Бюджетування як метод розподілу ресурсів
Бюджетування – це організаційна форма управління фінансовими ресурсами, яка охоплює планування, ресурсне забезпечення та контроль за використанням бюджетних коштів і спрямована на одержання ефективного кінцевого результату.
Основними принципами бюджетування є: відповідність основним задачам діяльності НЗ, цілісність, доступність, коректність, порівнянність, узгодженість, оперативність, функціональність і декомпозиціонність. В основі бюджетування лежать локальні та інтегральний бюджети.
Об’єктом бюджетування є: джерела фінансування, доходи та видатки, рух грошових коштів, використання матеріальних і фінансових ресурсів
Виходячи із зарубіжного досвіду фінансування закладів освіти альтернативою кошторисного фінансування може стати бюджетування, яке є більш гнучким, дозволяє швидко пристосуватися до змін навколишнього середовища та своєчасно оптимізувати джерела формування і використання фінансових ресурсів закладів освіти. При чому запровадження бюджетування має відбуватися незалежно від того, за рахунок яких коштів переважно фінансується заклад освіти.
Розробка бюджету має відбуватися на основі цільових показників на наступний рік. Такі цільові показники визначаються керівником кожного закладу освіти на кожний рік. Базові цільові показник для закладів освіти відображені у табл. 1.
Таблиця 1
Цільові показники для складання бюджетів закладів освіти
|
|
|
| Дошкільні заклади освіти | Позашкільні заклади освіти | Загальноосвітні заклади | Вищі заклади освіти |
| План прийому дітей | План прийому дітей | План прийому дітей | План прийому студентів в розрізі форм оплати |
| Обсяги надходжень коштів з різних джерел | Обсяги надходжень коштів з різних джерел | Обсяги надходження бюджетних та небюджетних коштів | Обсяги надходжень по всіх видах діяльності |
| Бюджет інвестицій | |||
| Величина фонду оплати праці всіх працівників | |||
| Величина ремонтного фонду | |||
| Обсяги витрат на поточну діяльність | |||
| Інші витрати | |||
Для всіх без виключення закладів освіти важливим етапом бюджетування є складання прогнозного балансу. При складанні прогнозного балансу необхідно відштовхуватися від того, що окремі статті можуть лишитися незмінними, але у більшості з них відбудуться зміни, які можна прорахувати на основі бюджету. На цьому етапі бюджетування важливо оцінити ті зміни, які відбулися у фінансовому стані заклади освіти. Оцінка має здійснюватися з урахуванням таких показників:
1. Рівень децентралізації фінансування (3.1):
, (3.1)
де ФРвласні – обсяг власних фінансових ресурсів;
ФР – загальний обсяг фінансових ресурсів.
|
|
|
Для дошкільних, позашкільних та вищих закладів освіти цей показник повинен мати тенденцію до збільшення. Для загальноосвітніх шкіл його значення може бути низьким і навіть дорівнювати нулю.
2. Рівень самоінвестування (3.2):
, (3.2)
де ФРвласні – обсяг власних фінансових ресурсів;
І – обсяг інвестицій у необоротні активи.
Як і для попереднього показника, для дошкільних, позашкільних та вищих закладів освіти рівень самоінвестування повинен мати тенденцію до збільшення. Для загальноосвітніх шкіл його значення може бути невисоким.
3. Синхронність грошових потоків – відсутність розбалансованості у часі вхідних та вихідних грошових потоків.
4. Питома вага фінансових ресурсів, отриманих від держави у загальному обсягу фінансування. Для даного показника оптимальні межі необхідно встановлювати на рівні кожного закладу освіти, головне призначення цього показника – моніторинг руху державних коштів у сфері освіти.
5. Частка державних фінансових ресурсів, яка припадає на 1 гривню інвестицій. Даний показник характеризує рівень ефективності використання державних коштів. Позитивним є зростання інвестиційної віддачі державних фінансових ресурсів для всіх закладів освіти.
|
|
|
Запровадження системи бюджетування дозволить не тільки значно розширити фінансову самостійність закладів освіти, але і сприятиме ефективнішому використанню фінансових ресурсів.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, фактично повна відповідальність за фінансування усіх загальноосвітніх навчальних закладів лежить на місцевому самоврядуванні.
Фінансування видатків на середню освіту відбувається таким чином.
Місцева рада затверджує свій місцевий бюджет.
Пізніше бюджетні кошти місцевого бюджету спрямовуються на казначейський рахунок районної державної адміністрації, яка підпорядковується цій місцевій раді.
Потім ці бюджетні кошти направляються через казначейську систему в районне фінансове управління.
