Польське панування на українських землях наприкінці ХІV—ХV ст.
УРОК №10
ТЕМА: УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у складі ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО та інших держав у другій половині ХІ V – першої половині Х V І ст.
На засвоєння матеріалу виділяється 3 дні.
Перший день:
1. Двічі прочитайте конспективний виклад матеріалу. Обов’язково запам’ятайте дати, поняття та положення, які виділенні жирним шрифтом і підкреслені. Також зверніть увагу на просто виділені та підкреслені поняття. (Час виконання – 30 хв.)
2. Виконайте роботу з картами. (Час виконання -10 хв.)
3. Двічі виконайте завдання. (Час виконання – 30 хв.)
4. Ввечері один раз прочитайте конспективний виклад матеріалу і один раз виконайте завдання. (Час виконання – 20 хв.)
Другий день:
1. Один раз прочитайте конспективний виклад матеріалу і один раз виконайте завдання. (Час виконання – 20 хв.)
2. Виконайте роботу з картами. (Час виконання - 10 хв.)
Третій день:
1. Виконайте підсумковий тест. Відповіді запишіть у бланк і надішліть викладачу.
Конспективний виклад матеріалу
Розподіл українських земель між іноземними державами у XIV – XVII ст.
УКРА ЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ УГОРЩИНИ
Наприкінці ХІІІ – початку XIV ст. Угорщина приєднала до себе Закарпаття. З 1372 р. по 1387 р. у складі Угорського королівства перебувала Галичина.
У 1526 р. Угорщина була поділена між Туреччиною, Австрією та Семиграддям (Князівство Трансільванія). Закарпаття опинилося у складі Австрії, Семиграддя та Туреччини і стало ареною безперервних війн.
|
|
|
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ МОЛДАВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА
У середині XIV ст. (1359 р.)Буковина (Шипинська земля, сучасна Чернівецька область) опиняється у складі Молдавського князівства.
У XVI ст. Молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Османської імперії (Туреччини).
УКРАЇНСЬ КІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
Виникнення Кримського ханства пов’язане з ім’ям
Хана Хаджі-Ґірея (1428—1466 рр.).
Хаджі-Ґірей зміг, спираючись на Литву, відстояти незалежність свого ханства від зазіхань хана Великої Орди. Це сталося, за різними джерелами, у 1449 або 1455 р. По смерті Хаджі-Ґірея після міжусобиці влада перейшла до його сина Менглі-Ґірея (1468—1514 рр.).
Кримські хани зберігали формальну зверхність над українськими землями в складі Великого князівства Литовського та видавали великому князю ярлик на княжіння на цих землях. Останній був виданий у 1472 р.
Проте його влада була хиткою. На ханський престол претендували представники інших знатних родів. Менглі-Ґірей був позбавлений влади й ув’язнений. Бундівний бей Емінех звернувся по допомогу до турецького султана. Останній, скориставшись цим, оволодів у 1475 р. всім південним узбережжям Криму та фортецею Азов у гирлі річки Дон.
|
|
|
Менглі-Ґірей, що опинився на волі, був змушений визнати зверхність султана, а Кримське ханство 1478 р. стало васалом Османської імперії.
Татарсько-турецькі набіги на українські землі. Дике поле. Після розпаду Золотої Орди, яку литовські князі вважали одним із головних ворогів, вони втратили інтерес до союзу з Кримом. Цим відразу скористалася Москва. Іван ІІІ після наполегливих домагань зміг схилити Менглі-Ґірея до союзу, який був спрямований як проти Великої Орди, так і проти Великого князівства Литовського. Завдяки цьому союзу Менгі-Ґірей завдав остаточної поразки Великій Орді, захопивши й знищивши в 1502 р. місто Сарай, а також майже безкарно став нападати на українські землі. Цей московсько-татарський союз трагічно відбився на долі українського народу. Для українських земель Кримське ханство виявилося дуже небезпечним сусідом. Протягом наступних десятиліть воно перетворилося на головне джерело постачання рабів на невільничі ринки чорноморського узбережжя.
Перший великий напад кримських татар на українські землі відбувся 1474 р. Під час цього нападу були значно пограбовані Поділля й Галичина. Через декілька років нового нападу зазнало Східне Поділля.
|
|
|
Особливо спустошливим був похід татар 1482 р. на Київ. Київський воєвода Іван Ходкевич надто пізно дізнався про наближення татар і не встиг організувати оборону міста. Київ було пограбовано й спалено. Крім того, Менглі-Ґірей узяв багато полонених, серед яких були воєвода та ігумен Києво-Печерської лаври. Також під час цього походу було пограбовано Київську землю, знищено 11 прикордонних міст. На знак дотримання своїх союзницьких зобов’язань кримський хан надіслав Івану ІІІ золоту чашу й таріль із пограбованого Софійського собору.
У цей же період на кордоні українських земель з’явилися й турки, які в 1476 р. спустошили Буковину, а в 1498 р.— Галичину, де взяли в полон близько 100 тис. осіб.
За цими першими походами відбулися й інші. Один із найбільших стався 1500 р., у результаті якого був зібраний 50-тисячний ясир.
