Травлення в ротовій порожнині.



У ротовій порожнині відбуваються наступні процеси: органолептична оцінка їжі; подрібнення, змочування їжі; частковий гідролізкрохмалю. Органами ротової порожнини є зуби, язик, слинні залози.

Язик виконує наступні функції:визначення органолептичних властивостей їжі (смаку); перемішування їжі, формування харчової грудочки. На відчуття смаку впливають склад їжі; температура – дуже гаряча і холодна їжа – гальмують; час приймання їжі - у ранці чуттєвість рецепторів знижена; вік – у людей похилого віку чуттєвість знижується.

У процесі пережовування звільняються смакові речовини, які підсилюють секрецію слини та інших соків; збільшується площа поверхні їжі, що полегшує її подальше розщеплення і перетравлення; звільнюються антибактеріальні речовини; посилюється кровообіг у ротовій порожнині; прискорюється відчуття ситості.

Слина - безколірна рідина, нейтральної або слаболужної реакції. Слина виконує наступні функції:гідролітична – розщеплює крохмаль до декстринів за рахунок ферменту птіаліну, мальтозу – до глюкози (фермент мальтаза); рухова – формування харчової грудки, зволоження її, що полегшує її ковтання; бактерицидна - за рахунок ферменту лізоциму; захисна – розбавлення, викидання нехарчових та шкідливих речовин, омивання зубів, ясен, їх механічне очищення, виникнення смакових відчуттів у результаті розчинення харчових речовин.

Слиновиділеннявідбувається за принципами безумовних і умовних рефлексів. Безумовно-рефлекторне - за рахунок механічного і хімічного подразнення рецепторів їжею; умовно-рефлекторне - вид, запах їжі, розмови про неї. У середньому за добу виділяється 1,5 л слини. Стимуляторами секреції слини єзовнішній вигляд, запах страв; відчуття голоду; приємні емоції; наявність у їжі прянощів, екстрактивних речовин, органічних кислот; процес жування, усне мовлення. Гальмує слиновиділеннянапружена розумова праця; поспішна їжа; недоброякісна їжа.

При наявності їжі у ротовій порожнині у харчовий центр надходять імпульси, що викликають почуття ситності. Людям, схильним до надлишкової маси, рекомендується повільний прийом їжі з ретельним пережовуванням. Їжа знаходиться в ротовій порожнині 15-30 с. Потім харчова грудка переміщується у глотку, куди відчиняється отвір стравоходу і гортані. Ротова порожнина з'єднана зі шлунком стравоходом. Рідка їжа знаходиться в ньому 1-3 с, тверда – 8-9 с.

Вживання дуже гарячої, гострої, пряної їжі, харчування наспіх, всухом’ятку призводить до пошкодження слизової оболонки ротової порожнини і стравоходу; нестача вітаміну В2 викликає тріщини в кутках рота, запалення слизистої оболонки; нестача вітаміну А призводить до ороговінню слизової оболонки, тріщинам на неї; при нестачі зубів порушується процес пережовування.

 

Травлення у шлунку.

Їжа з ротової порожнини потрапляє у шлунок. Шлунок – полий орган, розташований під діафрагмою в лівій частині черевної порожнини.

Внутрішня поверхня шлунку зібрана у складки, завдяки цьому він може розтягуватися. Поверхня вкрита слизовою оболонкою, в якій розташовані три види залоз: головні – продукують ферменти (пепсиноген, гастриксин) у неактивній формі, обкладникові - утворюють соляну кислоту, додаткові - виділяють слиз. До складу слизи входять мукопротеїни, які не розщеплюються ферментами шлункового соку та гальмують їх активність. Виділення слизи захищає стінки шлунку від пошкодження. Безпосередньо під слизовою оболонкою шлунка розташована м'язова тканина, що складається з подовжніх і кільцевих м'язів. За їх допомогою здійснюється моторика шлунка – стягування і розтягування, що забезпечує перемішування їжі. У дорослої людини за добу утворюється 2-2,5 л шлункового соку.

Соляна кислотасприяє набряканню білків, полегшує їх розщеплення; переводить фермент пепсиноген в активну форму – пепсин; має бактерицидні властивості.

Розрізняють три послідовні фази секреції шлункового соку:

· Фаза мозкова – складно-рефлекторна, здійснюється на базі умовних і безумовних рефлексів. Умовно-рефлекторне відділення соку викликає вид, запах їжі, звукові подразники, пов'язані з приготуванням їжі. Безумовно-рефлекторна - при надходженні їжі у ротову порожнину. Подразнення передається в ЦНС, потім до шлунку. Ця фаза підготовляє шлунок до прийому їжі. Її забезпечує смачна, красиво оформлена їжа, сприятливі умови прийому, ретельне пережовування в ротовій порожнині. Сік, що при цьому виділяється, І.П. Павлов назвав запальним або апетитним. Він виділяється у невеликій кількості, але багатий ферментами й має великою травну спроможність.

