Саме на протидії цим загрозам і сконцентрована нині діяльність Служби безпеки України.

   При вивченні тринадцятого питання (Державний кордон та його охорона.) студентам слід звернути увагу на те, що

    Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також по­вітряний простір над нею.

    Законом України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кор­дон України» встановлені види, режим і правила охорони держав­ного кордону. Відповідно до цього Закону виділяють два види охо­рони державного кордону — політичний і санітарний.

    Політична охорона державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на При­кордонні війська України, а в повітряному просторі — на війська протиповітряної оборони України. Їх обов'язки і права щодо охоро­ни державного кордону визначаються законами та іншими актами компетентних органів державної влади.

    Основними завданнями охорони державного кордону є забезпе­чення встановленого режиму державного кордону і прикордонного режиму.

    Режим державного кордону — це встановлений законодав­ством порядок перетинання державного кордону України. Сутність його полягає у тому, що залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення через державний кордон здійснюєть­ся в контрольно-пропускних пунктах Прикордонних військ. Всі особи, їх транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюються також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль.

    Важливим елементом забезпечення режиму державного кордо­ну є правила здійснення господарської діяльності в його межах. За­конодавством визначається, що судноплавство, користування водни­ми об'єктами, землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність проводяться за погодженням з Прикордонними військами України, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні.

    З метою забезпечення режиму державного кордону в прикор­донній смузі встановлюється прикордонний режим, який регла­ментує правила в'їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування, провадження робіт, обліку та тримання на при­станях суден, їх плавання у внутрішніх водах. Прикордонна сму­га встановлюється безпосередньо вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, до неї не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

    Безпосередньо функції охорони державного кордону здійснюють Прикордонні війська України. Відповідно до Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про Прикордонні війська України» їх головним завданням є забезпечення недоторканності державного кордону, а також охорона екологічної зони України.

    Центральним органом управління Прикордонних військ України є Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Положення про який затверджене Указом Президента Ук­раїни від 14 вересня 2000 p. Голова комітету є Командувачем При­кордонних військ України. Він призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України. Організаційна структура Прикордон­них військ України складається із прикордонних військових напрямів, з'єднань, частин та інших органів охорони державного кордону.

    Завдання і функції Прикордонних військ України визначають їх основні повноваження. При виконанні своїх функцій і завдань вони зобов'язані: припиняти будь-які спроби незаконного перетинання кор­дону; відбивати вторгнення озброєних формувань; забезпечувати ви­конання зобов'язань, що виникають із міжнародних договорів; здійс­нювати спільні заходи з органами Служби безпеки, внутрішніх справ, митної, санітарної служб та ін.

    У межах прикордонної смуги в пунктах пропуску через держав­ний кордон, а також на спеціально визначеній території Прикордонні війська України мають право:

Ø розташовувати прикордонні наряди, пересуватися при виконанні службових обов'язків по будь-яких ділянках місцевості; вести діз­нання в справах про порушення державного кордону, проводити оперативно-розшукову діяльність;

Ø здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили державний кордон;

Ø перевіряти у осіб, які прямують через державний кордон, доку­менти на право в'їзду або виїзду з країни; здійснювати самостійно або разом з митними установами огляд вантажів та іншого майна; вилучати заборонені до ввезення в країну або вивезення з країни предмети, а також предмети контрабанди; здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону відповідно до законодавства України та її міжнародних договорів.

    Санітарна охорона кордону України здійс­нюється з метою запобігання занесенню небезпечних інфекційних хвороб із-за кордону на територію України і за межі України (за кор­дон). Організація і порядок санітарної охорони кордону регулюються Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітар­ного та епідеміологічного благополуччя населення».

    Здійснення санітарної охорони кордону покладено на Держав­ну санітарно-епідеміологічну службу України. Цієї ж меті слугує ветеринарна охорона кордону.

    Санітарна охорона кордону України забезпечується здійснен­ням медико-санітарних і адміністративно-санітарних заходів. До них належать: медичний огляд і ізоляція хворих; санітарний ог­ляд вантажів і майна; заборона в'їзду і виїзду особам, що страж­дають на інфекційні захворювання, та ін. Засобами забезпечення ветеринарної охорони кордону України є заборона ввезення і ви­везення заразних тварин, птиці, їх ветеринарний огляд, оголошен­ня карантину та ін.

 

При вивченні чотирнадцятого питання (Служба безпеки України.) студентам слід звернути увагу на те, що

    Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію в республіці радянської системи органів державної безпеки і створення нових державних інституцій, покликаних захистити її суверенітет та вирішувати інші завдання у сфері забезпечення національної безпеки.

    Одним із перших кроків на цьому шляху стало створення комісії з розроблення Концепції органів державної безпеки України. Враховуючи її напрацювання, а також роботу Комісії Верховної Ради по реорганізації органів державної безпеки, 20 вересня 1991 року парламент ухвалив постанову "Про створення Служби національної безпеки України" (СНБ України). Цією ж постановою ліквідовано Комітет державної безпеки УРСР.

