Заохочення інших до вираження емоцій.
Співпереживання чи емпатія є здатністю людини розділити почуття інших, є ключовим моментом у людських стосунках та спілкуванні.
Частиною вираження співпереживання є ефективне використання мови. Якщо Ви маєте великий словниковий запас і застосовуєте його в доречній формі, Ви з більшою вірогідністю зможете виразити співчуття. Мова дозволяє проявити Ваші переживання та різні точки зору. Чим кращими є Ваші мовні навички, тим більше образів Ви зможете уявити, а чим більше образів Ви створите, тим краще відчуватимете почуття дитини.
Додаток 24
МІНІ-ЛЕКЦІЯ
ЕТАПИ ДІАЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ВИРІШЕННІ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ [21]
1. РОЗПІЗНАТИ КОНФЛІКТ, ПРОБЛЕМУ ТА НАЗВАТИ ЇЇ:
- виберіть момент, коли дитина не захоплена чимось іншим або зарезервуйте спеціальний час;
- виразно і точно розкажіть, який конфлікт, проблема має місце та потребує розв’язання;
- поговоріть про дитячі почуття та потреби, запитайте і вислухайте дитину: що вона про це думає, що відчуває, як це бачить..., що вона має з того, що так чинить (наприклад, залишає після себе брудну кухню, що хорошого в бійках, який зиск має, коли розмовляє на уроках);
- розкажіть про свої почуття та потреби – безапеляційно та з усіма емоціями, які Ви переживаєте; важливою є розповідь від першої особи Я = мої почуття + мої потреби + опис фактів (а не людей!);
- уникайте висловів, що принижують або звинувачують дитину;
|
|
|
- цілком виразно скажіть, що Вам хочеться, щоб вона разом з Вами шукала такий вихід, який був би прийнятний для обох сторін і завдяки якому задовольнялися б потреби усіх сторін.
2. РАЗОМ ШУКАТИ МОЖЛИВІ РІШЕННЯ:
- спільно пропонувати якомога більше різноманітних пропозицій;
- спочатку висловлюються діти, потім дорослі;
- найважливіше в цій фазі приймати всі думки, без оцінки, без критики, без виключення;
- якщо справа стосується кількох дітей, заохочуйте кожну дитину до розмови;
- записуйте всі думки.
3. КРИТИЧНО ОЦІНИТИ ПРОПОЗИЦІЇ РІШЕНЬ:
„А тепер давайте подумаємо, яке з цих рішень для нас найкраще”, „Мені б це не сподобалося”, „Це не задовольнить мої потреби” „Я вважаю, що це рішення було б несправедливим щодо мене”, „Ця думка здається мені цікавою”, „Таке рішення здається мені дуже етичним і розумним”.
4.НАВАЖИТИСЬ НА НАЙКРАЩЕ РІШЕННЯ:
- спрямовуйте свої думки у напрямку до почуттів та думок дитини („Ти погоджуєшся з цим рішенням?”, „Це вдасться зробити?”, „Це рішення задовольнить усіх?”;
- не трактуйте жодне рішення як остаточне, яке неможливо модифікувати („Ну, добре, давайте випробуємо це рішення і побачимо, чи воно себе виправдає”);
|
|
|
- зафіксуйте це конкретне рішення конкретними пунктами на папері;
- переконайтеся, що кожен знає, що і як він повинен зробити.
5.ВИКОНАТИ ПРИЙНЯТЕ РІШЕННЯ:
- тобто розробити деталі виконання: що, коли, до якого часу, що необхідно, як часто, в які дні...;
- встановіть термін наступної зустрічі, щоб оцінити ефект.
6. ПІЗНІША КРИТИЧНА ОЦІНКА:
- Як виконується наше рішення?
- Чи кожен з нас і надалі задоволений нашою угодою?
- Що необхідно для вдосконалення нашого задуму, щоб краще досягти спільної мети?
- Обов’язково оцініть попередні зусилля дитини (як? – див. описова похвала).
Додаток 25
Вірш про себе
Я, ніби пташка, тому що.....................................................
Я перетворююсь на тигра, коли.........................................
Я можу бути вітерцем, тому що.......................................
Я, ніби мурашка, коли...........................................................
