Критерії діагностики типової ГП
1. Анамнестичні: сухий або вологий кашель, біль у грудній клітці, підвищення температури понад 38 °С, інтоксикація;
Зв’язок з ГРВІ, чинник переохолодження.
2. Клінічні симптоми:
· респіраторний синдром з ознаками ГРВІ, глибоким кашлем із виділенням слизистого або гнійно-слизистого мокротиння або тільки сухим кашлем;
· синдром токсикозу різного ступеня виразності з можливими токсичними ускладненнями з боку внутрішніх органів. Температура понад 38 °С упродовж 3 діб і довше;
· синдром дихальної недостатності:
задишка понад 60 за 1 хв у дітей віком до 2-х місяців,
понад 50 за 1 хв — від 2-х місяців до 1 року,
понад 40 за 1 хв — від 1 до 5 років (дані ВООЗ).
Втягування податливих місць грудної клітки за відсутності бронхіальної обструкції (бронхіальна обструкція, звичайно, виключає типову ГП і спостерігається за атипових, госпітальних і вірусних ГП).
У немовлят і дітей перших тижнів життя за рахунок апное і брадипное частота дихання є невисокою, проте є ригідність грудної клітки, участь бере допоміжна мускулатура. У них може бути гіпотермія.
· бронхолегеневий синдром з локальними фізикальними змінами в легенях: вкорочення перкуторного тону, притуплення, тупість; ослаблення дихання або дихання з бронхіальним відтінком; локальні постійні дрібнопухирчасті хрипи, крепітація, посилення бронхофонії.
3. Параклинічні:
· Аналіз крові в разі бактеріальних пневмоній —лейкоцитоз, збільшення паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ. У разі мікоплазмових, пневмоцистних пневмоній ці зміни є менш виразними.
|
|
|
· Рентгенологічне дослідження підтверджує клінічний діагноз і уточнює форму пневмонії: — гомогенні тіні (полісегментарні, часткові, вогнищеві) є характерними для бактеріальних пневмоній,
— негомогенні — для ГП, спричинених МП,
—дисеміновані процеси (інтерстиціальне ураження з альвеолярною інфільтрацією свідчить на користь хламідіозу або пневмоцистозу,
—вогнищево-зливна інфільтрація є характерною для пневмоній, що ускладнюються деструкцією (частiше пов’занi зi cтафiлококом).
Характеристика клініко-рентгенологічних форм ГП
Вогнищеві пневмонії (бронхопневмонії) є найпоширенішою формою, виникають частіше в ранньому віці. Тяжкість стану багато в чому залежить від розміру вогнища (чи розміру ураженої ділянки легені з множинними вогнищами). Вогнищеві пневмонії найчастіше є ускладненням вірусної інфекції, що перебігає як трахеобронхіт з властивою йому клінічною картиною.
Клініка вогнищевої пневмонії може розвиватися як поступово, з повільним розвитком характерної симптоматики наприкінці першого — протягом другого тижня захворювання, так і раптово, коли вже в перші три дні клінічна картина дає змогу діагностувати пневмонію. У дитини з ГРВІ після короткочасного поліпшення стану з’являються і наростають ознаки інтоксикації. Кашель стає вологішим, з’являється задишка змішаного характеру під час фізичного навантаження або в стані спокою, кількість дихальних рухів не відповідає температурі тіла. Під час пальпації — посилене голосове тремтіння в разі широкого процесу. Перкуторно — укорочення перкуторного тону над ділянкою вогнища ураження. Під час аускультації легень — жорстке дихання з «бронхіальними» хрипами. Над вогнищем ураження — ослаблене або жорстке дихання (але посилена бронхофонія), постійні дрібнопухирчасті хрипи, крепітація. Дослідження крові виявляє: помірний нейтрофільний лейкоцитоз, збільшена ШОЕ. На рентгенограмі - вогнищеві інфільтративні тіні в одній з легень.
