Консультативна бесіда для батьків на тему «Формування у молодших школярів навичок здорового способу життя»
Бесіда для батьків на тему»Із чого починається знання, інтереси, потреби.
Внутрішня культура визначає зовнішню поведінку. Моральне виховання невіддільне від духовного. Діти відчувають гостру потребу мати надійного друга. Наше завдання роз’яснити суть моральних цінностей, на яких базується справжня дружба, спрямувати її, збагачувати моральними мотивами, спонукати дітей до безкорисливих, благородних вчинків.
Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості дитини. Слід урахувати те, що часто діти знають правила і норми поведінки, але в житті їх не додержуються. Тому рівень вихованості, культуру поведінки слід судити не-за зовнішніми виявленнями, а за результатами діяльності, ставленням до інших людей.
Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.
Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.
Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.
Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав’язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.
Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.
|
|
|
Делікатність - особлива м´якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.
Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов’язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.
Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках, під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко виправляти недоліки, організованість у виконанні доручень.
Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, утримування в чистоті робоче місце, допомога товаришам, бережливе ставлення до результатів праці своєї та інших.
Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.
Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.
|
|
|
Визначаючи рівень вихованості дитини, обов´язково слід врахувати мотиви, що спонукають їх до тих чи інших вчинків.
Рекомендації:
1. Живіть життям своєї дитини. Приділяйте йому увагу не тільки коли потрібно насварити за погану поведінку або за погану оцінку, а й коли у дитини прекрасні моменти в житті. Або просто гарний настрій.
2.Постарайтеся створити навколо сприятливу, здорову і комфортну обстановку. Якщо у вас поганий настрій, або з яких - то причин не ладиться особисте життя, дитина в цьому не винен.
3.Будьте наполегливі і тверді у своїх принципах виховання. Сказали, що покарайте, покарайте; обіцяли, що-небудь купити за хорошу поведінку, купите. Є певні правила побуту у вашій родині, дитина обов'язково повинен їх виконувати, навіть якщо йому не дуже хочеться.
4.Довіряй, але перевіряй! Не завжди діти можуть сказати вам правду, особливо, якщо знає, що за це піде покарання. Довіряти синові або дочці обов'язково потрібно, але слід перевірити самостійно інформацію. Якщо все-таки вас обдурили, потрібно обов'язково поговорити з дитиною і постаратися розібратися, як він повинен був вчинити в цій ситуації.
|
|
|
Бесідадлябатьківнатему»Роль сімейних відносин у формуванні культури спілкування дитини з однолітками»
Виховання дітей, формування особистості дитини з перших років її життя - основний обов'язок батьків. Сім'я впливає на дитину, залучає її до навколишнього життя.
Для початку допоможіть дитині подолати страх перед іншими людьми. Адже соціалізації без спілкування не буває. Тому дитині хочеш, не хочеш, а доведеться вливатися в колектив. По-перше, це допоможе йому стати активніше і впевненіше в собі, а по-друге, навчить творчо мислити
У чотири-п'ять років діти починають отримувати справжнє задоволення від спілкування з ровесниками. І хоча малюки в такому віці досить шкідливі: хваляться один перед одним, дражняться, б'ються і взагалі більше нагадують не друзів-товаришів, а злісних конкурентів, все ж це здорова конкуренція - адже вони прагнуть наздогнати і перегнати суперника. Незнайома обстановка, будь то гості, цирк або метро їх більше не лякає, навпаки, їм все стає цікаво. Ось чому більшість психологів переконані, що саме до чотирьох років дитина "дозріває" для дитячого саду. На замітку: п'ятирічки будуть набагато рідше сходитися в рукопашній, якщо ви підкине їм пару ігор, де вони будуть однаково активні. У шість-сім років діти стають дружелюбніше і чуйними. Подовгу базікають "за життя" (раніше вони спілкувалися в основному в процесі гри), діляться один з одним своїми секретами, розповідають про поїздку до бабусі і т. д. Тобто спілкуються майже як дорослі. І це, безумовно, допомагає їм краще адаптуватися до школи.
|
|
|
Конфлікти з однолітками - штука неприємна, але в чому то корисна. Адже дитина вчиться відстоювати свої інтереси. Ваше завдання - навчити його вирішувати конфлікти мирними способами.