Районне управління освіти, яке підпорядковується райдержадміністрацій, отримує від районного фінансового управління через казначейську систему бюджетні кошти, які розподіляються по школах у подальшому. Районне управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів щодо загальноосвітніх закладів. Усі загальноосвітні заклади обслуговуються в районному відділі освіти. Тобто своїх власних рахунків у казначейській системі вони не мають. Школи мають свої рахунки як бюджетні, так і позабюджетні в районному відділі освіти.
|
|
|
Отже, це означає, що управління та фінансування видатків на утримання шкіл здійснюються централізовано, бухгалтерія шкіл також є централізованою. Районне управління освіти фінансує всі школи, які перебувають у підпорядкуванні цього відділу освіти.
Позабюджетна діяльність загальноосвітніх закладів практично відсутня.
Районний відділ освіти фінансує такі статті видатків загальноосвітніх закладів [1, c. 145]:
1) заробітна плата відповідно до штатного розкладу та тарифної сітки;
2) харчування;
3) енергоносії (теплопостачання, світло, водопостачання тощо) та комунальні послуги (вивіз сміття тощо);
4) придбання м’якого та твердого інвентарю.
Процес планування видатків шкіл виглядає таким чином.
Усі школи певного району в місті складають свої кошториси та подають до районного відділу освіти.
Районний відділ освіти узагальнює ці кошториси та розробляє зведений кошторис району по школах та подає бюджетний запит до районного фінансового управління. Районне фінансове управління отримує кошториси з різних відділів залежно від сфер управління та формує свій зведений кошторис та подає бюджетний запит до міського фінансового управління, тобто до структурного підрозділу виконавчого комітету міської ради.
Міське фінансове управління узагальнює кошториси всіх районів та враховує всі бюджетні запити при розробці пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд місцевої ради. Після затвердження місцевого бюджету міське фінансове управління доводить усім головним розпорядникам бюджетних коштів лімітні довідки про бюджетні асигнування, у яких вказується обсяги бюджетного фінансування.
Районний відділ освіти надсилає школам через органи Державного казначейства України витяги із лімітної довідки, у яких вказується конкретний обсяг бюджетного фінансування конкретної школи.
Кошторис – головний фінансовий документ закладу освіти.
Кошторис школи, відповідно до Бюджетного кодексу України, є головним плановим фінансовим документом школи як бюджетної організації. Кошторис – це головний фінансовий документ бюджетної організації. Він регламентує надходження та видатки коштів по всіх статтях (КЕК), підтверджує повноваження директора школи як розпорядника коштів щодо одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяги і направлення коштів, необхідних для виконання школою своїх функцій. Кошторис повинна мати кожна школа, незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією районного управління освіти.
Кожний бюджет, у тому числі бюджет школи, має доходну частину та видаткову. Доходна частина складається із суто бюджетних надходжень (так званий загальний фонд бюджету) й позабюджетних надходжень (так званий спеціальний фонд бюджету).
Загальний фонд кошторису формується з коштів бюджету засновника (як правило, районного бюджету) та, частково, з бюджетів вищого рівня.
Спеціальний фонд включає в себе позабюджетні кошти, залучені школою; але після залучення кошти спеціального фонду стають також бюджетними і підпадають під дію правил обліку, оприбуткування та звітності державних бюджетних установ.
Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань – помісячний розподіл видатків, які відповідають кошторису на рік. На відміну від кошторису, план асигнувань складається за спрощеною (скороченою) формою економічної класифікації видатків. Форма кошторису і плану асигнувань затверджені наказом Мінфіну України від 28.01.2002р. за № 57, зі змінами та доповненнями.
Заклад освіти перед початком нового бюджетного року готує бюджетний запит (проект кошторису), в якому прописує всі необхідні витрати на наступний бюджетний рік по статтях видатків. Бюджетний запит не має нормативно установленої форми, тому складається у довільній формі. В процесі підготовки аналізуються доходи та видатки кошторису поточного календарного року, зміни в системі оплати праці освітньої галузі, що мали місце протягом року, або передбачаються у наступному, робиться запит на фінансування тих статей видатків, які не фінансувалися в поточному році. Зразок бюджетного запиту наведено у додатку 2.
Головний розпорядник (управління освіти) вносить корективи в плани закладу, виходячи з наявного фінансування та з урахуванням лімітних довідок.
Надходження до кошторису плануються за статтею «надходження коштів із загального фонду бюджету» та за статтею «надходження коштів із спеціального фонду бюджету». Крім того, має місце розшифровка джерел спеціальних надходжень.
Коли в загальному фонді кошторису не передбачено фінансування окремих статей видатків, потрібно затвердити такі статті за рахунок спеціального фонду, або знаходити варіанти покриття видатків на обладнання, матеріали, послуги, роботи у вигляді безповоротної благодійної допомоги.
Але на відміну від децентралізованої централізована школа не розробляє проект свого індивідуального кошторису: за неї це робить економіст УО; школа надає в УО тільки ту чи іншу інформацію.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 260; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!