Рішення Конституційного Суду України
Методичні матеріали
З дисципліни “ Житлове право ”
для студентів 5-го курсу (9-й семестр) заочного навчання,
які навчаються на основі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”
2011-2012 навчальний рік
Установчі лекції – 4 години
Підсумкова лекція – 2 години
Семінарське заняття – 2 години
Залік
Семінар
1. Поняття житлового права:
· конституційне право на житло, його зміст;
· поняття, предмет і метод житлового права;
· принципи житлового права;
· житлові правовідносини, їх правова природа.
2. Поняття житлового приміщення та його характеристика. Нормативно визначені вимоги до житлових приміщень.
3. Поняття житлового фонду. Класифікація житлових фондів. Управління житловим фондом. Забезпечення схоронності житлового фонду.
4. Набуття права власності на житло та розпорядження житлом. Спадкування житла.
5. Найм (оренда) житла.
Задачі з судової практики
Задача 1.
У травні 2000 р. позивачка звернулася до суду з позовом до ВАТ “Дніпротрансбуд” про визнання недійсною відмови в приватизації квартири № 55 у будинку № 30 по вул. Боброва у м. Дніпропетровську та зобов’язання відповідача видати необхідні документи на її приватизацію. Під час розгляду справи уточнила свої позовні вимоги та просила виключити з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ “Дніпротрансбуд”, об’єкт нерухомості – будинок № 30 по вул. Боброва в м. Дніпропетровську.
|
|
|
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р., у задоволенні було відмовлено. Ухвалою колегії Суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 22 березня 2004 р. в задоволенні касаційної скарги Х. на судові рішення відмовлено.
У заяві про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами Х просить ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 22 березня 2004 р. скасувати та передати справу на касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.
Судова палата вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи Х. у перегляді в касаційному порядку рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р., про відмову в задоволенні позову до ВАТ “Дніпротрансбуд” про визнання незаконною відмови в приватизації квартири № 55 у будинку № 30 по вул. Боброва в м. Дніпропетровську та в позові до ВАТ “Дніпротрансбуд”, Дніпропетровського регіонального відділення Фонду державного майна України про виключення будинку з переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ “Дніпротрансбуд”, колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ виходила з того, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
|
|
|
Судова палата у цивільних справах ВСУ, розглянувши 28 січня 2004 р. справу за позовом С. та тотожними позовами до тих самих відповідачів щодо приватизації квартири № 50 у тому самому будинку, скасувала рішення про відмову в задоволенні позову і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Судова палата виходила з того, що суди, не врахувавши вимоги ч. 2 ст. 127 ЖК, не з’ясували, чи зареєстровано спірний будинок як гуртожиток у виконавчому комітеті відповідної ради чи в державній адміністрації, і не перевірили доводи позивачки про те, що включення до статутного фонду ВАТ “Дніпротрансбуд” спірного будинку суперечить вимогам ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність”.
|
|
|
Такі самі доводи при розгляді справи в касаційному порядку 22 березня 2004 р. не отримали оцінки в суді касаційної інстанції, яким безпідставно залишені без зміни рішення, постановлені без належного з’ясування питання законності визначення спірного будинку як гуртожитку та включення його до статутного фонду підприємства без дослідження доказів й оцінки доказів.
За таких обставин судові рішення по справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК.
Керуючись ст. 358 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ 25 січня 2006 р. ухвалила: хаяву Х. задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2002 р., ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2003 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 22 березня 2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Проаналізуйте питання щодо відмови у приватизації житла відповідно до чинного житлового та процесуального законодавства України.
|
|
|
Задача 2.
У грудні 2005 р. М.Д. пред’явила позов до відповідачів про визнання права власності на ½ частину спільного майна та визнання права на спадщину за законом.
Позивачка зазначала, що з 6 грудня 2003 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з М.Ч., від якого 29 жовтня 2004 р. народила доньку, В.Ч. До народження доньки М.Ч. помер. Крім того, з 23 березня 1988 р. по 2001 р. М.Ч. перебував у зареєстрованому шлюбі з Ф.Ч., від якої він має сина, І.Ч. Під час першого шлюбу М.Ч. разом з Ф.Ч. на сім’ю з трьох чоловік отримали двокімнатну квартиру-1, яку 4 липня 1998 р. обміняли за договором міни на трикімнатну квартиру-2. Після розірвання шлюбу М.Ч. домовився з відповідачкою про те, що він забезпечує її житлом, а вона дає згоду на переведення на нього права власності на трикімнатну квартиру-2. Тому М.Ч. придбав для відповідачки та сина квартиру-3.