■ Привчайте спадкоємця користуватися словами, а не кулаками. Наприклад, не можна бити сусіда по пісочниці, якщо той зруйнував піщаний замок, але можна сказати: "Не чіпай! Тобі буде приємно, якщо я розтопчу твій?"
■ Постарайтеся спокійно реагувати на дитячі розбори. Як би вам не хотілося покарати кривдника вашого сина, тримайте себе в руках. По-перше, той адже і сам ще дитина, а ви - дорослий, по-друге, ви ж не будете захищати своє чадо до самої його пенсії?
■ Якщо у вашої дитини є якісь особливості зовнішності (кирпатий ніс, веснянки, повнота тощо), переконайте його ставитися до цього спокійно. Вчіть дитину тримати удар - не ревіти у відповідь на образи і не кидатися відразу в бій (інакше наступного разу його спеціально будуть провокувати, намагаючись роздратувати), а спокійно відповідати: "Так, я товстий, і мені це подобається. А ось ти - скелет ходячий, того й гляди, впадеш ". Головне в цей момент - зберігати спокій, навіть байдужість, тоді провокатори втратять до нього інтерес.
■ Не наполягайте на тому, щоб дитина йшла проти течії, демонструючи оточуючим свою індивідуальність. Діти не люблять вискочок - це дратує і озлоблює. Так що до певного віку маленькій людині важливо не виділятися серед інших.
Консультативна бесіда для батьків на тему «Формування у молодших школярів навичок здорового способу життя»
Зміцнення здоров'я дитини, забезпечення комплексного фізичного розвитку значною мірою залежить від її рухової активності, занять фізичною культурою. Рух – це природна потреба дитини. Недостатньо рухливий спосіб життя призводить до зменшенню стійкості перед захворюваннями, порушень енергетичного обміну. Ви повинні всіляко заохочувати дітей до рухів. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.
При доборі фізичних вправ для ранкової гімнастики та фізкультхвилинок,які виконуються в домашніх умовах, рухливих та спортивних ігор на подвір'ї Ви маєте зважати на потреби і можливості організму дитини, рівень її фізичного розвитку.
Основні принципи, яких необхідно дотримуватися:
v цілеспрямованість фізичних вправ залежно від можливостей і потреб організму;
v відповідність навантаження індивідуальним можливостям дитини;
v послідовна активізація розширення засобів фізичних вправ, збільшення навантаження;
v урахування результатів психодіагностики та медичних обстежень.
Спостереження доводять, що більшість молодших школярів дотримуються норми рухової активності, яка складає півтори години на день, в основному за рахунок прогулянок, ігор на повітрі. Значно менше місце займають спеціальні фізичні вправи – ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, які сприяють підтриманню високого рівня працездатності протягом дня. Основою таких вправ є рухи, запозичені з трудової та побутової діяльності людини. Це випрямляння ніг і тулуба, розведення плечей, піднімання і повороти голови, стискання і розведення пальців. Крім того, у фізкультхвилинки може вводитися самомасаж активних точок бадьорості (носа і вух), дихальна гімнастика.
Такі програми не лише дисциплінують та сприяють формуванню умінь і навичок здорового способу життя кожного з членів родини особисто, вони згуртовують Вас та Ваших дітей, роблять їх спільниками в досягненні мети. гармонізують взаємини, тобто збагачують досвід соціальної поведінки.
Результатом роботи, спрямованої на формування культури здоров'я дитини у сім'ї, має стати:
v компетентність у сфері збереження і зміцнення здоров'я (фізичного, психічного, соціального, духовного);
v соціальна адаптація, успішне включення в соціум;
v інтеріоризація – включення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу;
v самостійність у вирішенні власних проблем.
