ІІІ. Особливості відмінювання та написання
Лекція 4. ЗАЙМЕННИК
План
1. Займенник як частина мови.
2. Розряди займенників за значенням.
3. Особливості відмінювання та написання.
Література:
1. Сучасна українська мова // За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – С. 162–169.
2. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – С. 362–369.
3. Зубков М. Г. Сучасний український правопис. Комплексний довідник. – 7-ме вид., випр. Та доп. – Х.: Торсінг, 2003. – С. 102–106.
І. Займенник як частина мови
Займенник – самостійна частина мови, яка лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.
Пр.: Ми стежимо, щоб із дев’яти років дитина уже була записана в картотеці комп’ютера (“Столиця”, №17).
Займенник не має свого постійного лексичного значення. Конкретне значення займенника змінюється залежно від суб’єкта та ситуації. Виділення займенника як частини мови грунтується на високій узагальненості значення. Напр., що – може позначати будь-який предмет чи кілька предметів.
Свою граматичну форму займенник кожного разу пристосовує до тих слів, замість яких його вжито.
Пр.: Це сильні духом люди. Незважаючи на проблеми, вони досягають високих результатів (“Столиця”, №17).
Мета вживання займенників у тексті – уникнення повторення тих симих слів. При цьому займенники узгоджуються з родом і числом іменника, замість якого вжито цей займенник.
|
|
|
Пр.:
Участь займенника в словотвірних процесах – обмежена. Лише окремі займенники стали основою для творення інших частин мови, напр.: ім. – самокритика, самовар, себелюбець; прикм. – самотній, самобутній, себелюбний; присл. – щодня, щогодини, по-моєму, по-вашому; дієсл. – тикати, викати.
Пр.:
ІІ. Розряди займенників за значенням
1) Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.
Деякі дослідники поділяють цю групу на:
особові, які називають осіб, не замінюючи іменників: я, ти, ми, ви;
особово-вказівні, які називають осіб, що виходять за межі розмовної ситуації, або предмети чи поняття, згадувані в розмові: він, вона, воно, вони.
Пр.: Знаходимо підтримку тому, що ФФУ бачить у нас людей, чкі прийшли справді працювати на київський футбол (“Столиця”, №17).
2) Зворотний займенник себе вказує на того, хто виконує дію.
Пр.:
3) Присвійні займенники вказують на приналежність предмета певній особі: мій, твій, його, її, наш, ваш, їх, їхній, свій. За значенням і граматичними ознаками близькі до прикметників.
Пр.: Вони (спортсмени-олімпійці) представляють нашу державу на мінародному рівні (“Столиця”, № 17).
|
|
|
4) Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку чи кількість: той, отой, цей, оцей, такий, отакий, сей, сі, се, стільки та нестягнені форми тая, тую, тії, цяя, ції.
Сей, сі, се вживаються в стійких зворотах: де се видано, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні се ні те.
5) Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку: увесь (ввесь, весь), усякий (всякий), кожний (кожен), жодний (жоден), інший, сам, самий.
Займенник увесь (ввесь, весь) означає цілість предмета або сукупність предметів.
Займенники усякий (всякий), кожний (кожен) – синонімічні, які виділяють окремі предмети в певній сукупності. Хоча займенник усякий (всякий) меншою мірою виражає значення розділовості, напр.: “У всякого своя доля і свій шлях широкий” (Т. Шевченко).
Займенники сам, самий, сама, саме, самі з наголосом на другому складі виділяють, підкреслюють самостійну роль певного предмета.
Пр.:
Займенники сам, самий, самого, самої з наголосом на першому складі вказує на тотожність предметів, ознак (він самий, той самий, такий самий), на просторову та часову межу (до самого моря, із самого ранку).
Займенник жодний (жоден) уживається в таких значеннях:
– “ні один”, напр.:
– “ніякий”, напр.:
6) Питальні займенники –це запитання, які ставляться до іменника (хто, що?), прикметника (який? чий?), числівника (скільки? котрий?).
|
|
|
Займенники хто, що? не мають ні роду, ні числа, але займенник хто пов’язується з чоловічим, жіночим родом та множиною (хто пішов? хто такий? хто така? хто такі?), займенник що? – лише з середнім родом (що трапилося? що таке?).
Займенник котрий? передбачає відповідь у формі порядкового числівника, займенник який? виражає запитання про якість узагалі.
Пр.:
7) Відносні займенники – це ті ж питальні, які вживаються для приєднання підрядних речень до головного.
Пр.:
Після відносного займенника хто присудок стоїть в однині чоловічого роду, напр.: Всі, хто тільки міг, висипали з вагонів, вітаючи довгождану, рідну землю (О. Гончар). Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. Квітка-Основ’яненко).
Після відносного займенника що присудок стоїть у будь-якому роді й числі.
Пр.:
Займенник який вказує на якісний характер ознаки,
напр.:
Займенник котрий підкреслює вибір осіб, предметів, ознак з ряду однорідних.
Пр.:
8) Заперечні займенники утворюються від питальних за допомогою частки ні-івказують на повну відсутність предмета, ознаки, кількості: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки + жоден.
|
|
|
Пр.:
9) Неозначені займенники вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки чи кількості й утворюються від питальних займенників за допомогою часток (постфіксів):
казна-, хтозна-, будь-, небудь-, бозна-, невідь-, аби-, де-, -сь, напр.: абиякий, дехто, казна-чий, бозна-хто тощо.
ІІІ. Особливості відмінювання та написання
1) Особливістю відмінювання особово-вказівних займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в Орудному відмінку початкового н:
Род. в.: його – до нього, її – до неї; Зн. в.: його – про нього; Орудн. в.: ним, нею, ними.
2) Зворотний займенник себе виступає в реченні тільки додатком й тому не має форми називного відмінка. У нього також немає граматичних значень роду й числа, бо він може вказувати на будь-яку особу.
Пр.:
3) Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи, їхній – як прикметники м’якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; їхній, їхнього, їхнім.
4) Займенники твій, свій відмінюються, як займенник мій: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.
5) Займенники моє, чиє, те, це, все в середньому роді мають такі самі відмінкові форми, що й у чоловічому (за винятком лише називного та знахідного відмінків): чиє, чийого, чийому, чиїм; все, всього, всьому, всім.
6) Займенник хто і що відмінюються, як той у чоловічому роді: хто, кого, кому, ким; що, чого, чому, чим.
7) Займенники скільки, стільки відмінюються як числівник два: скількох, скільком, скількома, у скількох.
8) Неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, де-, -сь, пишуться разом: абихто, абищо, деякий, дехто, хтось, щось.
Неозначені займенники, утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь-, пишуться через дефіс: казна-яка, хтозна-що, бозна-хто, будь-який, скільки-небудь, невідь-скільки.
9) Якщо в неозначених та заперечних займенниках між часткою і займенником є прийменник, то всі частини пишуться окремо (в три слова): аби з ким, де в кого, будь для чого, ні про що, ні від кого.
10) При побудові речень потрібно звертати увагу на вживання займенників. Найчастіше помилка полягає у тому, що з тексту не зрозуміло, до якого слова стосується займенник, а це викривляє зміст, вносить у нього двозначність.
Пр.: “У зовсім непристосованому приміщенні знаходиться молодняк великої рогатої худоби. Його слід реконструювати”.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 202; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!