М.Ч. почав займатися переводом права власності на квартиру-2, але завершити цього не зміг, оскільки раптово захворів і помер. Оскільки він мав право на ½ частину спільного майна, набутого під час шлюбу з відповідачкою, але не встиг це право юридично закріпити за собою, позивачка просила суд визнати право власності за М.Ч. на ½ частину квартири-2, а також визнати за нею та її дочкою право на спадщину за законом після смерті чоловіка на ¼ частину квартири за кожною з них.
Рішенням районного суду від 13 квітня 2006 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачка, Ф.Ч., у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього І.Ч. просила рішення суду скасувати та постановити нове – про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що при ухваленні рішення суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення і цій частині, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка є першою дружиною М.Ч., з котрим перебувала у зареєстрованому шлюбі з 23 березня 1988 р., який рішенням районного суду від 23 листопада 2001 р. було розірвано.
У період шлюбу відповідачці на сім’ю з трьох осіб (М.Д., М.Ч. та їх сина) надано двокімнатну кооперативну квартиру-1.
8 квітня 1998 р. подружжям була сплачена повна балансова вартість квартири, і 7 травня 1998 р. відповідачці як члену житлового кооперативу видано свідоцтво про право власності на дану квартиру.
Згідно з договором міни від 4 липня 1998р. Ф.Ч., перебуваючи у шлюбі, повела обмін вказаної двокімнатної квартири-1 на трикімнатну квартиру-2.
Суд дійшов правильного висновку, що зазначені квартири набуті подружжям за час шлюбу і належали відповідачці та М.Ч. на праві спільної сумісної власності. Кожний з подружжя був власником ½ частини квартири-2.
Судом також встановлено, що 6 грудня 2003 р. М.Ч. вступив у новий зареєстрований шлюб з позивачкою М.Д.
6 жовтня 2004 р. М.Ч. помер. Після його смерті, 29 жовтня 2004 р., народилася дочка , В.Ч.
Згідно зі ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
Спадковим майном є ½ частина квартири-2.
Спадкоємцями першої черги є позивачка та її неповнолітня дочка В.Ч.. мати та батько М.Ч. і син від першого шлюбу – І.Ч., а тому частка кожного з них у спадщині становить 1/10 частини квартири (1/2 : 5 = 1/10).
Враховуючи, що батьки спадкодавця – відповідачі І.Ф. та Є.Ч. від прийняття спадщини відмовилися на користь М.Д., частка позивачки дорівнює 3/10 частини квартири.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що син, І.Ч., також має право на спадщину за законом, проте, задовольняючи вимоги позивачки про визнання за нею та за її дочкою права на спадщину за законом після смерті її чоловіка по ¼ частині квартири за кожною з них, це право не врахував.
З огляду на викладене колегія суддів вирішила рішення суду змінити, визнавши право на спадщину за законом після смерті М.Ч.: за М.Д. – на 3/10 частини квартири-2 за неповнолітньою В.Ч. – на 1/10 частину цієї квартири.
Відповідачка, Ф.Ч.. не позбавлена можливості в установленому законом порядку оформити право неповнолітнього сина, І.Ч., на спадщину за законом.
Із рішення суду підлягає виключенню визнання за М.Ч. права власності на ½ частину спірної квартири, оскільки дана обставина не має правового значення.
5 червня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва задовольнила частково апеляційну скаргу Ф.Ч. в її інтересах та в інтересах неповнолітнього І.Ч.
Рішення районного суду від 13 квітня 2006 р. змінено. Виключено з рішення визнання за М.Ч. права власності на ½ частину квартири-2. Визнано право на спадщину за законом після смерті М.Ч.: за М.Д. – на 3/10 частини квартири-2 та за В.Ч. – на 1/10 частину квартири-2.
У решті рішення районного суду залишено без змін [1].
Проаналізуйте задачу відповідно до чинного цивільного та процесуального законодавства України.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Нормативно-правові акти
1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.
3. Загальна декларація прав людини. Документ ООН, схвалено 10 грудня 1948 року.
4. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-х // ВВР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
6. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
7. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ // ВВР. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27.
8. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 р. (із змінами).
9. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382-ІУ // ВВР. – 2004. - № 15. – Ст. 232.
10. Про органи самоорганізації населення. Закон України № 2625-ІІІ від 11 липня 2001 р. // ВВР. – 2001. - № 48. – Ст. 254.
11. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Закон України від 29 листопада 2001 р. № 2866-ІІІ // ВВР. – 2002. - № 10. – Ст. 78.
12. Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Закон України № 500-VI від 4 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 46. - Ст. 323.
13. Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ // ВВР. – 1992. - № 36. – Ст. 524.
14. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності. Закон України від 3 березня 1998 р.
15. Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Закон України вiд 23 вересня 2008р. № 574-VI // ВВР. – 2009. - № 8. - Ст. 105.
16. Про житловий фонд соціального призначення. Закон України від 12 січня 2006 р. № 3334-ІУ // ВВР. – 2006. - № 19-20. – Ст. 159.
17. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Закон України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ// ВВР. – 2004. - № 51. – Ст. 553.
18. Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ // ВВР. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
19. Про планування і забудову територій. Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІІІ // ВВР. – 2000. - № 31. - Ст. 250.
20. Про основи містобудування. Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2780-ХІІ // ВВР. – 1992. - № 52. - Ст. 683.
21. Про житлово-комунальні послуги. Закон України від 24 червня 2004 р. № 1875-ІУ // ВВР. – 2004. - № 47. – Ст. 514.
22. Про нотаріат. Закон України № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 р. // ВВР. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
23. Про товарну біржу. Закон України від 10 грудня 1991 р. № 1956-ХІІ // ВВР. – 1992. - N 10. - Ст. 139.
24. Про будівельні норми. Закон України від 5 листопада 2009 року № 1704-VI // ВВР. – 2010. - № 5 - Ст. 41.
25. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа. Закон України від 1 липня 2010 року № 2394-VI // сайт Верховної Ради - zakon.rada.gov.ua.
26. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян. Закон України від 11 червня 2009 року № 1510-VI // сайт Верховної Ради - zakon.rada.gov.ua.
27. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла. Закон України від 29 червня 2010 року № 2367-VI // сайт Верховної Ради - zakon.rada.gov.ua.
28. Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки". Закон України від 11 червня 2009 р. // сайт Верховної Ради - zakon.rada.gov.ua.
29. Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва. Закон України 25 грудня 2008 року № 800-VI // ВВР. – 2009. - № 19. - Ст. 257 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010).
30. Про державне мито. Декрет Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21 січня 1993.
31. Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання. Затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. № 189.
32. Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 534 ( 534-2009-п ) від 20.05.2009 р.).
33. Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення". Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 682.
34. Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. N 832.
35. Про встановлення тимчасових мінімальних норм забезпечення соціальним житлом. Постанова Кабінету Міністрів України від від 19 березня 2008 р. № 219 // сайт Верховної Ради - zakon.rada.gov.ua.
36. Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1521 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1242 (1242-2004-п) від 22.09.2004 р.).
37. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 (529-2009-п ) // (Офіційний вісник України. – 2009. - № 40. ст. 1353.
38. Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 601 ( 601-2009-п ) від 17.06.2009 р.).
39. Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 717.
40. Про затвердження Положення про центральний фонд будівельних норм та Типового положення про фонд галузевих будівельних норм. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 483.
41. Про затвердження Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. № 140 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 509 ( 509-2010-п ) від 09.06.2010 р.).
42. Про затвердження Порядку оренди житла з викупом. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 274.
43. Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 565.
44. Про затвердження Порядку розрахунку плати за соціальне житло. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 р. № 155.
45. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 937 ( 937-2009-п ) від 03.09.2009 .).
46. Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1070.
47. Положення про Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (Мінбуд України), затверджене Указом Президента України від 19 грудня 2005 року № 1801/2005.
48. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. Затверджене наказом Держбуду України від 5 грудня 2000 р. № 273 // ОВУ. – 2000. - № 52. – Ст. 2298.
49. Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2009 р. за № 377/16393.
50. Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, із змінами відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.01.2009 N 86/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2009 р. за N 54/16070.
51. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів. Наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2009 № 914/5.
52. Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 р.
53. Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. Наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. № 1046/9645 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 198 ( z1461-04 ) від 12.11.2004 р.).
54. Положення про Спадковий реєстр. Затверджене наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 р. № 51/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 7 квітня 2005 р. № 33/5).
55. Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Затверджене наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 р. № 76.
56. Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР. Затверджені Постановою Ради Міністрів УРСР від 11 грудня 1984 р. № 470.
57. Про службові жилі приміщення. Постанова Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37.
58. Примірне положення про гуртожитки, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208.
59. Правила обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. № 31.
60. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 р. № 20/5.
61. Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита. Затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України № 5 від 22.04.1993 р.
Рішення Конституційного Суду України
62. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (справа про приватизацію державного житлового фонду) від 28 вересня 2000 р. № 10-рп/2000.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 49; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!