Опорний конспект семінарського заняття.



Світова система господарства на початку ХХ ст.

Світове господарство являє собою сукупність національних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять за територіальні межі окремих країн, міжнародних економічних відносин.

Суть світового господарства визначається тим універсальним зв'язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково - технічної і виробничої торгівлі, валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними економічними відносинами.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему господар­ських відносин між різними країнами світу. Важливими елементами цієї системи є:

1) міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво;

2) вивіз капіталу і міжнародний кредит;

3) світова торгівля;

4) міграція робочої сили;

5) міжнародні валютні відносини.

Світове господарство склалося на початку XX століття у результаті тривалого історичного процесу, багатовікової еволюції продуктивних сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступового і неухильного вклю­чення економік у загальну систему світових господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспільного виробництва.

Формування світового господарства ілюструють три стадії становлення і розвитку класичного підприємництва в промисловості економічно більш розвинутих країн:

1) підприємницька проста кооперація: від зародження підприємництва у промисловості і до сер. XVI ст.;

2) мануфактурне виробництво: XVI - XVIII ст.;

3) велике машинне виробництво: XVIII - XX ст.;

Світове господарство кінця XIX — 20-х років XX ст. характеризується історичним протистоянням двох систем:

1) ринкової (капіталістичної);

2) командно-адміністративної (соціалістичної).

Посилення державно-монополістичних тенденцій в економіці та їх відображення в економічній думці. Теорії імперіалізму та концепції ринку.

На зламі XIX—XX століть під впливом монополізації суттє­вих деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально-економічних потрясінь (банкрутства слаб­ких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо). Крім того, посилення монополізації виробницт­ва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Розкрити цю нову якість ринкової господарської системи, що входила у суперечністьіз панівною неокласичною доктриною, спробували майже одночасно і незалежно один від одного провідні економісти XX ст. Дж. Робінсон та Е. Чемберлін. На думку Шумпетера, досконала конкуренція для суспільства — це стимул для мінімізації витрат і максим наближення оплати праці до її граничної продуктивності.

Економічною основою переходу до імперіалізму є зміна капіталістичної вільної конкуренції капіталістичними монополіями. Вільна конкуренція є основна властивість капіталізму і товарного виробництва взагалі; монополія є пряма протилежність вільної конкуренції, але ця остання на наших очах стала перетворюватися в монополію, створюючи велике виробництво, витісняючи дрібне, замінюючи велике найбільшим, доводячи концентрацію виробництва і капіталу до того, що з неї виростала і виростає монополія: картелі, синдикати, трести, зливається з ними капітал якого-небудь десятка керують мільярдами банків. І в той же час монополії, виростаючи з вільної конкуренції, не усувають її, а існують над нею і поряд з нею, породжуючи цим ряд особливо гострих і крутих суперечностей, непорозумінь, конфліктів. Монополія є перехід від капіталізму до більш високого строю.

Трактування теорії імперіалізму теоретиками : теорія імперіалізму К. Каутського, теорія імперіалізму В. Леніна, теорія імперіалізму Р. Гільфердінга, характеристика теорії імперіалізму західноєвропейським мислителем Дж. Гобсон (на прикладі книги «Імперіалізм»).

Світове господарство в період Першої світової війни та повоєнної кризи.

Після Першої світової війни відбулися колосальні зміни в економічних механізмах Франції, Англії, Німеччини, Росії і навіть США. Відмовившись від ліберальних традицій, в країнах почали запроваджуватися принципи регульованого ринкового господарства.

Перша світова війна кардинально змінила систему світового господарства. Найбільший виграш від війни одержали США, які збільшили своє національне багатство на 40%. Що зробило їх потенційно панівною силою у світі

Прийняття планів Ч. Дауеса (1924 р.) і О.Юнга (1930 р.) і широкі інвестиції в німецьку економіку дозволили США посісти міцне місце в центрі Європи, а заодно створити економічну і політичну противагу впливу Франції й Англії

Французька економіка характеризувалася низьким рівнем промислового виробництва, невисокими продуктивністю праці і ступенем концентрації виробництва. Її економіка значно відставала від економіки США, Англії й Німеччини

Після Першої світової війни Англія втратила роль світового економічного і фінансового центру, із кредитора перетворилася на боржника США

Зазнавши поразки першій світовій війні, Німеччина опинилась у стані економічно краху. Територіальні втрати, передача матеріальних ресурсів у рахунок репарацій, політична нестабільність призводили до постійного спаду промислового виробництва.


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!