Лекція 5. Правові засади угод щодо земельних ділянок
1. Цивільно-правовий договір (угода)
2. Договір купівлі-продажу земельної ділянки
3. Договір дарування земельної ділянки
4. Договір міни (бартеру) земельної ділянки
5. Договір застави землі (іпотека)
6. Договір довічного утримання (догляду)
7. Договір ренти земельної ділянки
8. Договір оренди землі
9. Договір концесії
10. Договір використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб
11. Договір використання земельної ділянки під забудову
12. Договір земельного сервітуту
13. Договір спадкування земельної ділянки
Цивільно-правовий договір (угода)
| Цивільно-правовий договір (угода) – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. |
Цивільно-правова угода укладається у вигляді договору. Основний її зміст залежить від того, який обсяг прав передається від власника земельної ділянки іншій стороні згідно з угодою. Зокрема, угоди можуть бути спрямовані на передачу прав власності та відчуження земельної ділянки, на передачу окремих повноважень власника чи на обмеження власника в реалізації ним деяких повноважень.
Ринок землі є невід’ємною частиною економіки будь-якої розвиненої держави. Проте земля – найважливіший ресурс, що займає виняткове місце в житті й діяльності будь-якого суспільства, через що обіг землі відрізняється своїми обмеженнями та відмінностями. За своєю юридичною природою угоди щодо земельних ділянок мають не лише цивільно-правовий, а й публічно-правовий характер, оскільки їх укладення й виконання опосередковані рішеннями органів державної влади та місцевого самоврядування щодо визначення правового режиму земельної ділянки як предмета угоди, а також оформленням прав на земельні ділянки.
|
|
|
Як зазначається в п. 2 статті 131 ЗК України, укладення передбачених у п. 1 цієї статті угод щодо земельних ділянок здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗКУкраїни. Договори про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
Відповідно до чинного законодавства щодо землі можна укладати такі види цивільно-правових угод: договір купівлі-продажу, договір міни, договір дарування, договір ренти, договір довічного утримання, договір оренди, договір концесії, договір застави, договір встановлення сервітуту, договір емфітевзису, договір суперфіцію, заповіт (спадковий договір).
Договір купівлі-продажу земельної ділянки
| Договір купівлі-продажу земельної ділянки – це двостороння угода, відповідно до якої одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати земельну ділянку у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти земельну ділянку й сплатити за неї певну грошову суму. |
Цей договір є консенсуальним, оплатним та взаємним (синалагматичним).
|
|
|
Право продажу земельної ділянки належить, як правило, її власникові, який самостійно обирає покупця та визначає істотні умови договору. Можливим є також продаж земельної ділянки на конкурентних засадах, тобто шляхом проведення земельних торгів, які відбуваються у формі аукціону. Зокрема, обов’язково здійснюється на конкурентних засадах продаж земельних ділянок із земель державної та комунальної власності суб’єктам підприємницької діяльності під забудову та в разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи (статті 134, 139 ЗК України). Також воля власника не має вирішального значення під час примусового продажу ділянки на виконання рішення суду. Власник земельної ділянки також не є абсолютно вільним під час визначення її юридичної долі в разі існування щодо неї права спільної власності.
У договорі купівлі-продажу земельної ділянки має бути вказано такі істотні умови, як предмет договору, дані про місце розташування, площу, функціональне призначення, обтяження та обмеження щодо використання земельної ділянки, ціна продажу, умови оплати, порядок розрахунків, права та обов’язки сторін, а також інші умови, які визначаються за погодженням між продавцем і покупцем.
|
|
|
Сторонами в договорі дарування відповідно до статті 131 ЗК України можуть бути громадяни та юридичні особи України, держава, територіальні громади.
Стосовно купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлено правило переважної купівлі (ч. 2 статті 130 ЗК України). Таке право встановлено для громадян України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також таке право мають відповідні органи місцевого самоврядування.
Переважне право купівлі в чинному законодавстві закріплено за власниками часток у спільній власності під час продажу одним із співвласників своєї частки в спільному майні. Під час порушення цього переважного права інший співвласник, чиє право було порушено, має право вимагати переведення на нього прав та обов’язків покупця проданої з порушенням переважного права купівлі частки в спільної власності.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 123; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!