Визначення зімкнутості крон окомірним способом
Найчастіше зімкнутість крон визначають окомірним способом – закидають голову і визначають, яка частина загальної площі ділянки припадає на суму проекций крон дерев, а яка – на частку просвітів, через які видно піднебіння. За 100% зімкнутості крон приймають таку, при якій крони дерев настільки щільно стикаються один з одним, що між ними практично немає просвітів. Подібним способом визначають проекції крон окремих деревних порід за 10-бальною шкалою:
| 10 | Повне покриття | 100-90 | 5 | Помітна зрідженність | 50-40 |
| 9 | Дуже велике покриття | 90-80 | 4 | Дуже зріджено | 40-30 |
| 8 | Велике покриття | 80-70 | 3 | Мале покриття | 30-20 |
| 7 | Досить велике покриття | 70-60 | 2 | Дуже мале покриття | 20-10 |
| 6 | Помірне покриття | 60-50 | 1 | Майже відсутнє покриття | 10-0 |
Визначення віку основних порід шляхом підрахунку річних кілець
Для визначення віку дерев знаходять пень, що відповідає діаметру дерева. Рахуючи кільця, відзначайте кожні 10 – 20 кілець(років).
Заповніть таблицю 1.
Таблиця 1. – Деревні породи пробної ділянки
| Назва породи | Ярус | Вік | Середня висота | Число стовбурів на пробній ділянці | Життєвість |
3.Визначити стан сходів і підросту основних порід. Зробіть висновок про
процес природного поновлення деревостою
Опис поновлення деревостою
|
|
|
Сходи – це 1 – 2 річні деревця, всі деревця до 10 см висотою . Деревця 0,1-1,5м висотою – підріст, 1,5 – 5 м – підлісок.
Вивчення життєвості.
Життєвість – це ступінь розвиненості або пригніченості виду у фітоценозі.
Шкала життєвості дерева:
| Дерево здорове, з ознаками росту й розвитку | 1 бал |
| Дерево із трохи вповільненим ростом у висоту, з одиночними сухими гілками в кроні і незначними( до 15 кв. см.) зовнішніми ушкодженнями стовбура без утворення гнилизн | 2 бали |
| Древо явно ослаблене, зі зрідженою кроною, укороченими пагонами, з наявністю дупел і стовбурних гнилизн, морозобоїн і тріщин площею понад 15 м2 з припиненим або слабким приростом у висоту, зі значною кількістю сухих гілок. | 3 бали |
| Дерево, що усихає, з наявністю стовбурних гнилизн, що дуже поширилися, плодовими тілами на стовбурах, сухими гілками в кроні більше половини, з великими дуплами й сухими вершинами. | 4 бали |
| Дерева усохли або зі слабкими ознаками життєздатності, повністю уражені стовбурними гнилизнами й вторинними шкідниками. | 5 балів |
|
|
|
Шкала життєвості підросту:
- «добра життєвість» - довжина крони рослини більше ширини профіль крони рівний річний приріст більше 10 см;
- «задовільна життєвість» -довжина крони рослини дорівнює ширині крони, річний приріст 5-10см;
- « погана життєвість»- ширина крони в рослин явно перевищує ії загальну довжину, річний приріст у висоту менше 5см.
Заповніть таблицю 2.
Таблиця 2 . – Стан сходів і підросту пробної ділянки
| Назва породи | Середня висота (м) | Кількість екз. | Походження | Життєвість |
4. Визначити стан чагарникового ярусу. Визначте поширення по площі ( дуже рясно, рясно, досить рясно, розсіяно, одиночно). Заповніть таблицю 3.
Шкала життєвості чагарників:
3а – «добра життєвість» - вид проходить повний цикл розвитку, нормально плодоносить і досягає нормальних розмірів;
3б – «добра життєвість», але вид не досягає нормальних розмірів;
2 – « задовільна життєвість»- вид не квітне, не плодоносить, слабко вегетує.
Таблиця 3. – Стан чагарникового ярусу
| Назва породи | Середня висота (м) | Кількість екземплярів на 400м.кв. | Рясність | Фенофаза | Життєвість |
4 день. Степові рослини району практики
|
|
|
Навчальні завдання. Вивчити флористичну різноманітність, життєві форми, особливості екології степових рослин Запорізької області. Під час екскурсії, студенти визначають 1-2 види рослин, проводять морфологічний аналіз.
