Внутрішня та зовнішня політика США у 50 - 90-ті рр. Соціально-економічний розвиток Канади у 1980 - 2009 рр.



На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від Республіканської партії США, відомий військовий, уславлений генерал часів Другої світової війни Дуайт Ейзенхауер.

    Дуайт Девід Ейзенхауернародився 14 жовтня 1890 р. в м. Денісон, штат Техас, після закінчення середньої школи вчився у Військовій академії «Вест-Пойнт» (1911 – 1915), пройшов службовий шлях від молодшого офіцера до генерала армії США (1944), став одним із провідних воєначальників періоду Другої світової війни, займав посаду першого Верховного Головнокомандувача Союзних військ у Європі, кавалер багатьох бойових нагород, зокрема й найвищого військового радянського Ордена «Перемога» (1945), яким відзначалися лише полководці, що сприяли корінному перелому в ході військових дій, ухвалювали рішення стратегічного масштабу. Представляючи Республіканську партію США, був обраний, в якості цивільної особи, Президентом країни (1952), а згодом переобраний на другу каденцію. Перебував на посаді глави держави з 1953 по 1961 рік, розробив і втілював у життя власний політичний курс, зокрема у зовнішньополітичній сфері відомий як «доктрина Ейзенхауера». 34-ий Президент США ухвалив у 1960 р. закон, що уможливив спорудження у Вашингтоні пам’ятника Т.Шевченку, а у 1964 р. Д.Ейзенхауер виступив з промовою під час урочистого відкриття цього пам’ятника Великому Кобзареві. Визначний американський військовий і державний діяч пішов з життя 28 березня 1969 р.

Крім того, республіканці забезпечили собі більшість у Сенаті й Палаті представників Конгресу США. Формулюючи концепцію свого президентства, Ейзенхауер наголошував на тому, що країна потребує періоду спокою і об’єднання після потрясінь Другої світової війни. В галузі внутрішньої політики він проводив досить поміркований курс: з одного боку, Президент не збільшив соціальні програми, які діяли у попереднє десятиліття, коли країною керували демократи, але, з іншого боку, він не дозволив їх скоротити, як того хотіли найбільш консервативні кола республіканців.

Однією з найбільш серйозних проблем адміністрації Ейзенхауера залишалася політика «маккартизму». 1954 року Президент США затвердив закон «Про контроль над комуністичною діяльністю». У ньому компартія оголошувалася агентом іноземних держав і звинувачувалася у прагненнях повалити уряд США. Фактично Конгрес залишив компартію поза законом, а під приводом «комуністичної діяльності» були позбавлені основних прав і профспілки. Проте активність і завзятість сенатора Джозефа Маккарті набула надто скандальних форм й у грудні 1954 р. Конгрес США засудив його поведінку.

У зовнішній політиці уряд Д. Ейзенхауера прагнув забезпечити домінування США в усьому світі, спираючись на економічні важелі й технологічне лідерство. Разом з тим президент наполягав на необхідності скорочення військових видатків і чисельності армії. Для цього потрібно було запропонувати таку військову стратегію, яка б відповідала завданню захисту від можливого нападу СРСР. Така стратегія була розроблена і отримала назву «масована відплата». Сутність її зводилася до того, що керівництво США висловило готовність протистояти комунізму в будь-якій точці земної кулі. На дії СРСР у будь-якому регіоні світу США залишали за собою право відповісти у будь-якому іншому, де вони вважали це найбільш придатним й при цьому будучи готовими, у разі необхідності, застосувати ядерну зброю. Але в цілому у галузі зовнішньої політики Д. Ейзенхауер виявив велику гнучкість, поєднуючи відкриті пропагандистські кроки й таємні операції. Ейзенхауер активно використовував ЦРУ для таємних підривних операцій проти країн, де при владі знаходилися нелояльні до США уряди. Разом з тим, Президент Ейзенхауер не дозволив втягнути США у нову масштабну війну, загалом позитивними результатами був позначений й візит до Сполучених Штатів радянського лідера М.Хрущова, що відбувся 1959 р.

На президентських виборах 1960 р. перемогу здобув 43-річний сенатор-демократ Д. Ф. Кеннеді, який випередив республіканця Р. Ніксона.

Джон Фітцджеральд Кеннедінародився 1917 р. в одній з найбагатших і найвпливовіших родин країни, яку називають кланом Кеннеді, що мав ірландські етнічні коріння та дотримувався католицького віросповідання. В сім’ї, крім Джона, було 8 дітей, і всі сини присвятили себе політиці; найбільшої популярності, окрім президента, набув Роберт Кеннеді, що обіймав посаду міністра юстиції. У роки Другої світової війни Дж. Кеннеді був морським офіцером, командиром торпедного катера, учасником бойових дій; нагороджений медаллю ВМС і корпусу морської піхоти. У 30 років став конгресменом, а за декілька років – сенатором від штату Массачусетс. У 1960 р. обраний Президентом США й за дуже короткий час став одним із найпопулярніших лідерів у новітній історії країни. Дотримувався у своїй державній діяльності ліберальних підходів, намагався протидіяти олігархічним тенденціям у політичному та економічному житті країни, виявив схильності до конструктивізму і компромісних рішень у зовнішній політиці. Трагічно загинув 1963 року, причини і обставини тієї справи остаточно не з’ясовані й досі.

Демократи повернулися до Білого дому після 8-річної перерви, а їх лідер проголосив основою своєї діяльності на посаді президента концепцію «нових рубежів». У сфері внутрішньої політики її цілі полягали у тому, щоб створити Америку, яка стабільно розвивається. Для того, щоб вивести США на провідні позиції у дослідженнях космічного простору, Кеннеді запропонував програму «Аполлон», метою якої була висадка американських астронавтів на Місяці. Мета була досягнута у 1969 р., першою людиною Землі, що ступила на поверхню Місяця, став американський астронавт Ніл Армстронг (це сталося 21 липня 1969 р.). Протягом наступного періоду, у 1969 – 1972 роках, було здійснено загалом дев’ять експедицій до супутника Землі, причому у шести з них відбулася висадка астронавтів безпосередньо на Місяць. Дванадцять землян мали щасливу та унікальну нагоду ступити на поверхню загадкового й незвіданого супутника нашої спільної людської домівки – планети Земля. Завершення пілотованих польотів у рамках програми «Аполлон» відбулося внаслідок вичерпаних дослідницьких завдань та через величезні фінансові витрати, хоча й до сьогодні обговорюються деякі нез’ясовані причини такого раптового зупинення цього масштабного проекту.


Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 205; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!