Я склянка води.......................................................................
Я почуваю, що я шматочок танучого льоду.......................
Я – прекрасна квітка.............................................................
Я почуваю, що я скала...........................................................
Я – стежка.............................................................................
Я, ніби риба.............................................................................
Я – цікава книжка...................................................................
|
|
|
Я – пісенька..............................................................................
Я – миша...................................................................................
Я, ніби буква „О”...................................................................
Я – світлячок...........................................................................
Я відчуваю, що я смачний сніданок.......................................
Невже це, насправді, Я!!!
Додаток 26
ПІДСУМКОВА АНКЕТА УЧАСНИКА СЕМІНАРУ
1. Для Вас семінар був:
Дуже корисним
Корисним
Не корисним
Прокоментуйте, будь-ласка, відповідь_________________________
2. Зазначте, будь-ласка, чи відповідає зміст семінару Вашим професійним запитам:
Так, тому що______________________________________________
Ні, тому що_______________________________________________
3. Результатом участі у семінарі для Вас стало:
Отримання нової інформації (вкажіть якої саме)_______________
Набуття практичних навичок (зазначте яких)_________________
Що дала участь у семінарі для Вашого
професійного зростання_____________________________________
особистісного зростання_____________________________________
Вкажіть, будь-ласка, як і де Ви використовуєте отриману інформацію?
____________________________________________________________________________________________________________________
Які питання, на Вашу думку, доцільно ще було б додатково розглянути з теми семінару?
|
|
|
____________________________________________________________________________________________________________________
Прізвище, ім’я_____________________________________________
Посада, організація_________________________________________
Дякуємо за співпрацю!
ЛІТЕРАТУРА
1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.
2. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом: гуммани-стическая перспектива в постсоветской психологии / Под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. – М.: Смысл, 1997. – С. 201 – 222.
3. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: Учебно-методическое пособие. – М.: Акаде-миический проект, 2004. – 240 с.
4. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2001.
5. Джинот Х. Дж. Между родителем и подростком: Пер. с англ.- М., 2000
6. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
7. Желак И.М. Искусство быть семьей.- Минск, 1998
8. Кривцова С.В. Навыки жизни: в согласии с собой и миром. – М., 2002
9. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. – М.: Изд-во РОУ, 1996. – 180 с.
10. Основи батьківської компетентності: Навч. посіб. / упорядн.: Т.Г.Веретенко, І.Д.Звєрєва, Н.Ю.Шевченко; За ред. І.Д.Звєрєвої. – К.: Наук. Світ, 2006. – 156 с.
11. Популярная психология для родителей / Под ред.. А.А.Бодалева.- М.: Педагогика, 1998. – 256 с.
12. Сериков В.В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем. – М., 1999. – 272 с.
13. Соколов Д.Ю. Сказки и сказкотерапия, а еще Лунные дорожки, или приключения принца Эно. 4-е изд., испр. и доп.– М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 224 с.
14. Спілкуємось та діємо / О.Безпалько, В.Гончарова, І.Авдєєва, Ж.Савич. – К.: Міленіум, 2002. – 112 с.
15. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г.Бевз / За заг. С.Максименка. – Главник, 2005. – 112 с.
16. Уэбстер Дж. Создай свое будущее сам: Руководство по планированию будущего для подростков/ Дж.Уэбстер; Пер. с англ. Н.Б.Ярошевской. – Ростов н/Д., 2005.
17. Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини: Метод матеріали для тренера / Авт. – упор.: О.В.Безпалько, Т.Л.Лях, В.В.Молочний, Т.П.Цюман // Під заг. Ред. Г.М.Лактіонової. – К.: Наук.світ, 2004. – 107 с.
18. Федорчук В.М. Соціально-психологічний тренінг „Розвиток комунікативної компетентності викладача”: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – 240 с.
19. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребенка. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003.- 224 с.
20. Шенфельдер Г. Должны ли дети быть трудными? – М.: Знание, 1982. – 96 с.
21. Шпєвак З. Як говорити, щоб діти нас слухали. Як слухати, щоб діти з нами говорили /Робочі матеріали семінару. - К., Християнський дитячий фонд. - 23 с.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 127; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!