Внутрішня та зовнішня політика США у 50 - 90-ті рр. Соціально-економічний розвиток Канади у 1980 - 2009 рр.
На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від Республіканської партії США, відомий військовий, уславлений генерал часів Другої світової війни Дуайт Ейзенхауер.
Дуайт Девід Ейзенхауер – народився 14 жовтня 1890 р. в м. Денісон, штат Техас, після закінчення середньої школи вчився у Військовій академії «Вест-Пойнт» (1911 – 1915), пройшов службовий шлях від молодшого офіцера до генерала армії США (1944), став одним із провідних воєначальників періоду Другої світової війни, займав посаду першого Верховного Головнокомандувача Союзних військ у Європі, кавалер багатьох бойових нагород, зокрема й найвищого військового радянського Ордена «Перемога» (1945), яким відзначалися лише полководці, що сприяли корінному перелому в ході військових дій, ухвалювали рішення стратегічного масштабу. Представляючи Республіканську партію США, був обраний, в якості цивільної особи, Президентом країни (1952), а згодом переобраний на другу каденцію. Перебував на посаді глави держави з 1953 по 1961 рік, розробив і втілював у життя власний політичний курс, зокрема у зовнішньополітичній сфері відомий як «доктрина Ейзенхауера». 34-ий Президент США ухвалив у 1960 р. закон, що уможливив спорудження у Вашингтоні пам’ятника Т.Шевченку, а у 1964 р. Д.Ейзенхауер виступив з промовою під час урочистого відкриття цього пам’ятника Великому Кобзареві. Визначний американський військовий і державний діяч пішов з життя 28 березня 1969 р.
|
|
|
Крім того, республіканці забезпечили собі більшість у Сенаті й Палаті представників Конгресу США. Формулюючи концепцію свого президентства, Ейзенхауер наголошував на тому, що країна потребує періоду спокою і об’єднання після потрясінь Другої світової війни. В галузі внутрішньої політики він проводив досить поміркований курс: з одного боку, Президент не збільшив соціальні програми, які діяли у попереднє десятиліття, коли країною керували демократи, але, з іншого боку, він не дозволив їх скоротити, як того хотіли найбільш консервативні кола республіканців.
Однією з найбільш серйозних проблем адміністрації Ейзенхауера залишалася політика «маккартизму». 1954 року Президент США затвердив закон «Про контроль над комуністичною діяльністю». У ньому компартія оголошувалася агентом іноземних держав і звинувачувалася у прагненнях повалити уряд США. Фактично Конгрес залишив компартію поза законом, а під приводом «комуністичної діяльності» були позбавлені основних прав і профспілки. Проте активність і завзятість сенатора Джозефа Маккарті набула надто скандальних форм й у грудні 1954 р. Конгрес США засудив його поведінку.
У зовнішній політиці уряд Д. Ейзенхауера прагнув забезпечити домінування США в усьому світі, спираючись на економічні важелі й технологічне лідерство. Разом з тим президент наполягав на необхідності скорочення військових видатків і чисельності армії. Для цього потрібно було запропонувати таку військову стратегію, яка б відповідала завданню захисту від можливого нападу СРСР. Така стратегія була розроблена і отримала назву «масована відплата». Сутність її зводилася до того, що керівництво США висловило готовність протистояти комунізму в будь-якій точці земної кулі. На дії СРСР у будь-якому регіоні світу США залишали за собою право відповісти у будь-якому іншому, де вони вважали це найбільш придатним й при цьому будучи готовими, у разі необхідності, застосувати ядерну зброю. Але в цілому у галузі зовнішньої політики Д. Ейзенхауер виявив велику гнучкість, поєднуючи відкриті пропагандистські кроки й таємні операції. Ейзенхауер активно використовував ЦРУ для таємних підривних операцій проти країн, де при владі знаходилися нелояльні до США уряди. Разом з тим, Президент Ейзенхауер не дозволив втягнути США у нову масштабну війну, загалом позитивними результатами був позначений й візит до Сполучених Штатів радянського лідера М.Хрущова, що відбувся 1959 р.
|
|
|
На президентських виборах 1960 р. перемогу здобув 43-річний сенатор-демократ Д. Ф. Кеннеді, який випередив республіканця Р. Ніксона.
|
|
|
Джон Фітцджеральд Кеннеді – народився 1917 р. в одній з найбагатших і найвпливовіших родин країни, яку називають кланом Кеннеді, що мав ірландські етнічні коріння та дотримувався католицького віросповідання. В сім’ї, крім Джона, було 8 дітей, і всі сини присвятили себе політиці; найбільшої популярності, окрім президента, набув Роберт Кеннеді, що обіймав посаду міністра юстиції. У роки Другої світової війни Дж. Кеннеді був морським офіцером, командиром торпедного катера, учасником бойових дій; нагороджений медаллю ВМС і корпусу морської піхоти. У 30 років став конгресменом, а за декілька років – сенатором від штату Массачусетс. У 1960 р. обраний Президентом США й за дуже короткий час став одним із найпопулярніших лідерів у новітній історії країни. Дотримувався у своїй державній діяльності ліберальних підходів, намагався протидіяти олігархічним тенденціям у політичному та економічному житті країни, виявив схильності до конструктивізму і компромісних рішень у зовнішній політиці. Трагічно загинув 1963 року, причини і обставини тієї справи остаточно не з’ясовані й досі.
|
|
|
Демократи повернулися до Білого дому після 8-річної перерви, а їх лідер проголосив основою своєї діяльності на посаді президента концепцію «нових рубежів». У сфері внутрішньої політики її цілі полягали у тому, щоб створити Америку, яка стабільно розвивається. Для того, щоб вивести США на провідні позиції у дослідженнях космічного простору, Кеннеді запропонував програму «Аполлон», метою якої була висадка американських астронавтів на Місяці. Мета була досягнута у 1969 р., першою людиною Землі, що ступила на поверхню Місяця, став американський астронавт Ніл Армстронг (це сталося 21 липня 1969 р.). Протягом наступного періоду, у 1969 – 1972 роках, було здійснено загалом дев’ять експедицій до супутника Землі, причому у шести з них відбулася висадка астронавтів безпосередньо на Місяць. Дванадцять землян мали щасливу та унікальну нагоду ступити на поверхню загадкового й незвіданого супутника нашої спільної людської домівки – планети Земля. Завершення пілотованих польотів у рамках програми «Аполлон» відбулося внаслідок вичерпаних дослідницьких завдань та через величезні фінансові витрати, хоча й до сьогодні обговорюються деякі нез’ясовані причини такого раптового зупинення цього масштабного проекту.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 205; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!