Якщо батьки бажають здоров'я своїм дітям, життя в сім'ї побудувати на принципах здорового способу життя:
v живіть у певному режимі праці, відпочинку, харчування, а саме: намагайтеся вчасно лягати спати і вставати, повноцінно і раціонально снідати, обідати, а вечеряти не пізніше 19-20 години. У раціоні повинна переважати рослинна та білкова їжа при мінімумі солодощів і тваринних жирів, обмеженні гострих солоних приправ. Стежте за тим, щоб за трапезою не виникало почуття переїдання у будь-кого з членів сім'ї;
v облиште курити, доводячи своїй дитині, що це витончена форма самогубства. Обмежте вживання алкоголю, виключивши у присутності дітей його вживання взагалі. Повторюйте собі та їм, що добровільне вживання отрути – то божевілля слабовольної і нерозумної істоти, яке нічим не можна пояснити;
v залишайте за порогом свого дому роздратованість цінами, урядом. керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям тощо, бо все це непомітно передається і членам сім'ї. Відбувається поступове нагромадження стресової енергії, яка виснажує нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції, веде до хвороб;
v не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову систему, енергію, втрачену за тиждень, підвищити імунітет, зміцнити здоров’я. Пам'ятайте, що вигляд однієї хворобливої людини в сім'ї пробиває біоенергетичний та психологічний захист решти її членів;
v дуже добре, якщо захоплюєтеся у вільний час одним з видів спорту. Регулярні заняття спортом роблять вашу імунну систему невразливою, нерви — сталевими, волю – залізною, а ваших дітей — схожими на вас, здоровими і щасливими;
v пам'ятайте, що всі ваші звички – не більш як стереотипи, що створюють обманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких спочатку потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя, повнокровного здорового життя, дадуть комплекс нових відчуттів, і ви почуватиметься не менш комфортно.
Розвиток у хлопчиків рис мужності
У віці 6-7 років хлопчик починає ідентифікувати себе з батьком, а заздрість і бажання суперництва змінюється прагненням походити на батька, стати таким же, як він. "Мама любить тата, значить, я повинен стати таким же сміливим, сильним, як він". Якщо цей етап у своєму житті дитина переживе успішно, а у відносинах між батьком і матір'ю буде єдність у вихованні, то ніяких особливих моментів у підлітковому віці або при виборі партнера виникнути не повинно.
Говорячи про виховання мужності, не можна обійти стороною питання про героїзм.
Неможливо виростити нормального чоловіка, якщо не демонструвати йому в дитинстві та підлітковому віці романтичних зразків героїзму. Подивіться на малюків років п'яти-шести. Як у них загоряються очі при слові "подвиг"! Як вони щасливі, якщо їх назвуть сміливцями. Здавалося б, звідки у них це?
Зараз набагато частіше можна почути, що ризикувати собою в ім'я високих ідеалів по щонайменше нерозумно. Але в тому-то й справа, що в подібні миті включаються механізми несвідомого. В душі кожного хлопчика живе смутний образ справжнього чоловіка. Це закладено самою природою, і для нормального розвитку хлопчакам необхідно, щоб цей образ поступово ставав реальністю, знаходячи своє втілення в конкретних людях. Причому важливо, щоб герої були своїми, легко впізнаваними, близькими. Тоді хлопчикам легше співвіднести їх з собою, легше на них рівнятися.
Точно така ж історія відбувається і з вихованням сміливості. Стати героєм дано далеко не кожному. Але спочатку занижуючи планку, а то й дискредитуючи героїзм в очах дитини, ми виростимо боягуза, який не зможе постояти ні за себе, ні за своїх близьких. Та ще буде підбивати під свою боягузтво ідеологічну базу: мовляв, навіщо чинити опір злу, коли воно все одно непоборну? І навпаки, якщо "призначити" боягуз героєм, він поступово почне підтягуватися, щоб виправдати це високе звання.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 193; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!