Із часу утворення Кримського ханства до кінця ХV ст. на українські землі було вчинено не менше 41 нападу, у тому числі 31 — на Поділля, 9 — на Руське воєводство, 7 — на Волинь, 4 — на Київщину, 2 — на Белзьке воєводство. Унаслідок цих нападів, окремі з яких мали характер великих військових походів, було частково або повністю спустошено окремі міста та регіони, захоплено в полон 220 тис. осіб (при загальній кількості населення українських земель близько 3,7 млн). У ХVІ ст. зафіксовано 69 нападів протягом 63 років: 32 — на Поділля, 18 — на Волинь, 17 — на Руське і Белзьке воєводства, 2 — на Лівобережну Україну. Демографічні втрати становили 353 тис. осіб. Загалом протягом другої половини ХV—ХVІ ст. було здійснено близько 110 великих татаро-турецьких набігів, у результаті яких українські землі на південь від Києва були майже знелюднені й спустошені. Ці землі дістали назву Дике поле, або просто Поле.
|
|
|
Через нищівні татаро-турецькі набіги постало питання захисту південних кордонів володінь Литви та Польщі. Однак Вільно й Краків виявилися неготовими вжити рішучих заходів для припинення набігів. Населенню українських земель довелося майже самотужки вирішувати це складне завдання. Опір українського населення став одним із важливих чинників формування українського козацтва — нової верстви суспільства, перша згадка про яких у письмових джерелах датується 1489 р. (Деякі історики називають 1492 р.)
Васальна залежність – залежність феодала (або держави) від сильнішого феодала (або держави) – сюзерена (сеньйора).
Ясир – бранці (поневолені), яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські й польські землі з ХV до середини XVIII ст.
Українські землі в складі Московської держави.
Остаточна ліквідація на українських землях удільних князівств у складі Великого князівства Литовського та наступ католицької церкви відбувалися одночасно з піднесенням Московської держави, яка звільнилася від монголо-татарського панування й була єдиною незалежною православною державою після падіння під ударами турків Константинополя (1453 р.). Ці обставини дали можливість московським великим князям вступити в боротьбу з Великим князівством Литовським за давньоруську спадщину. Вони заявляли, що саме Москва є спадкоємницею Київської Русі. Великий князь московський Іван ІІІ почав титулуватися «Государем і великим князем усієї Русі», Москва проголошувалася «третім Римом» а в 1489 р. вперше зауважив великому князеві литовському й королю польському: «Наші города, і волості, і землі, і води король за собою держить».
Такі претензії московського правителя вкрай загострили відносини між Москвою й Литвою та спричинили майже безперервну низку війн початку ХVІ ст. (1500—1503, 1507—1509, 1512—1522 рр.), які були продовженням протистояння попереднього століття. У результаті, спираючись на підтримку удільних чернігово-сіверських князів, що були переважно нащадками Рюриковичів, Московія збільшила свої володіння за рахунок Чернігово-Стародубського і Новгород-Сіверського князівств. Усіх, хто був невдоволений цим приєднанням, московські воєводи вбили або захопили в полон. Новоприєднані землі були поділені на повіти на чолі з воєводами. Удільні князі, що перейшли до Московії, отримали службу й володіння від великого московського князя. У 1523 р. Новгород-Сіверське князівство було ліквідоване.
Польське панування на українських землях наприкінці ХІV—ХV ст.
У 1340 р. та 1349 р. унаслідок походів польського короля Казимира ІІІ Галичина опиняється у складі Польського королівства. У результаті боротьби між Польщею, Литвою та Угорщиною остаточно Галичина була приєднана до Польського королівства в 1387 р. Із приєднанням Галичини польська експансія на українські землі не припинилася. Наступним об’єктом зазіхань стало Поділля.
Щоб закріпитися на приєднаних українських землях, у 1434 р. в Галичині було створене Руське воєводство, а в Західному Поділлі — Подільське воєводство.
На загарбаних українських землях політика Польщі докорінно відрізнялася від литовської. Поляки навіть не намагалися знайти спільну мову з місцевою елітою, а
· відразу запроваджували польську систему управління, передаючи її виключно в руки поляків.
· Крім того, польські землевласники отримували маєтки,
· а в міста запрошувалися німецькі, єврейські та вірменські переселенці, які отримували всілякі пільги і привілеї.
Така політика призвела до втрати містами українського характеру, українці були витіснені з ремесла й торгівлі. Містам надавалося Маґдебурзьке право — право на самоврядування, але ним могли користуватися лише жителі міста й католики.
У Львові українські православні міщани перетворилися на найбільш безправну групу населення міста. Їм заборонялося продавати тканини, горілку та інші товари, жити в місті поза межами визначеного кварталу — Руської вулиці. Усі ділові документи в місті мали вестися виключно латиною або польською мовою.
· Також на українських землях запроваджувалася й польська система судочинства, яка мала становий характер. Тобто кожен стан мав власний судовий орган. Шляхта підлягала земському суду, міщани — магістрату, а решта — старостинському.
Утвердження польського панування супроводжувалося наступом католицької церкви на православну. Для боротьби з православними католики вживали багатьох заходів. Створювалася власна церковна організація: у Володимирі, Галичі, Перемишлі, Кам’янці, Холмі було засновано єпископства, а в 1412 р. у Львові — архієпископство. Було заборонено будувати нові православні храми, у той час як старі закривалися. На православних священиків був накладений податок, у той час як католицькі його не сплачували. Православним також заборонялося справляти обряди, свята, обіймати державні посади. На них накидався комплекс меншовартості й неповноцінності.
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 304; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!