Поняття та ознаки нормативно-правового акта місцевого самоврядування
нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави і встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права, відображає волю уповноваженого суб’єкта права, є обов’язковим для виконання, має документальну форму закріплення, забезпечується у виконанні державою, у т.ч. примусовими засобами.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядуваннямають відповідні ознаки:
– виражають місцеві інтереси та регламентують життєдіяльність
територіальної громади;
– охоплюють питання місцевого значення, а також окремі повноваження держави, які делегуються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про місцеві державні адміністрації»;
– є юридичною формою волевиявлення представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування;
– діють на відповідній території у межах якої здійснюється місцеве
самоврядування.6
Також слід зазначити, що акти органів та посадових осіб місцевого
самоврядування виконують такі функції:
– конкретизують норми, що містяться у законах та інших нормативно-правових актів України;
– встановлюють організаційно-правовий статус органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб, визначають структуру, штатну
чисельність, апарат управління, режим роботи та ін.;
– визначають правила життєдіяльності територіальної громади;
|
|
|
– складають зміст механізму реалізації прав громадян на здійснення
місцевого самоврядування;
– встановлюють форми взаємовідносин органів місцевого самоврядування із територіальною громадою;
– сприяють втіленню у життя планів і програм економічного і соціального розвитку територіальної громади;
– визначають загальні правила використання комунальної власності та ін.
Поняття муніципальної нормотворчості як юридичного процессу
Становлення і розвиток нормотворчості в органах місцевого самоврядування нерозривно пов'язані з виникненням та еволюцією цього політико-правового інституту, розробкою теоретичних концепцій місцевого самоуправління, формуванням законодавства, що врегульовує діяльність органів місцевого самоврядування. Новітній період історичного розвитку приніс усвідомлення того, що демократична правова держава може вирішувати свої основні завдання лише за наявності розвиненої системи місцевого самоврядування.
Реформа місцевого самоврядування в нашій державі може бути успішною лише в разі врахування сформованих історичних традицій, максимального використання накопиченого досвіду нормотворчої діяльності в органах місцевого самоврядування, залучення до вирішення питань місцевого значення населення
|
|
|
З метою вироблення концепції оптимізації нормотворчості в органах місцевого самоврядування слід розрізняти два поняття: «ефективність нормативно-правового регулювання суспільних відносин» і «ефективність нормотворчості». Перше передбачає врахування співвідношення закладеної в нормативному велінні цілі й результату самого регулювання, друге – пов’язане з пошуком критерію в створенні ефективної норми права.
Нормативний правовий акт місцевого самоврядування – це, перш за все, управлінське рішення, що становлять два блоки: цільовий і організаційний. Тому, перш ніж вирішувати загальну проблему забезпечення ефективності муніципальної нормотворчості, необхідно визначити умови забезпечення ефективності кожного з означених блоків.
Можна виділити три групи таких умов: а) умови, що забезпечують ефективність цілі нормативно-правового акта; б) умови, що забезпечують ефективність організаційних ідей в процесі формування муніципальної норми права; в) умови, що забезпечують ефективність підготовки проекту нормативно-правового акта, внесення його на розгляд в нормотворчий орган, обговорення, прийняття рішення щодо проекту нормативно-правового акта, опублікування і набрання ним чинності.
|
|
|
аналіз якісного стану законодавства в сфері місцевого самоврядування та власне нормотворчості в органах місцевого самоврядування, дозволяє констатувати: 1) частіше за все, нормотворчість в органах місцевого самоврядування є неповною, із запізненням відображає ситуації й тенденції розвитку політичної, економічної і соціальної сфери; 2) характерними рисами вітчизняного законодавства, яким врегульовуються питання, що стосуються організації нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування, є відсутність єдиної науково обгрунтованої системи взаємопов'язаних між собою правових актів, колізійність, неповне і непослідовне законодавче регулювання зазначених питань; 3) існують значні прогалини правового регулювання компетенції, повноважень та предметів відання суб'єктів муніципальної нормотворчості; 4) відзначається низька якість законодавства про місцеве самоврядування і нормативних правових актів органів місцевого самоврядування.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!