Методи аналізу фінансових ризиків
У процесі управління фінансовими ризиками дуже важливо правильно визначити розмір можливих фінансових втрат, які можуть з'явитися під час реалізації ризикової події за окремими фінансовими ризиками. Розмір можливих фінансових втрат, як правило, визначається характером здійснюваних фінансових операцій та обсягом залучених для їх реалізації активів підприємства.
Для управління фінансовими ризиками необхідно провести аналіз факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства, щоб виявити рівень керованості окремими їх видами. Усі фактори, що впливають на загальний рівень фінансових ризиків, поділяються на внутрішні та зовнішні (рис. 12.3).
Рис. 12.3. Фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків.
На наступному етапі проводиться оцінка рівня ризиків, яка здійснюється на основі розрахунку ймовірності виникнення фінансового ризику.
В економіці розроблено широку систему методів оцінки ймовірності виникнення фінансових ризиків, однак найчастіше використовуються експертний, статистичний, розрахунково-аналітичний та аналоговий методи.
Метод експертних оцінокзастосовується у випадку, якщо у підприємства відсутня необхідна інформація для проведення розрахунків та порівнянь. Вказаний метод ґрунтується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів у галузі фінансів і страхування з подальшою математичною обробкою в результаті проведеного опитування.
|
|
|
Експертні методи оцінки широко використовуються при визначенні рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного та деяких інших ризиків.
Статистичні методизастосовуються для оцінки ризику. Вони включають дисперсійний, регресійний і факторний аналіз. Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на аналізованому підприємстві. Встановлюється величина або частка одержання тієї чи іншої економічної віддачі і складається прогноз на майбутнє.
До переваг цього класу методів зараховують певну універсальність, до недоліків — необхідність мати велику базу даних, складність і неоднозначність одержаних висновків, певні труднощі при аналізі динамічних рядів і т. ін. З метою розрахунку ризиків господарської діяльності ці методи застосовуються досить рідко. Однак останнім часом певну популярність здобув метод кластерного аналізу.
Розрахунково-аналітичні методизастосовуються найчастіше, їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре опрацьовані, прості для розуміння та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз стійкості тощо.
|
|
|
Основні шляхи зниження (нейтралізації) фінансових ризиків
У процесі фінансової діяльності підприємство має враховувати фактори, що впливають на рівень ризику, оцінювати ризики, виявляти пов'язані з ними можливі втрати. З цією метою необхідно розробляти найбільш прийнятні шляхи нейтралізації фінансових ризиків.
На рис. 12.4подано систему методів нейтралізації фінансових ризиків:
Рис. 12.4. Основні шляхи нейтралізації ризиків у діяльності підприємства
1.Ухилення від ризику.Цей метод дозволяє повністю уникнути потенційних втрат, пов'язаних з фінансовими ризиками, однак, з іншого боку, не дозволяє одержати прибуток, пов'язаний з ризикованою діяльністю. Крім того, ухилення від фінансового ризику може бути просто неможливим. Тому, як правило, даний спосіб застосовується лише до дуже серйозних та великих ризиків.
2. Прийняття ризику на себе.Основним завданням підприємства є пошук джерел необхідних ресурсів для покриття можливих втрат. У цьому випадку втрати покриваються з будь-яких ресурсів, що залишилися після настання фінансового ризику.
3. Передача ризикуздійснюється за певними напрямами: передача ризику шляхом укладання договору факторингу; передача ризику шляхом укладання договору поручительства; передача ризику постачальникам сировини й матеріалів; передача ризику шляхом укладання біржових угод.
|
|
|
4. Страхування фінансових ризиківпередбачає обов'язки страховика зі страхових виплат у розмірі повної або часткової компенсації втрат доходів особи, на користь якої укладено договір страхування, викликаних такими подіями: зупинка виробництва або скорочення обсягу виробництва в результаті застережених у договорі подій; банкрутство; непередбачені витрати; невиконання договірних зобов'язань контрагентом застрахованої особи, яка виступає кредитором за угодою; виконані застрахованою особою судові витрати; інші події.