· Фаза шлункова або «хімічна» - виникає при потраплянні їжі до шлунку у відповідь на її механічні, хімічні та температурні дії, які викликають подразнення рецепторів стінок шлунку. Подразниками секреції шлункового соку є слина, жовч, сік підшлункової залози, які частково попадають у шлунок.

· Фаза кишкова– відбувається при надходженні харчової кашки із шлунка в дванадцятипалу кишку. Продукти гідролізу, які утворюються тут, особливо амінокислоти, всмоктуються у кров і стимулюють активність шлункових залоз.

Стимулюють виділення шлункового соку фізичне навантаження за 60-90 хв. до приймання їжі; вживання продуктів, що мають подразнювальну дію - бульйони, які містять екстрактивні речовини, м’ясо і риба у смаженому вигляді, пряності, алкоголь, кава, мінеральна вода; регулярність прийомів їжі.

Гальмують виділення шлункового соку важка фізична праця; перегрівання, переохолодження організму, перевтомлення; емоціональне збудження; гнів, страх, біль; вживання продуктів, багатих на жири; одноманітна, неякісна їжа.

Процес травлення у шлунку продовжується 1-8 годин у залежності від характеру їж. В середньому обід із м'ясною стравою знаходиться у шлунку 4 год. Тривалість перебування їжі у шлунку варто врахувати при складанні меню на різні прийоми їжі.

У шлунку відбувається розщеплення білків до альбумоз і пептонів під дією ферментів пепсину і гастриксину. Частково утворюються амінокислоти. Емульсовані жири перетравлюються під впливом ліпази.

До захворювань шлунку призводитьсистематичне порушення режиму харчування, їжа у сухом’ятку, споживання грубої і погано пережованої їжі, споживання за один прийом великої кількості їжі. Слизова оболонка пошкоджується при палінні, систематичному споживанні гострих приправ, міцних напоїв, дуже гарячих і холодних продуктів.

 

Травлення у кишечнику.

Травлення в дванадцятипалій кишці . Рухова (моторна) активність м'язових стінок шлунку забезпечує перемішування харчової кашки під час травлення та евакуацію у міру того, як відбувається її розщеплення ферментами.

Дванадцятипала кишка є центральним відділом травного каналу. Її довжина 15-16 см. У дванадцятипалу кишку виливається три види соків: панкреатичний (підшлунковий), кишковий, жовч. Всі вони мають лужну реакцію середовища.

Панкреатичний сік - прозора рідина лужної реакції, виробляється підшлунковою залозою. Він має в своєму складі ферменти трипсиноген і хімотрипсиноген. У дванадцятипалій кишці вони під дією ферменту ентерокінази шлункового соку переходять в активну форму – трипсин і хімотрипсин, які розщеплюють білки, пептони і альбумози, що утворилися у шлунку, до амінокислот. Панкреатичний сік містить також амілазу, яка розщеплює крохмаль і декстрини до дисахаридів, мальтазу – розщеплює дисахариди до моносахаридів, ліпазу – розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. За добу виділяється 0,7-1 л соку в залежності від виду їжі, її кількості і якості.

Велику роль у травленні грає печінка. Це непарний орган, який розташований праворуч у верхній частині черевної порожнини. Печінка виконує різноманітні функції: утворення жовчі, глікогену, знешкодження токсичних сполук. Вся кров, що відтікає від травного тракту, надходить по зворотній вені у печінку. Більша частина глюкози, що міститься у крові, затримується у печінці і перетворюється під дією гормону інсуліну в полісахарид глікоген. Він відкладається у печінці як запасний матеріал. При м'язовій роботі глікоген розпадається на глюкозу, яка надходить у кров і споживається організмом. У процесі травлення у кишечник можуть надходити отруйні речовини ззовні або утворитися всередині. Проходячи через печінку, вони знешкоджуються.

Жовч утворюється у печінці безупинно - 700-1000 мл за добу. У дванадцятипалу кишку жовч надходить тільки під час травлення. Коли травлення не відбувається, жовч накопичується у жовчному міхурі, розташованому на ніжній поверхні печінки. У ньому жовч концентрується. Під час приймання їжі жовч надходить у дванадцятипалу кішку як з печінки, так з жовчного міхура. Жовч - рідина світло-жовтого кольору, яка містить воду, жовчні пігменти - білірубін, білівердин, жири, неорганічні солі.

Для жовчі характерні наступні функції: активація ліпази підшлункового соку, забезпечення всмоктування жирів, жиророзчинних вітамінів; посилення руху кишечнику, сприяння видаленню холестерину, емульгування жирів, розбиваючи їх на маленькі краплі, пригнічення розмноження мікроорганізмів. Виділення жовчі посилюють прийом їжі, екстрактивні речовини м'яса, клітковина, тепла їжа. Гальмують виділення жовчі голод, холод, перегрівання організму, холодна їжа та напої.

Порушення функцій підшлункової залози і печінки викликають надмірне споживання жирів, білків, ефірних олій, порушення режиму харчування, поспішне харчування.