Степ – це рослинне угруповання, що складається переважно з багаторічних трав’янистих ксерофітів, в життєвому циклі яких наявний період відносного спокою, обумовлений настанням спеки та посухи. Відбір форм рослин, які найбільше пристосовані до життя в степових фітоценозах визначається особливістю клімату та ґрунту. Рослинам степів властиві риси ксероморфної організації. Ксерофіти мають три типи пристосувань: для зменшення транспірації, посилення добування води та створення Ії запасів на період тривалої перерви у водопостачанні, а також стійкість до тривалого в’янення. Підвищена здатність ксерофітів здобувати воду головний корінь. Який досягає вологого горизонту, рясно розгалужується і всмоктує глибинну воду( люцерна румунська, ковила, типчак). Часто у степових рослин утворюються кореневі бульби і шишки, які є місцем запасу поживних речовин і води (залізняк бульбастий, чина бульбаста). Деякі соковиті м’ясисті рослини пристосувались до живлення короткочасними атмосферними опадами, які змочують лише верхні горизонт ґрунту. Коренева система цих рослин поверхнева, широко розпростерта. Самі ж рослини запасають воду в листках (листкові сукуленти – очиток їдкий і молодило руське) або в стеблах ( стеблові сукуленти).
|
|
|
Рисами ксероморфної організації також є опушені листки (волошки, цмин пісковий, грудниця волохата, астрагал пухнастоквітковий) або вкриті потужною кутикулою (сукуленти), в утворенні якої значне місце належить воску. Серед волосків часто зустрічаються залозки, що виділяють ефірні олії (шавлія, чабрець та інші губоцвіті). Листки степових рослин мають невеличкі листкові пластинки або складні листки. У злаків вони вузькі, направлені догори; в спекотні години й посушливий період згортаються в трубку таким чином, що продихи опиняються всередині порожнини. Листки степових рослин у просторі часто розташовані до сонця ребром, що захищає їх від зайвого перегрівання та випаровування.
Серед рослин степу є такі, що уникають посухи, завершуючи цикл розвитку в більш сприятливі період року – це ефемери та ефемероїди. Це – тюльпани, рястки, зірочки, гусяча цибулька, півники тощо. Із настанням літньої засухи ефемери повністю засихають, а в багаторічників залишаються підземні пагони(кореневища, бульби, цибулини).
Домінуючими видами більшості степових угруповань є злаки, що утворюють дерновини:види роду ковила: ковила пірчаста, к. волосиста, к. Лесінга; тимофіївка звичайна, тонконіг лучний, кострець безостий, пирій повзучий тощо. Друге місце становлять рослини різних систематичних груп, переважно дводольних, що утворюють різнотрав’я. Це види шавлії (степова, ефіопська, дібровна, поникла), види чабреців, гвоздика низька і гвоздик, вероніки, дивина фіолетова, гвоздика трав’янка, шандра рання, грудниця волохата, пижмо тисячелиста, види молочаю тощо. Меншу роль у степових угруповання відіграють бобові та осоки. Бобові представлені як травами – еспарцет, люцерна жовта і серповидна, астрагал рожковий, види конюшини; чагарники – карагана кущова, ракитник, які утворюють верхній ярус.
5 день. Камеральна обробка результатів екскурсії
1. За визначником встановити видовий склад рослин за маршрутом екскурсії, їх систематичне положення.
2. Провести морфолого-біологічний аналіз одного-двох видів рослин різних систематичних груп, пов’язуючи їх зовнішній вигляд з екологічними умовами.
3. Заповнити таблицю 4 «Пристосування рослин до степових умов».
| Тип пристосувань | Будова органів | Приклад рослини |
6 день. Вивчення структури і флористичного складу трав ‘ янистого фітоценозу
Степова рослинність відрізняється від інших типів рослинності рядом особливостей флористичного та ценотичного характера, зокрема:
1.Неподільним домінуванням багаторічних трав’янистих видів;
2.Переважанням у травостої трав’янистих трав;
3.Ксероморфною структурою багатьох ценобіонтів;
4.В спектрі екологічних груп зростає участь ксерофітів та мезоксерофітів;
5.Наявність байрачних лісів по схилах і тальвегах балок;
6.Висока насиченість угруповань ефемерами та ефемероїдами;
7.Значний відсоток рідкісних і зникаючих видів рослин;
Степова рослинність відзначається високим ступенем задерніння ґрунту, оскільки в травостої степових угруповань переважають дернинні злаки, процентна участь яких становить 60-80% загального проективного покриття. Домінування перинних видів має важливе ценотичне значення в таких аспектах: 1) коренева система щільно і глибоко пронизує чорноземні ґрунти, чим захищає від ерозії, 2) у процесі життєдіяльності угруповань відмираючи підземні і надземні частки злаків поліпшують структуру ґрунту, збагачують його на органічну речовину, 3) дернинність злаків забезпечує розростання дернин шляхом артикуляції, 4) відмирання надземних частин веде до утворення рослинної «повсті», яка при розкладанні збагачує кореневмісний шар органічними та мінеральними сполуками, 5)степові дерновинні злаки відрізняються високо. конкурентною здатністю, 6)завдяки дернинам створюються мікрокліматичні умови для заселення міжкупинних проміжків ефемерами та ефемероїдами 7)дернинність степів зумовлює високу ценотичну стійкість рослинних угруповань, 8) дернині злаки створюють сталі сукцесій ні фази і стадії клімаксного розвитку степової рослинності.