|
|
|
У дітей раннього віку клінічна картина вогнищевих пневмоній має свої особливості. На перший план виходять дихальна недостатність, інтоксикація, а локальні зміни в легенях виявляються дещо пізніше: процес нерідко є двобічним. Захворювання в початковому періоді виявляється катаральними симптомами (нежить, чхання, кашель), підвищенням температури, порушенням загального стану, що прогресує: діти стають млявими, блідими, відмовляються від їжі, зригують, іноді відзначають блювання, розріджені випорожнення. Відзначається задишка (відношення частоти дихання до пульсу від 1:2,5 до 1:1,5) за участю допоміжної мускулатури, може бути дихальна аритмія з короткочасними періодами апное, дихання з кректанням, періоральний або ширший ціаноз. Перкуторно над легенями виявляється коробковий відтінок тону (здуття легень через: рефлекторне підвищення тонусу n. vagus, порушення бронхіальної прохідності, морфологічних особливостей - поганий розвиток еластичної тканини, коли навіть за короткочасного гіперпное збільшення об’єму легень спричиняє їхнє здуття). Укорочення в міжлопатковій ділянці, пов’язане зі збільшенням біфуркаційних лімфатичних вузлів, виявляється з перших днів захворювання. Лише на 3—4-й день хвороби з’являється вкорочення перкуторного тону над вогнищем ураження. Під час аускультації над ділянкою запалення прослуховуються жорсткіше дихання або посилена бронхофонія. У половини хворих вже в перші дні хвороби визначаються звучні дрібнопухирчасті хрипи та крепітація. Типовими для пневмонії є локальні хрипи і локальне жорстке дихання. Рентгенологічно відзначається помірне здуття легеневої тканини, посилення прикореневого і легеневого малюнка (внаслідок інфільтрації перибронхіальної і периваскулярної тканини), неправильної форми вогнищеві тіні, що розташовуються найчастіше у верхніх (I, II сегменти) і нижніх (IX, X, VI сегменти) частках обох легень і в IV, V лівої частки (у дітей раннього віку ці сегменти відстають у ступені диференціації), зниження структурності кореня легені.
|
|
|
|
|
|
Сегментарні (полісегментарні) пневмонії (бронхопневмонії), на відміну від вогнищевої, втягують у запальний процес тканини всього сегмента, що перебувають звичайно у стані субателектазу або ателектазу. Тому відбувається торпідний зворотний розвиток легеневих змін (за швидкого зникнення клінічних проявів) з ризиком формування пневмосклерозу. Термін «сегментарна пневмонія» вказує на якісну відмінність цієї форми від вогнищевої, його не слід використовувати для позначення поширеності пневмонічного процесу. Частіше зустрічається в дітей 3—7 років, а також у школярів і має найширший моносегментарний характер (звичайно праворуч). Захворювання починається гостро, з підвищення температури до високих цифр, появи виразних симптомів інтоксикації, нечастого кашлю. Часто відзначають біль у животі, грудній клітці. Перкуторних та аускультативних даних дуже мало, особливо в перші дні захворювання. Відзначається локальне вкорочення перкуторного звуку, там же ослаблення дихання, посилення бронхофонії, крепітація, стійкі дрібнопухирчасті хрипи вислухуються не в усіх хворих. Якщо ж сегментарна пневмонія ускладнює перебіг ГРВІ з явищем бронхіту, то розвивається менш стрімко: наприкінці першого — на другому тижні хвороби з властивими трахеобронхіту фізикальними даними. Для сегментарної пневмонії характерними є гострі запальні зміни в периферійній крові. Рентгенологічно відзначаються гомогенні затемнення з чіткими прямолінійними межами, що відповідають одному або кільком сегментам, і зниження структурності кореня з боку ураження. Часто виникають плевральні ураження (у половини дітей). Полісегментарні пневмонії перебігають важче й частіше бувають у дітей першого, другого року життя.
Крупозна пневмонія трапляється відносно рідко, частіше в дітей шкільного віку, іноді у віці 2—5 років, і характеризується ураженням часток (частіше правої верхньої і нижньої). Захворювання звичайно зумовлене пневмококом і є гіперергійною алергійною реакцією з характерним фібринозним запаленням, що розвивається в сенсибілізованому пневмококами організмі. Захворюванню може сприяти сильне охолодження, фізична чи психічна травма.