    На початковому етапі побудови цього органу було призначено керівництво Служби та її основних структурних підрозділів. Протягом вересня 1991 року – лютого 1992 року розроблено і затверджено штати підрозділів центрального апарату Служби, СНБ Кримської АРСР, регіональних органів, органів військової контррозвідки та Інституту підготовки кадрів СНБ України. Далі розпочалося комплектування їх особового складу, який прийняв присягу на вірність Українському народу.

    Діяльність особового складу СНБ України спрямовувалась на вирішення найважливіших питань державної безпеки й інформаційно-аналітичного забезпечення керівництва країни.

    Водночас швидкими темпами розв’язувалися організаційно-штатні завдання, створювалася нормативно-правова база для розгортання повноцінної оперативно-службової діяльності. Поряд з правовим забезпеченням складався й такий важливий напрям діяльності, як робота з особовим складом, комплектування спецслужби. Головним вектором кадрової політики з перших днів стало прагнення до створення сплаву оперативного досвіду й енергії молодості в колективі однодумців, споріднених духом і патріотичними почуттями, об’єднаних спільною метою служити Українському народові, захищати інтереси особи, суспільства, держави від протиправних посягань, виявлення і припинення яких віднесено законом до компетенції Служби безпеки. У національну спецслужбу прийшли люди зі щирим бажанням чесно і самовіддано працювати на благо суверенної України.

    У період з листопада 1991-го по лютий 1992 року, завдяки спільній із профільним комітетом парламенту копіткій роботі, у складі Служби були створені Головне управління розвідки, Головне управління контррозвідки, Управління „К” (боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю), низка інших основних та допоміжних підрозділів (інформаційно-аналітичний, слідчий, оперативно-технічний, урядового зв’язку, військово-медичний, мобілізаційний, оперативного документування, міжнародних зв’язків, роботи з особовим складом, громадських зв’язків, інспекторських тощо), Інститут підготовки кадрів СНБ України, а також управління СНБ України в областях і Служба національної безпеки Кримської АРСР (нині – Головне управління СБУ в АР Крим).

    У грудні 1991 року відповідно до Указу Президента України розпочалося створення системи органів і підрозділів військової контррозвідки СНБ-СБ України. Таким чином розв’язувалася проблема забезпечення державної безпеки у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах та інших військових формуваннях України.

    25 березня 1992 року Верховна Рада прийняла Закон "Про Службу безпеки України", і подальша розбудова Служби відбувалась на достатньо чіткому правовому підґрунті.

    Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Завданнями Служби безпеки України є:

Ø - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;

Ø - попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.

    Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності й відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й конспірації.
    Діяльність Служби безпеки України відбувається на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках із метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені в порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.

    Неправомірне обмеження законних прав і свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Орган Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками під час виконання службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав і свобод, відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.
Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов'язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їхніх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.

    Діяльність партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичні цілі, у Службі безпеки України забороняється.

    Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи. Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

    Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та установи, що входять до системи Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку з зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

    Організація та порядок діяльності Служби безпеки України регулюються Законом України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992р. Закон складається з 7 розділів (36 статей):

    Розділ І. Загальні положення;

    Розділ II. Система і організація діяльності Служби безпеки України;

    Розділ III, Кадри Служби безпеки України;

    Розділ IV, Повноваження Служби безпеки України;

    Розділ V , Соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України;

    Розділ VІ Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України;

    Розділ. VІІ Відповідальність за правопорушення у сфері діяльності Служби безпеки України.

При вивченні п’ятнадцятого питання (Центральне управління СБУ та його регіональні органи.) студентам слід звернути увагу на те, що

Центральне управління Служби безпеки України відповідає застан державної безпеки, координує і контролює діяльністьінших органів Служби безпеки України. До його складу входять Апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи:

- контррозвідки;

- захисту національної державності;

- контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки;

- контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки;

- охорони державної таємниці та ліцензування;

- боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

- боротьби з тероризмом;

- захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

- оперативно-технічних заходів;

- оперативного документування;

- слідчий;

- інформаційно-аналітичного, кадрового, правового, господарського, фінансового, медичного та інших видів забезпечення оперативно-службової діяльності Служби безпеки України.

    Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки,обов'язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо внихвстановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки Україниабо антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

    Умежах своєї компетенції Центральне управління Служби безпеки України вноситьПрезиденту України пропозиції провидання актів з питань збереження державної таємниці, обов'язкових для виконання органамидержавного управління,підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпекиУкраїни, якого призначає Президент України. Голова СБ України має заступників, яких за його поданням призначаєПрезидент України.

Начальників підрозділів Центрального управління СБ України: контррозвідки, захисту національної державності, боротьби зкорупцією та організованою злочинністю, контррозвідувального захисту економіки держави, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, охорони державної таємниці та ліцензування, боротьби з тероризмом,захисту учасників кримінального судочинства та працівнків правоохоронних органів, інформаційно-аналітичного,оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, роботи з особовим складом,а також начальників регіональних органів призначає Президент України за поданням Голови СБ України.

    Регіональні органи Служби безпеки України

    З метою ефективного виконання визначених законом завдань в СБ України створені її регіональні органи: обласні управління СБ України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

    В інтересах державної безпеки органи й підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях.

    У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України незалежні від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

    Начальники регіональних органів СБ України призначаються Головою Служби безпеки України з відома глав місцевих державних адміністрації.

---

Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 379; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!