Причини виникнення надзвичайної ситуації .



Причини поділяються на природні та антропогенні.

Природні причини.

З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на :

 1. Тектонічні — пов'язані з процесами, що виникають з процесами Землі.

2. Топологічні — причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі.

3. Метеорологічні — пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в Космосі.

Антропогенні причини.

Антропогенні діляться на соціальні та економічні.

Соціальні:

· ріст народонаселення;

· урбанізація;

· непідготовленість населення;

· відсутність інформації про обстановку у НС;

· відсутність нормативно-правової бази;

· недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т. д.;

· корупція

· тероризм

Економічні:

· недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;

· зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення)

· бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

 

При вивченні сьомого питання (Державна система запобі­гання та ліквідації надзвичайних ситуацій.) студентам слід звернути увагу на те, що

Для забезпечення безпеки населення, навколишнього природного середовища, об’єктів і споруд та уникнення або зменшення можливих економічних соціальних та інших витрат суспільства від аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження в Україні створена єдина державна система запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.

Згідно до Концепції створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затвердженої Постановою КМУ від 7 липня 1995 р., основними завданнями єдиної системи запобігання є: розроблення перспективної політики у справі запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та прийняття відповідних рішень, планування та керування процесами досягнення визначених показників техногенно-екологічної безпеки, прогнозування і виявлення потенційних джерел виникнення надзвичайних ситуацій, розроблення можливих сценаріїв розвитку подій та відповідних планів реагування на них, своєчасне інформування населення, органів державної виконавчої влади та виконкомів міських, районних у містах рад про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, здійснення заходів щодо запобігання таким ситуаціям або пом’якшення їх наслідків, створення підтримка і забезпечення необхідного рівня готовності системи реагування на надзвичайні ситуації та ін.

Єдина система запобігання забезпечує виконання відповідних завдань на державному, регіональному, місцевому і об’єктному рівнях згідно з Положенням “Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру” затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру – це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і території від їх наслідків. Сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об’єктового рівня підпорядковуються в межах, визначених законодавством, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Організаційна структура та порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Міністерством надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи створюються в АРК, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і реагування на НС у межах відповідних регіонів. Структура та порядок їх діяльності та підпорядкованих їм сил і засобів визначаються в положеннях про них, які затверджуються Головою Ради міністрів АРК, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Кожен рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення. Координуючими органами єдиної державної системи є:

1) на загальнодержавному рівні: Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. В окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна урядова комісія;

2) на регіональному рівні – комісії Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної та НС;

3) на місцевому рівні – комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та НС;

4) на об’єктовому рівні – комісії з питань НС об’єкта.

Державні, регіональні, місцеві та об’єктові комісії залежно від рівня НС забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на НС або на загрозу НС, або на загрозу їх виникнення.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

· на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· на регіональному рівні – Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської Міських державних адміністрацій;

· на місцевому рівні – районні державні адміністрації і виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

· на об’єктовому рівні – структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань НС.

До системи повсякденного управління єдиною державною системою входять оснащенні необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збирання аналізу і передачі інформації: центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів; диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів єдиної державної системи можуть також залучатися недержавні (добровільні) рятувальні формування.

Військові і спеціальні цивільні аварійно (пошуково-рятувальні) формування з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше 3-х діб і перебувають в стані постійної готовності. Сили постійної готовності згідно з законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення НС з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств , установ та організацій.

Спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони у виняткових випадках залучаються для ліквідації НС у порядку, визначеному Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану”. Сили і засоби МВС України, Держкомкордону і СБУ залучаються до ліквідації НС та їх наслідків в межах, що не суперечать законодавству.

Режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку визначеному Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану”.

При вивченні восьомого питання (Сили і засоби захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій.) студентам слід звернути увагу на те, що

Державна політика України у сфері захисту населення і територій базується на Конституції України, відповідних законах, актах Президента України і урядових рішеннях.

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю", — визначає стаття 3 Конституції України.


Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 402; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!