Захворювання починається без попереднього ГРВІ з раптового підвищення температури до 39—40 °С з пропасницею, головного болю, болю в грудній клітці або правій половині живота, різкого порушення загального стану. Кашель у перші дні відсутній або сухий, нечастий. Токсичний синдром наростає в динаміці, з’являються ознаки дихальної недостатності I—II ступеня. Часто розвивається абдомінальний синдром: блювання, біль у правої здухвинній ділянці або навколо пупка, метеоризм, обкладений, сухий язик, ознаки подразнення очеревини (у разі локалізації в правій нижній частці), якщо процес локалізується у верхній частці, нерідко спостерігаються симптоми менінгізму. Типово - циклічний перебіг, але на теперішній час у зв’язку з раннім призначенням антибіотиків чіткої закономірності не спостерігається. У першій стадії (припливу — 1—2-й дні) відзначають легке вкорочення перкуторного звуку з тимпанічним відтінком, ослаблене дихання і непостійну крепітацію. У другій стадії (стадія червоного спечінкування — 2—3-й дні захворювання) загальний стан хворого тяжкий. Може бути «іржаве» мокротиння. Перкуторный тон укорочений відповідно до ураженої частки, дихання бронхіальне, виразна бронхофонія, хрипи не вислухуються. У третій стадії (стадія сірого спечінкування — 4—7-й дні) посилюється кашель, критично або літично знижується температура. Перкуторный звук знову набуває тимпанічного відтінку, краще проводиться дихання, наростає бронхофонія, з’являється крепітація. У четвертій стадії (завершення) у хворого частий вологий кашель, під час аускультації — безліч вологих хрипів над зоною ураження.
Аналізи крові виявляють виразний лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зрушенням уліво, підвищення ШОЕ до 20—40 мм/год. Рентгенологічно також визначається динаміка стадій: у стадії припливу — посилення судинного малюнка й обмеження рухливості діафрагми; у стадіях спечінкування з’являються гомогенні тіні з чіткими межами, що відповідають частці, із залученням у процес кореня й прилеглої плеври. Нерідко визначаються інфільтративні зміни з нечіткими контурами; у стадії завершення інфільтрація поступово зникає.
Прогностичне значення цього діагнозу полягає в тому, що призначення антибіотика, що діє на пневмокок, дає швидкий клінічний ефект.
Інтерстиціальна пневмонія є рідкісною формою, її зумовлюють віруси, мікоплазма, хламідії, пневмоциста й інші гриби. Вона спостерігається найчастіше у недоношених дітей і немовлят, а в більш старшому віці — в ослаблених дітей на тлі дистрофії, анемії, діатезів, імунодефіцитних станів. Патоморфологічно характеризується мононуклеарною або плазмоклітинною інфільтрацією і проліферацією інтерстицію та міжальвеолярної тканини легень. Типовим є ураження дрібних судин із розвитком синдрому дифузіного внутрішньосудинного зсідання, спостерігаються мікроателектази, виявляється дефіцит сурфактанту. Судинні зміни можуть зумовити серцеву недостатність, легеневу гіпертензію.
Ураження інтерстицію може бути локальним або дифузійним, гострим чи затяжним. У клініці характерною є тетрада симптомів: задишка, гіпоксемія, кашель, дифузійна інтерстиціальна інфільтрація.
У дітей раннього і дошкільного віку інтерстиціальна пневмонія може перебігати гостро, починаючись тяжко, із симптомів нейротоксикозу і дихальної недостатності, гарячки, надалі приєднується частий болісний кашель. Фізикальні дані за цієї форми пневмонії дуже незначні — «...багато видно, та нічого не чутно». Під час перкусії відзначається тимпаніт, під час аускультації — дихання жорстке, вислухуються поодинокі сухі хрипи, іноді крепітація. Типовими рентгенологічними змінами є: «комірчатий» вид легень за рахунок стовщення перилобулярних і периальвеолярних перегородок, а також зміна легеневого малюнка за рахунок інфільтрації перибронхіальної тканини, що веретеноподібно виходить із розширеного кореня легені. На тлі цих двох видів змін при розвитку осередків ателектазів з’являється дрібна плямистість.
Малосимптомний підгострий тип перебігу пневмонії спостерігають частіше в дітей шкільного віку, коли після перенесеної ГРВІ залишаються помірні прояви інтоксикації, субфебрильна температура, задишка під час фізичного навантаження. Перкуторні дані не виразні, під час аускультації — поодинокі сухі хрипи. Однак на рентгенограмі є переконливі дані, що свідчать про інтерстиціальну пневмонію.
Навіть за сприятливого перебігу захворювання рентгенологічні зміни в легенях тримаються довго — 6—8 тижнів і більше. Результатом пневмонії цієї форми може бути повне видужання або формування пневмосклерозу.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 245; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!