Спілкується з небажаними приятелями (старшими, які потрапляли в міліцію).
Можливість самій вибирати собі друзі – це найрозпов-сюдженіша і важлива потреба підлітків. „Більше свободи з друзями, яких я сам вибрав” – це їх перша потреба.
Над цим пунктом Ви не маєте прямого контролю, але, розібравшись з ним, Ви отримуєте хорошу можливість знайти взаєморозуміння з сином чи донькою.
Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя:
- дитина приводить „небажаних” друзів додому проти Вашої волі;
- дозволяє цим друзям вкрасти у Вас;
- приводить їх, коли Вас немає вдома;
- вимагає, щоб Ви обслуговували їх (годували тощо).
Вилежується на дивані цілими днями, проглядаючи телепрограми чи слухаючи музику.
Дитина гайнує час, завдає шкоди зору, деградує фізично та інтелектуально. Це ніяк не впливає на Ваше життя.
Але деякі моменти можуть впливати на Ваше життя:
- заважає дивитися вам те, що вас цікавить;
- довго дивиться телевізор, включає його дуже голосно, що Вам є неприємним.
Не робить уроків. Прогулює заняття в школі. Погано вчиться.
Все, що пов’язане у Вашої дитини зі школою, впливає, перш за все, на її життя. Важко знайти батьків, яким би вдалося заставити дитину вчити уроки.
Однак деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:
- ви змушені вислуховувати неприємні дзвінки зі школи;
- живе вдома як утриманець (Ваш основний обов’язок полягає в наданні дитині всього необхідного для нормального життя, її – вчитися і готуватися стати дорослою)
|
|
|
Не прибирає в своїй кімнаті.
Це часто найбільше непокоїть матерів, але це впливає переважно на життя дитини, адже саме їй доводиться жити в таких дискомфортних умовах, відчувати труднощі при пошуку речей і носити зім’ятий одяг.
Батьки вважають, що в їхній обов’язок входить контроль за підтриманням чистоти і порядку в дитячій. Але все-таки цей пункт віднесемо до життя дитини.
Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:
- коли двері відкриті, то видно безлад і бруд в її кімнаті;
- у кімнаті збирається посуд, який залишає дитина;
- залишені недоїдки прилучають у дім мурах і тараканів.
Втікає з дому.
Коли таке трапляється вперше, батьки відчувають справжній удар. Причина переживань у тому, що Ви переконані в необхідності контролювати будь-яку поведінку дитини, а цей вчинок, який Ви не змогли проконтролювати, підриває дане переконання, травмуючи Вас.
Діти, прагнучи вплинути таким способом на батьків, бажають отримати щось для себе (як мінімум, увагу). Але, якщо дивитися на дитину як на людину, відповідальну за своє життя, то її втеча впливає не на батьків, а на неї. Саме дитина відчуває пов’язані із втечею труднощі: ускладнення зі школою; незручності через необхідність ночувати, де прийдеться; переживає несправедливість свого вчинку щодо батьків.
|
|
|
Однак деякі моменти можуть вплинути і на Ваше життя:
- втрата психологічної рівноваги, недоспані ночі тощо.
Б’ється з братами чи сестрами.
Тут Ваша головна турбота полягає в тому, щоб подбати про безпеку. Вас може також лякати перспектива виникнення в дітей установок вирішувати всі життєві проблеми з допомогою насилля. Але, якщо всі учасники „баталій” достатньо дорослі і вже вміють бігати і говорити, краще віднесіть цей пункт до життя дитини.
Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:
- вас лякає можливість справжнього поранення;
- вони так сильно метушаться, коли б’ються, що Вам заважає шум і крики;
- можуть пошкодити меблі.
П’є та палить.
Усі ці дії можуть спричинити шкоду її здоров’ю.
Але деякі моменти можуть впливати і на Ваше життя:
1. приходить додому п’яною і некерованою.
Першими кроками у наданні дитині самостійності та відповідальності є наступні:
- відмовтеся від відповідальності за ті визначені пункти, які стосуються життя дитини;
- вірте, що Ваша дитина може сама приймати правильні рішення в цих ситуаціях;
- покажіть сину чи доньці свою довіру.
|
|
|
Повертаючись до наших ситуацій, спробуйте дати зрозуміти дитині, що Ви передаєте їй відповідальність за її вчинки.
При цьому Ви можете скористатися такими виразами:
- Я НЕ МОЖУ заставити тебе робити що-небудь, і, крім того, це ТВОЇ ПРОБЛЕМИ, вони впливають на ТВОЄ ЖИТТЯ.
- Я ЗРОЗУМІВ(ЛА), що ти достатньо можеш самостійно приймати правильні рішення стосовно...
- Із сьогоднішнього дня Я НЕ ЗБИРАЮСЯ втручатися в ці рішення та довіряю тобі: що б ти не вирішила, буде для тебе правильним.
- Я БУДУ цікавитися твоїми справами та допомагати тобі, якщо ти про це попросиш, але все це тепер твоя справа.