5. Об'єднання ризику.З метою мінімізації або нейтралізації фінансових ризиків підприємство має можливість зменшити рівень власного ризику, залучаючи до вирішення спільних проблем у ролі партнерів інші підприємства.
6. Диверсифікація— один з найважливіших шляхів нейтралізації фінансових ризиків, дозволяє знижувати окремі види фінансових ризиків: кредитний, депозитний, інвестиційний, валютний.
|
|
|
7. Хеджуванняв загальному вигляді визначається як страхування ціни товару від ризику (для продавця небажане падіння ціни, для покупця — її збільшення), шляхом оформлення зустрічних валютних, комерційних, кредитних та інших вимог та зобов'язань. Залежно від виду використовуваних похідних цінних паперів виділяють відповідно кілька видів хеджування фінансових ризиків:
- хеджування з використанням опціонів;
- хеджування з використанням ф'ючерсних контрактів;
- хеджування з використанням операцій «своп».
Мінімізувати фінансові ризики підприємство може і шляхом встановлення та використанням внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки програми здійснення певних фінансових операцій або фінансової діяльності підприємства в цілому.
Аналогові методиполягають у вишукуванні та використанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими, більш чи менш аналогічними об'єктами. При цьому припускається, що економічна система, в рамках якої реалізується проект, поводить себе аналогічним чином.
Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для даного підприємства.
Так, наприклад, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності -- шляхом порівняння фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.
В світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення набув такий показник міри ризику як бета-коефіцієнт β (або коефіцієнт чутливості). Він використовується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ризику, пов'язаного із зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів:
– якщо β=0 — ризик відсутній;
– якщо 0 < β < 1 ризик менший від середньоринкового;
– якщо β=1 ризик знаходиться на рівні середньоринкового для даного виду вкладень;
– якщо 1< β < 2 ризик вищий від середнього.
Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою економікою існують спеціалізовані компанії, що займаються розрахунками дохідності β коефіцієнта акцій провідних компаній, а також середньоринкової дохідності в розрізі окремих фінансових інструментів. Така інформація регулярно друкується в засобах масової інформації і є базою для прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику.
Приклад.
В інвестиційний портфель підприємства включено акції X, Y, Z. β х = 1,8; βу = 0,2; β Z = 0,9.
Як зміниться дохідність цих фінансових інструментів, якщо середній рівень дохідності акцій зросте на 10 %.
Визначимо очікувану зміну дохідності в розрізі окремих цінних паперів:
X:1,8 • 10 = 18 % — дохідність зросте в середньому на ринку (в 1,8 раза);
Y: 0,2 • 10 = 2 % — темпи дохідності в 5 разів менші, ніж в середньому на ринку;
Z: 0,9 • 10 = 9% — темпи зміни дохідності майже на середньому рівні,
β-коефіцієнт має велике практичне значення. Його можна застосовувати, щоб визначити, який рівень очікуваної дохідності окремих інвестиційних об'єктів повністю компенсує ризикованість цих вкладень. Для обґрунтування рівня очікуваної дохідності цінних паперів з урахуванням ризику може використовуватися наступна формула:
D = А + (R - А)•β,
де - D — очікувана ставка дохідності з урахуванням ризику;
А — рівень доходу без ризикових інвестицій (як правило, при стабільному фондовому ринку береться ставка доходу з облігаціями державної позики);
R— середній рівень доходу без-ризикових інвестицій;
β — бета-коефіцієнт.
Друга частина цієї формули (R – А)характеризує розмір премії за ризик. Чим більший рівень ризику і коефіцієнт чутливості β тим більшим повинен бути розмір премії за ризик для компенсації можливих фінансових втрат.
У нашому прикладі, якщо рівень дохідності безризикових інвестицій А=8%, а середній рівень дохідності на ринку цінних паперів — 14 %, то для компенсації ризику по акції Xпотрібно вимагати премію за ризик в розмірі: (14 - 8) х 1,8 - 10,8%.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 345; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!