Сім’я  за законодавством України

Питання теми

1 Поняття та завдання сімейного права.

2 Сім’я  за  сімейним законодавством України.

3 Умови і порядок реєстрації шлюбу, підстави його припинення. 

4 Права та обов’язки членів сім’ї.

Основні терміни теми: сімейне право, сім’я, дитина, малолітня дитина, неповнолітня дитина, шлюб, шлюбний договір, фіктивний шлюб, розірвання шлюбу, неукладений шлюб, спільна власність подружжя, опіка, піклування, усиновлення.

Інформаційний блок

Поняття та завдання сімейного права.

Сімейне право – це сукупність правових норм, які регулюють  особисті немайнові та пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Сімейне право є самостійною галуззю права, яка відокремилася від цивільного. Характерною ознакою сімейних відносин є то, що вони в багатьох випадках регулюються не тільки правовими нормами, а й нормами моралі, звичаями та традиціями.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України.

Конституцією України (ст.24, 51, 53) визначені основні принципи сімейного права, такі, як:

- одношлюбність

- свобода і добровільність при укладанні та розірванні шлюбу;

- рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах;

- матеріальна підтримка членів сім’ї, які її потребують;

- охорона сім’ї, дитинства, материнства державою.  (приклади законодавства інших країн)

Сімейний кодекс України прийнятий 10 січня 2002 року і набрав чинності з 1 січня 2004 р. Він складається здвох частин: Загальної та Особливої, 7 розділів,22 глав, 292 статей. До прийняття спеціального закону зберігає чинність розділ V «Акти громадянського стану» КПШС.

Загальна частина містить норми, які поширюються на всі сімейно – правові відносини. До них налкжать норми: про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи, суб’єктів сімейних правовідносин тощо.

Особлива частина – це сукупність норм та принципів, кожен з яких регулює та охороняє окремий різновид сімейних відносин.

 Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин

За змістом сімейні відносини поділяються на майнові та особисті

 За колом суб’єктів  Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між: подружжям, батьками ї дітьми, усиновлювачами та усиновленими, бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

    У той самий час СКУ не регулюються сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.       

Сімейним кодексом дозволяється регулювати сімейні відносини у два способи

Відповідно ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якимирегулює цей кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам Сімейного кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Договір має бути укладений у письмовій формі. Такими договорами можуть бути: 

- аліментний договір;

- шлюбний договір;

- договір про розподіл спільного майна;

- договір між чоловіком і жінкою, які проживають однією сімєю, однак не перебувають у шлюбі;

- договір про надання батьками можливості діду та бабі виховувати дитину та їн.

 Сімейні правовідносини врегульовують також закони України:«Про попередження насильства в сім'ї»., «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про охорону дитинства».

Указ Президента України «Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку студентської сім’ї» . Положення про прийомну сім'ю, за­тверджене постановою Кабінету Міністрів, Положення про дитячий будинок сімейного типу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України тощо.

Частиною національного сімейного законодавства України визнаються міжнародні до­говори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України: Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 р.); Конвенція про захист прав людини та основних сво­бод від 4 листопада 1950 р. (ратифікована 17 липня 1997 р.); Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав — членів СНД (ратифікована 10 листопада 1994 р.).

Сім’я  за законодавством України

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Їїскладають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з перелічених ознак свідчить про відсутність сім'ї у правовому її розумінні.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, ро­ботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. А дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з певних причин спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має також одинока особа.   

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Право на створення сім'ї має особа, яка досягла шлюбного віку.

Але інколи, у випадках, передбачених законодавством, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Це стосується особи, яка народила дитину. Вона незалежно від віку може створити сім'ю.

Згідно зі ст.21СК проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою виникнення у них прав та обов’язків подружжя. (цивільний шлюб)

У сімейному законодавстві  визначено правовий статус дитини, якою є особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою - дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. (Дивись схему 2.3)

Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Сімейні права не можуть бути передані іншій особі.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених законодавством або договором сторін. 

Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.

Держава захищає сімейні права та інтереси членів сім’ї. Особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує такі способи захисту сімейних прав та інтересів, як:

 - встановлення правовідношення;

 - примусове виконання добровільно невиконаного обов'язку;

 - припинення правовідношення, а також його анулювання;

 - припинення дій, які порушують сімейні права;

 - відновлення правовідношення;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

 -  зміна правовідношення;

 - визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. (Приклад дівчат Тростянець)

Позовна давність, тобто термін, впродовж якого особа може звернутися до суду про захист своїх прав, що випливають із сімейних відносин, не застосовується. Однак є винятки, передбачені Сімейним кодексом, а саме: позовна давність у три роки застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними розірвано.

Мы поможем в написании ваших работ!