ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АВІАЦІЇ НА БІЛЬШ ВУЗЬКІ СПЕЦИФІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ ТА РОЛЬ КОЖНОГО З НИХ У РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ
3.1. Тактична та штурмова бомбардувальна авіація
Найбільш пріоритетним напрямком було використання літаків у якості вогневої підтримки воєнних дій сухопутними та морськими військами, а також бомбардування стратегічних воєнних об’єктів. Саме це зумовило виникнення штурмової авіації, спрямованої на підтримку військових дій та тактично-стратегічної авіації, мета якої - нанесення бомбових ударів по глибоким тилам супротивника. Бомбардувальники стали основою авіаційних сил ворогуючих сторін. Розкриємо поняття бомбардувальник. Це - важкий літак, який характеризується великою грузопід’ємностю й наявністю вантажу, тобто, в даному випадку, бомб. Якщо на початку бойової історії літаки планувалися використовувати виключно в розвідувальних цілях, то ще до початку Першої світової війни вони знайшли своє найважливіше застосування у якості бомбардувальника. Доки промисловий випуск бомб не був налагоджений, часто використовувались ручні гранати для скидання їх з літаків, однак ефективність їх застосування була низькою. Така ситуація диктувала розвиток нових видів боєприпасів, авіаційних бомб, які, у свою чергу, розподілялись на легкі та важкі. Це стало основним чинником розподілення бомбардувальної авіації на штурмову та тактичну. Тактичний (фронтовий) бомбардувальник – це літак, що має досить великий радіус дії і призначений для завдання ударів в оперативному тилу супротивника. Штурмовик (літак безпосередньої підтримки) – це літак, спеціально спроектований для безпосередньої підтримки військ на полі бою. Основними цілями штурмовика є танки, колони постачання, скупчення військ, точки вогневої підтримки (артилерійські розрахунки, дзоти). Кожна країна мала певні варіанти бомбардувальної авіації. Дані про це наведено у таблиці (додаток 5). Бомбардувальна авіація використовувалась майже в усіх більш-менш важливих військових операціях, і досить часто нанесення масивного повітряного удару дозволяло схилити терези на ту чи іншу сторону. [18]Для прикладу можемо навести бій біля Доггер-Банки (24 грудня 1915 р.), де штурмовики відіграли вирішальну роль у досягненні перемоги. Великовагова авіація, окрім застосування у якості тактичних бомбардувальників, часто використовувалась для максимально швидкої доставки вантажів з тилу на фронт. Це зумовило виникнення такого виду авіації, як військово-транспортна. Найбільш відомим літаком у цьому напрямі став розроблений І. Сікорським «Ілля Муромець», корисний вантаж якого був 1,5 т., швидкість - 100 км/год.[19,c.440] Крім того, це був підрозділ, який доставляв командний склад з тилу до фронту, або з однієї гарячої точки до іншої, а також забезпечував повітряний інформаційний зв'язок.
|
|
Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що використання авіації під час бойових дій відкрила універсальність її застосування.
|
|
Виникнення винищувальної авіації як засобу охорони штурмових та транспортних її підрозділів
В Росії, ще за 6 років до початку Першої Світової війни, група офіцерів з Офіцерської школи повітроплавання визначила, що «…в майбутній війні доведеться перш за все воювати в повітрі за право володіти ним, а це змусить мати цілий ряд одномісних апаратів, не призначених для використання їх у якості розвідників, а тільки з метою боротьби в повітрі, для знищення повітряних апаратів супротивника та конвоювання власних аеродромів». Для вдалого виконання цього завдання літаки мають бути швидкохідними та маневреними. З виникненням бомбардувальної авіації гостро постала потреба у захисті їх від ворожого вогню [2, c.12]. Оскільки літаки робились з дерева, а не з металу, то не було можливості робити авіацію броньованою. Тому було вирішено зробити особисту «охорону» кожного з бомбардувальників. У результаті цього був запроваджений новий вид авіації - винищувачі. Кожен бомбардувальник мав декілька кулеметів, що забезпечувало оборону, але недостатня швидкість і маневреність робила великі літаки досить вразливими. Тому вже на початку війни виникла необхідність у конвоюванні таких літаків, а також у повітряному нападі на важкі літаки супротивника.
|
|
Всупереч Гаазькій конвенції 1907 року, зброя впевнено оселилась у небі. Для боротьби за право володіти небом виникла необхідність озброїти легкі літаки вогнестрільною зброєю, тобто кулеметами. Складність питання була пов’язана з тим, що пропелер знаходився перед кабіною пілота, який мав вести звідти прицільний вогонь. Змагання розпочалось серед інженерів-винахідників, які запропонували кулемети з синхронізаторами вогню.
На початку 1915 р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціально для повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[2, c.12]. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативою російських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційних загонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім - С-20, озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190 км/год [2,c.12]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництві винищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовими характеристиками літакам інших держав - Німеччині - Фоккер Е.II, Фоккер D, Фоккер D.VII,І; Франції - Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії - S.E. 5а,DH.5.
Отже, в період Першої світової війни виник новий вид бойової техніки - винищувальна авіація, яка стала використовуватись як засіб охорони штурмових та транспортних її підрозділів.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!