Часто батькам важко віддавати відповідальність дитині за свою поведінку і це відбувається через страх дати дитині право на помилку.
У багатьох випадках батьки вважають, що зобов’язані:
• Стежити за дитиною (як би чого не трапилося і, крім того, спостерігати за тим, як вона їсть, відвідує школу тощо);
• Оберігати від невдач, помилок і т.п.;
• Турбуватися про дитину, зрештою, - це ж вони її створили на світ;
• Жертвувати всім для неї, оскільки її благополуччя найважливіше.
Багато батьків поводить себе саме так, вважаючи, що хороші батьки мають бути такими. Вони заставляють дитину робити уроки, вирішують, з ким їй дружити і т.п. При такому підході дитина є безпомічним та безініціативним створінням. Особистість дитини визначається не тим, що представляє собою дитина, а тим, наскільки точно вона відповідає батьківським очікуванням. Батьки задоволені своєю дитиною у тій мірі, у якій вона відповідає стандартам суспільства та уявленням про неї батьків. І це жахливо. Оскільки втрачається неповторність особистості дитини та можливість самій приймати нові, незвичайні, незалежні рішення.
|
|
|
Контроль батьків важливий, якщо дитина маленька, і в неї ще мало досвіду для прийняття власних рішень. У цьому випадку контроль може бути на користь (наприклад, коли маленька дитина виходить на вулицю). Але чим старшою вона стає, тим менше необхідності в такій опіці. І заборони можуть призвести чи до придушення ініціативи та невміння турбуватися про себе в майбутньому або до реакції протесту, що нерідко спостерігається в дітей та підлітків.
Що ж представляє собою особистість? Це ставлення людини до себе, до інших людей, поведінка її в різних ситуаціях. Ми любимо дитину за її індивідуальні реакції, які можуть іноді дивувати нас, тішити чи засмучувати, але це ж наша дитина, і, якщо ми бажаємо їй щастя і добра, то зможемо приймати її такою, якою вона є. Якщо ж Ви поважаєте в ній особистість, то необхідно навчитися радіти здатності дитини приймати незалежні від Вас рішення і любити її безумовно, „не дивлячись ні на що”.
Додаток 10
До вправи „ПРАВДА ПРО ПРАВА”
Десять заповідей для батьків
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.
3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.
4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.
5.Не стався до її проблем зверхньо .
6.Не принижуй!
7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.
8. Пам’ятай, - перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.
Додаток 11
МІНІ-ЛЕКЦІЯ „КОРДОНИ ОСОБИСТОСТІ” [21]
Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з дитинства вчитися визначати кордони і дотримуватися їх. Деякі наші „кордони” є від народження, а деякі формуються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо „боротьбу-захист”, або хворіємо. Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також, щоб лімітувати наші дії. Кордони поділяють на:
Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка надає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще просторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.
Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони дозволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки їм ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також, чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдяки здоровим інтелектуальним кордонам ми не ототожнюємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утвердження, або сприйняття її за „свою”.
Духовні. Вони встановлюють для людини певні обмеження і одночасно вчать відповідальності. Здорові духовні кордони вимагають від людини постійного перебування на боці правди та постійної рефлексії стосовно ієрархії цінностей та системи переконань.
Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.
Вплив кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:
Непорушена система кордонів:
· свідоме налагодження стосунків;
· свідоме переживання близькості;
· задоволення від перебування з людьми;
· почуття безпеки, повага до чужих кордонів;
· вміння говорити „Ні”.
Брак кордонів:
· проблеми у спілкуванні з людьми;
· прийняття ролі агресора або жертви;
· порушення чужих кордонів;
· відчуття загрози і брак захисту;
· брак уміння говорити: „Ні”.
Пошкоджена система кордонів:
· провокування конфліктів;
· частковий захист;
· проблема з дотриманням кордонів інших людей (порушення психологічної дистанції);
· неповне почуття безпеки;
· вміння говорити „Ні” іноді, у певних ситуаціях.
Мури замість кордонів:
· почуття ізоляції;
· брак інтимності;
· самотність;
· говорить „Ні” в будь-якій ситуації.
Таким чином, кордони виконують дві функції: захищають і обмежують одночасно. Якщо Ви не хочете, щоб Вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у Вас недостатньо грошей, щоб позичати знайомим, чи Ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу повернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли Вас попросять щось позичити, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: „Моя політика – не позичати гроші нікому”, - все, тема закрита. До Вас не прийдуть в наступний раз і не попросять знову, тому що Ви встановили кордони.
Фрази: „Я б хотіла, щоб Ви складали речі на місце”, або „Я не позичаю свої речі” - не є образливими, але допомагають Вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов’язані надавати знайомим звіт про свій щомісячний бюджет чи дозволяти комусь одягати свій одяг. Все залежить від Вас самих. Вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у Вас є певні правила, і Ви встановили свої власні кордони, вони Вам будуть служити.
А тепер подумайте, які саме кордони Ви хотіли б встановити?
Додаток 12
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 142; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!