Тема 11. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ



НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇХ БАНКРУТСТВА

1. Визначення незадовільної структури балансу та методи виявлення ознак неплатоспроможності підприємства.

2. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства.

3.  Діагностика банкрутства підприємства.

4. Методи прогнозування та шляхи запобігання банкрутства.

 

Визначення незадовільної структури балансу та методи виявлення ознак неплатоспроможності підприємства

Зараз більшість підприємств України перебувають у складному фінансовому стані. Взаємні неплатежі між суб’єктами господарювання, високі податкові процентні ставки призводять до неплатоспроможності підприємств. Зовнішньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства виступає припинення його поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців від дня настання строку їх виконання.

Під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання після настання встановленого терміну їх сплати перед кредиторами, у тому числі щодо заробітної плати, а також виконувати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності.

Рішення про неспроможність підприємства приймаються після визнання незадовільної структури балансу, тому особливої актуальності набуває питання оцінки структури балансу. Основні джерела аналізу – це форма № 1 „Баланс”, форма № 2 „Звіт про фінансові результати” (Табл.11.1).

Таблиця 11.1.

Оцінка структури балансу підприємства

Показники На початок року На кінець року Норма коефіцієнта
1. Коефіцієнт поточної ліквідності   1,98 1,93 Не менше 2
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами 0.392 0,403 Не менше 0.1
3. Коефіцієнт відновлення плато­спроможності   0,94 Не менше 1 ,0
4. Коефіцієнт втрати платоспроможності Х X X

Аналіз валюти балансу проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства на початок і на кінець звітного періоду. Зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможність.

Аналіз фінансового стану неплатоспроможного підприємства здійснюється за такими етапами (рис. 11.1).

Аналіз та оцінка структури балансу підприємства проводяться на підставі показників: коефіцієнта покриття (коефіцієнта поточної ліквідності); коефіцієнта забезпеченості власними коштами. 

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним служить одна з таких умов:

- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 1,5;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності та своєчасного погашення строкових зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

 

Рис. 11.1. Основні етапи фінансового аналізу неплатоспроможних підприємств

 

Для забезпечення однозначності підходів під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, а також своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу Міністерством економіки України видано наказ № 14 від 19.01.2006 р. „Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”.

Методичні рекомендації визначають ознаки фіктивного, приховуваного банкрутства або доведення до банкрутства підприємства.

Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство-боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов’язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

Для того щоб зробити відповідний висновок, необхідно визначити коефіцієнт покриття шляхом зіставлення розміру оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов’язань.

У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.

Визначення ознак доведення до банкрутства може бути здійснено у разі, коли в суді була розпочата справа щодо банкрутства підприємства та є ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели його до фінансової неспроможності.

Ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв’язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов’язкові платежі.

Насамперед необхідно визначити, чи змінився рівень забезпечення зобов’язань кредиторів за період, що аналізується. У разі коли такі зміни мали місце, потрібно з’ясувати умови укладення, виконання договорів, відповідно до яких сталися ці зміни.

Рівень забезпечення зобов’язань кредиторів характеризується такими показниками:

– забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов’язань);

– забезпечення зобов’язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов’язань боржника);

– розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов’язань).

У разі коли було встановлено, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, необхідно з’ясувати, за умови виконання яких саме договорів це сталося. Ці договори слід перевірити на відповідність ринку товарів та послуг щодо кон’юнктури (ціни, обсягу продажу, якості, конкурентності), а також перевірити вигідність умов виконання договорів для боржника.

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану.

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, в таких випадках можуть мати місце ознаки щодо приховування банкрутства.

 До ознак приховуваного банкрутства належить:

– надання третім особам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям) за відома неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства;

– можливість визнання причинного зв’язку між наданою інформацією та збитками, які зазнала третя особа.

 Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:

- зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;

- штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;

- наявність у підприємства штрафів, пені, неустойки, визнаних в судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства;

- збитковість діяльності протягом двох років;

- наявність у суді розпочатих справ, за якими підприємство є відповідачем останні два роки;

- спрямування інвестицій не на основну діяльність підприємства;

- наявність переваг у структурі доходів підприємства від неосновної діяльності;

- відхилення показників ліквідності від граничного значення;

- необґрунтоване зменшення штату підприємства.


Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 333; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!