Глава 27. Правопорушення і юридична відповідальність
234
Література
1. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлений. -Л., 1990.
2. Базьшев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросьі). - Крас-
ноярск, 1985.
3. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М, 1976.
4. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. - Л., 1983.
5. Духно Н., Ивакин В. Понятие и видьі юридической ответственности // Государ-
ство и право. - 2000. - № 6.
6. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. - М, 1986.
7. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.,1982.
8. Малеин Н.С. Закон, ответственность и злоупотребление правом // Советское
государство и право. - 1991. - № 11.
9. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причиньї, ответственность. - М., 1985.
10. Малеин Н. С. Юридическая ответственность и справедливость. - М., 1992.
11. Нурпеисов Е.К. Психология правомерного поведения. - Алма-Ата, 1984.
12. Оксамьітньгй В.В. Правомерное поведение личности. - К.,1985.
13. Лейст 0.3. Санкции и ответственность по советскому праву. - М., 1981.
14. Самощенко И С, Фарукшин М.Х. Ответственность по уголовному законодательству. - М., 1971.
15. Щербак А. И. Социальньїй механизм юридической ответственности должност-ньіх лиц. - К., 1986.
ЙІ ^"'^
Глава 28. Правова реформа та її особливості в Україні
Правова реформа: поняття і ознаки
Правова реформа - це державна політика, спрямована на системні перетворення за допомогою юридичних засобів сутності держави, її основних функцій, правових основ стосунків із суспільством та окремими індивідами на основі принципів конституціоналізму та правової держави.
|
|
|
Одночасно ми дотримуємося позиції, відповідно до якої "правову реформу" і "державно-правову реформу" слід розглядати як синоніми. Разом із тим, такий підхід не повинен означати зведення правової реформи до перетворень лише публічно-правової сфери. Не може бути в принципі правової реформи без державно-правової і навпаки. Така позиція заснована на низці аргументів. По-перше, зміна сутності держави передбачає зміну й публічно-правової сфери суспільства, проте не лише її. "Сутність держави" проявляється у функціях держави, котрі відображають не лише функції публічної влади. Реформувати публічно-правову сферу означає змінити правовий режим функціонування влади щодо приватно-правової сфери суспільства, іншими словами її можливостей у відносинах із громадянським суспільством. По-друге, сумнівною є навіть теоретична можливість реформування системи державних інституцій, не зачіпаючи таких компонентів правової системи як система права чи правосвідомість. Зміна останньої якраз і є передумовою реформи системи владних відносин. По-третє, на сьогодні поширеним є розуміння держави як правової конструкції. Погоджуємося з позицією вітчизна нього вченого А. Зайця, котра полягає в положенні: "Виходячи з того, що демократична держава існує на основі права народу, як первинного носія політичної влади, на формування держави, держава набуває вигляду публічно-правового союзу всього народу". Відзначимо також, що такої ж позиції дотримується й провідний російський теоретик права В. Нерсесянц, який відзначає, що держава є "правовою організацією публічної влади". У зарубіжній теоретико-юридичній науці, якщо узагальнити підходи до розуміння держави, також має місце позиція, відповідно до якої держава - одночасно не лише інституційне, а й нормативне явище.
|
|
|
Для глибшого розкриття сутності даного поняття виділимо системні ознаки правової реформи.
| 235 |
Перше. Правова реформа виступає державною політикою. Під останньою слід розуміти "напрям дії або утримання від неї, обрані державними органами для розв'язання певної проблеми або сукупності взаємно пов'язаних проблем" (Леслі А. Пал). Вказаний американський вчений відзначає з цього приводу: "Існує різниця між просто рішеннями та політикою. Уряди ухвалюють щодня безліч рішень, продиктованих як політикою, так і просто обставинами". Додамо до цього, що правова реформа є не просто державною політикою, а й одночасно державною
|
|
|
Глава 28. Правова реформа та її особливості в Україні
правовою політикою. Щодо співвідношення понять правової реформи і правової політики, відзначимо, що правова реформа є одним із напрямів правової політики. Остання виступає поняттям ширшим і означає особливу форму вираження державної політики, засіб юридичної легітимації, закріплення і здійснення політичного курсу.
На думку вітчизняних учених М. Панова і Л. Герасіної, змістовна структура правової політики є досить широкою й складається з таких компонентів: стратегія і щоденна практика законотворчості; принципи і механізми правового регулювання; конституційне будівництво; судово-правова і адміністративна реформи; пошук оптимальних форм парламентаризму і закріплення плебісцитних традицій; вироблення досконалих ліній взаємодії різних гілок влади та ефективних механізмів противаги між ними; удосконалення виборчого права та інших кодифікованих галузей права; зміцнення законності, правопорядку і дисципліни, врешті, державності.
|
|
|
Друге. Правова реформа виступає реформаторською діяльністю і в цьому плані відрізняється від еволюції, з одного боку, і революції, з іншого. Тому варто розглянути суть реформи як соціального феномену. Реформа - це "процес, який дозволяє здійснити перехід від того, що було і що за об'єктивних обставин вже неспроможне продовжувати своє існування (як командно-адміністративна економіка, комуністична ідеологія, корпоративно-бюрократичне управління господарством, однопартійна політика тощо) до того, що має бути (пріоритет прав людини і громадянина, ефективна ринкова економіка, раціональне управління, демократичне врядування, солідарне суспільство)" (В. Медведчук).
Третє. Правова реформа заснована на законі. Це означає, що вона здійснюється виключно на основі чинного законодавства і в межах, визначених законодавством. Зауважимо, що здійснювати суспільні перетворення через правову реформу є спроможною лише публічна влада, котра також лімітована передовсім законом. Підкреслимо, одночасно, що коли говоримо про "закон", розуміємо його як "правовий закон". Співвідношення цих понять вже стало предметом досліджень вітчизняних учених. Погоджуємося з позицією, що закон (владно-державні приписи) набуває правового характеру за таких умов: 1) його відповідності волі та інтересам народу; 2) легітимності самої влади; 3) відповідності ідеологічним і моральним засадам суспільства; 4) відповідності внутрішнім закономірностям права.
У наведеному сенсі правова реформа виступає антиподом так званих "непра-вових соціальних практик", під якими розуміються "сукупність стійких і масових соціальних дій (взаємодій), пов'язаних із порушенням акторами різних рівнів норм права" (Т. Заславська, М. Шабанова).
| 236 |
Четверте. Правова реформа здійснюється переважно за допомогою юридичних засобів. В поодиноких дослідженнях цього питання відзначається, що "правові засоби - це правові явища, які виражаються в інструментах (установленнях) і діяннях (технології), за допомогою яких задовольняються інтереси суб'єктів права та забезпечується досягнення соціально корисних цілей" (А. Малько). На думку В. Чиркіна, "до правових методів (ті, які здійснюються на основі конституції, законів, інших правових актів, в межах і згідно процедур, встановлених ними) належать законотворення, державне управління, правосуддя та контроль".
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 173; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!