У дванадцятипалій кишці білки гідролізуються до пептидів і амінокислот, вуглеводи – до глюкози, жири – до гліцерину і жирних кислот.

Травлення у тонкому кишечнику . Тонка кишка – вузька трубка діаметром 3-5 см і довжиною 5-6м. Стінки складаються з трьох шарів. Внутрішня поверхня - слизова оболонка, вкрита ворсинками висотою 0,2-1 мм, товщиною 0,1-0,2 мм. На поверхні ворсинок розташована безліч ниткоподібних наростів – щіткова кайма. Завдяки такої будові площа внутрішньої поверхні тонкого кишечнику збільшується до 500 м2.

Кишковий сік має слабо лужну реакцію і містить ферменти - пептидазу, ліпазу, амілазу, мальтазу. За добу виділяється 1,5 л кишкового соку.

У тонкому кишечнику завершується розщеплення харчових речовин і відбувається всмоктування продуктів розщеплення у кров. У тонкому кишечнику розрізняють порожнинне та пристінне травлення. Порожнинне - здійснюється за рахунок ферментів, які надходять з кишковим соком. Пристінне (мембранне) - за рахунок ферментів, розташованих безпосередньо у слизовій оболонці. Порожнинне травлення забезпечує початковий гідроліз харчових речовин до проміжних продуктів. Мембранне - гідроліз проміжних стадій і перехід до всмоктування.

Середній шар кишечнику складається з подовжніх і кільцевих м'язів. Вони обумовлюють рухи кишечнику - маятникоподібні і перистальтичні. За рахунок маятникоподібних рухів харчова кашка перемішується, перистальтичних – просувається по кишечнику. Перистальтичні рухи відбуваються за рахунок скорочення кільцевих м'язів верхнього відрізка тонкої кишки і продавлювання харчової кашки в нижню ділянку, що одночасно розширюється за рахунок скорочення подовжніх м'язів. Перистальтика забезпечує розтирання їжі, перемішування її з травними соками; просування харчової кашки (хімусу) до товстого кишечнику; краще зіткнення його з ворсинками, що полегшує всмоктування харчових речовин. Стимулює перистальтику кишечнику їжа, що містить велику кількість клітковини, - овочі, фрукти (сирі). Гальмує перистальтику їжа, що містить крохмаль, жири, також сидяча робота.

Травлення у товстому кишечнику. З тонкого кишечнику харчова кашка надходить у товсту кишку. Її довжина 1,5-3,0 м, d-5-7см. Товстий і тонкий кишечник розділені м'язовою заслінкою - сфінктером. Він відчиняється рефлекторно в процесі травлення через кожні 30-60с і пропускає 15-20 мл вмісту кишечнику.

Товста кишка складається з наступних відділів - сліпа з відростком (апендицит), ободова, сигмоподібна і пряма. Зсередини товстий кишечник вистелений слизовою оболонкою, що не має ворсинок. У ній розташовані залози, що виробляють слиз і кишковий сік (до 1л на добу). Він має слабо лужну реакцію і невелику кількість ферментів. Товстий кишечник густо засіяний мікрофлорою, яка виконує корисні функції: виробляє фермент целюлазу, що розщеплює клітковину; утворює молочну кислоту, що пригнічує хвороботворні і гнильні мікроорганізми; синтезує вітаміни В6 ,К та ін.

Розвитку молочнокислої флори сприяє споживання овочів, фруктів, кисломолочних продуктів. При споживанні переважно білкової їжі у товстому кишечнику розвиваються гнильні мікроорганізми, що виробляють отрутні речовини - ендотоксини.

Мускулатура товстих кишок розвинута слабо, перистальтика здійснюється повільно. Харчовими подразниками діяльності товстого кишечнику є клітковина, пектинові речовини, вітаміни групи В. Послаблюючий ефект мають мед, буряк, пюре з моркви, картоплі. Білий хліб, кондитерські і макаронні вироби, рис, манна крупа сприяють запорам - затримці продуктів розпаду в товстому кишечнику, інтенсивному надходженню отруйних речовин у кров, підвищує навантаження на печінку. До цього призводить також малорухомий спосіб життя.

Продукти розщеплення харчових речовин, що не всмокталися, надходять у пряму кишку і видаляються з організму. Це відбувається через 24-26 годин після прийому їжі.

Висновки

Травлення – це сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, які забезпечують оброблення і перетворення харчових продуктів у форму, доступну для засвоєння клітинами організму.

До складу системи травлення входять травний канал, підшлункова залоза та печінка. Велику роль у травленні грає печінка. На всьому шляху проходження їжі розташовані чутливі рецептори – нервові утворення, які передають інформацію про якість їжі до харчового центру, що розташований у ЦНС. Тут проводиться детальний аналіз сигналів та трансформація їх у еферентні (доцентрові) імпульси до відповідних ділянок травного тракту, в яких здійснюється даний етап травлення або всмоктування харчових речовин.

Використані літературні джерела: [1], [2].

 

Остання зміна: Wednesday 19 June 2013 2:48 PM


Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 181;