ХІД РОБОТИ
Для вивчення степової рослинності слід провести рекогносціювання місцевості і правильно обрати типову ділянку для проведення геоботанічного опису. Під типовою ділянкою розуміють таку:
1. Дослідна ділянка повинна відображати основні параметри даного типу рослинності. 2. Репрезентативна в структурному, флористичному, ценотичному та господарському відношеннях. 3. Однорідна за ступенем зволоження, засоленості, трофності, оглєєності та кислотності ґрунту, тощо. Необхідно також врахувати: а) ярусну диференціацію, б)типову видову насиченість, в) синузіальну почленованість, г) однорідність господарського використання. Розмір ділянки та ії конфігурацію визначають за рельєфом місцевості та іншими параметрами дослідження, звичайно ії площа 10 х 10м2.
Невід’ємними ознаками степових фітоценозів для проведення геоботанічних досліджень є: видовий склад травостою, ярусність, домінантність, проективне покриття виду, рясність виду, фізіономічність.
Флористичний склад. Флористичний або видовий склад – це сукупність видів фітоценозу і він визначається за такими параметрами: назва рослин(українська або латинська). Для кожного виду рослин слід відмітити всі параметри, пропоновані в бланку геоботанічного опису степової рослинності
При описі аспекту вказувати види, які зумовлюють аспект даного рослинного угруповання, який саме аспект – простий чи складний, завдяки яким аспективним ознакам рослини, вегетативних чи генеративних органів.В процесі геоботанічного дослідження степової рослинності слід звернути увагу на те, окремі види знаходяться на різній стадії свого розвитку: одні з них масово вегетують і надають рослинності відповідного зеленого кольору, інші рослини в стадії цвітіння-певного кольору. За характером переважання кольорів визначається той чи іншій аспект.
Проективне покриття визначають за допомогою сіточки Л.Г.Раменського. Проективну повноту покриву визначають дивлячись на травостій вертикально вниз крізь віконце сіточки. Малу сітку розміром 2х5см тримають приблизно на половині відстані між оком і травостоєм. Розглядаючи одне місце покриву, окомірно визначають, скільки комірок сіточки (десятих часток віконця) припадає на плями(проекції рослин) і скільки - на вільні проміжки (з яких видно ґрунт, воду, мохи). Визначивши повноту в кількох місцях обслідуваної ділянки, беруть середню оцінку.
Ярусність. Для трав’янистих угруповань виділяють окремі яруси за висотою чи життєвими формами рослин. Ярусність виділяють тоді, коли виявлена чітка вертикальна розшарованість травостою.
Рясність. Вона визначається кількістю особин на певній площі зростання ( на облікових ділянках 0,25х0,25м2 або 0,5х0,5м2), їх вагою або об’ємом.
При дослідженні господарського стану рослинності степів слід особливу увагу приділити антропогеннопорушеним ділянкам.
Фенофаза. Під час обстеження рослини знаходяться на різній стадії біологічного розвитку і цей стан рослин фіксуються в бланку опису. Для позначення стану рослин використовують такі позначення: р – рослина вередує, ц – цвіте, з – зацвітає,п - плодоносить, вдм – відмирає. Для деталізування фази позначають заголовними літерами фази, а підфази – цифрами: пр – проростки, р – ростки, в – вегетаційний стан до викидання суцвіть, б – бутонізація, к – колосіння, ц – цвітіння( ц1 - початок цвітіння, ц2- повне цвітіння, ц3 - відцвітання ), п - плодоношення ( п1 - нзрілі плоди, п2 - зрілі плоді, п3 - висипання плодів), вдм. – видмирання надземних пагонів, м – мертві, сухі надземні плоди.
Навчальні завдання: Заповнити бланки опису степової рослинності.
БЛАНК
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 284; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!