Зайнятість, безробіття та інфляція сутність та визначення.
Питання до колоквіуму «Основиекономічноїтеорії»
1. Мета, предмет та місце основ економічноїтеорії.
2. Власність та її роль в економічномурозвиткусуспільства.
3. Особливості переходу віддирективно-планової до ринковоїекономіки. ФормуванняекономічноїсистемиУкраїни.
4. Економічні потреби, їхсутність та класифікація. Закон зростання потреб.
5. Теоріяповедінкиспоживача (раціональний та споживчийвибір та формуванняринковогопопиту; домогосподарства як сфера споживання; взаємозв’язок потреб і споживання; сімейний бюджет, доходи-видатки; граничнакористь продукту)
6. Теоріяфірми та ринковапропозиція (витративиробництва і ціна товару; прибуток і його норма; фактори, щовпливають на норму прибутку.)
7. Теоріяринкових структур (сутність, зміст, види і формиконкуренції; ринокфакторіввиробництва і розподілдоходів; домашнігосподарства як постачальникресурсіввиробництва)
8. Зайнятість, безробіття та інфляціясутність та визначення.
9. Сукупнийпопит та йогорегулювання. Фіскальнаполітика.
10. Бюджетнийдефіцит і державний борг.
11. Економічнезростання та йогочинники.
12. Власність та її роль в економічномурозвиткусуспільства.
13. Фактори, процес і результативиробництва.
14. Економічні потреби, їхсутність та класифікація. Закон зростання потреб.
15. Економічні потреби, етапиїхрозвитку. Класифікаціяекономічних потреб.
|
|
|
16. Економічніінтереси: сутність, основнівиди.
17. Об’єкти і суб’єктиекономічнихінтересів. Класифікаціяекономічнихінтересів за суб’єктами, за об’єктами, за ступіннюусвідомлення , за засобамиреалізації, за ознакою часу.
18. Основиекономікиприродокористування (закониобмеженняприроднихресурсів, зниженняенергетичноїефективностіприродокористування, падінняприродно-ресурсногопотенціалу).
19. Еластичністьпопиту, їїступені та коефіцієнти. Закон попиту, функціяпопиту, крива попиту.
20. Цінові і неціновідетермінантипропозиції (економічний, алгебраїчний, графічнийаналіз). Методика обчисленнярівняеластичностіпропозиції.
21. Взаємодіяпопиту й пропозиції. Поняттярівноваги, надлишку, дефіциту.
22. Впливзмінипопиту та пропозиції на рівновагу, взаємодіязмінпопиту і пропозиції. Впливподатків і дотацій на ринковурівновагу.
23. Взаємозв’язок потреб і споживання. Домогосподарства як сфера споживання. Свобода вибору і суверенітетспоживача.
24. Закон спадноїграничноїкорисності. Поняттякорисність, їїособливості та спосібдосягнення. Сукупна та граничнакорисність.
25. Витративиробництва, економічний та бухгалтерськийпідходи до визначення.
26. Прибуток, норма прибутку та фактори, щовпливають на їхвеличини. Визначенняприбутку, йогоформи.
|
|
|
27. Економічнийприбуток. Бухгалтерськийприбуток. Нормальнийприбуток. Монопольнийприбуток. Норма прибутку. Масаприбутку. Функціїприбутку.
28. Конкуренція: зміст, види і форми. Конкуренція як складоваринковогомеханізму.
29. Основнезавданняконкуренції. Умовиконкуренції. Функціїконкуренції. Досконала й недосконалаконкуренція.
30. Циклічний характер розвиткуекономіки. Економічний цикл та йогофази. Циклічність як форма економічногорозвитку.
31. Зайнятість, їїформи. Безробіття: види, показники та соціально-економічнінаслідки.
32. Інфляція: сутність, причини, види, вимір та соціально-економічнінаслідки.
33. Фіскальнаполітика та їївиди. Держава в економічномукругообігу.
34. Державний бюджет, його структура та види. Бюджетнийдефіцит і державний борг.
35. Грошово-кредитнаполітикадержави, їївиди. Грошовийринок: попит на гроші, пропозиція грошей.
6. Теорія фірми та ринкова пропозиція
Теорія фірми
Фірма – адміністративне товариство людей, об’єднаних певною взаємопов’язаною діяльністю. Мета функціонування фірми є покращення умов життя і підвищення добробуту людей, які працюють на цій фірмі. Це досягається за рахунок прибутку, який має фірма. Мета раціонального господарювання фірми полягає у визначенні кількості продукції (скільки виробляти), і необхідних витрат, якщо відомі: ціни на ресурси та продукцію, технічний зв’язок між випуском та витратами.
|
|
|
Пропозиція та ринкова пропозиція, їх суть
Пропозиція — це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути туди доставлена. Вона визначається виробництвом, але не тотожна йому. Є випадки, коли і в урожайний рік "дари" сільського господарства відсутні на полицях магазинів. Закон пропозиції стверджує: чим вища ціна на товар, тим більша пропозиція товару, і навпаки. Отже, встановлюється прямо пропорційна залежність між ціною і величиною пропозиції. Звичайно, для виробника більш прибутковим е пропонувати товар за вищими цінами (за умови, що високі ціни гарантовано тривалі).
Основні поняття, пов'язані з пропозицією, значною мірою аналогічні поняттям, пов’язаним з попитом. Так, аналогічно до попиту ринкову пропозицію формує пропозиція благ окремими фірмами. Пропозиція окремої фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага. Тому пропозиція аналогічно до попиту також характеризується набором обсягів певного блага, які виробники (постачальники) бажають та можуть продати на ринку, і відповідних цін.
|
|
|
Ринкова пропозиція блага складається із суми обсягів блага, які окремі фірми можуть та хочуть запропонувати до продажу за кожної конкретної ціни.
Функція пропозиції — залежність обсягу пропозиції блага від його ціни.
Отже, зміна ціни на товар веде до зміни величини попиту на нього або до зміни величини пропозиції товару. Ринкова ціна показує, де саме ми перебуваємо на кривих попиту чи пропозиції.
7. Теорія ринкових структур (сутність, зміст, види і форми конкуренції; ринок факторів виробництва і розподіл доходів; домашні господарства як постачальник ресурсів виробництва)
Фірма реалізує свої цілі на ринку не сама по собі, а у взаємодії з іншими економічними суб'єктами. Ця взаємодія здійснюється у вигляді конкуренції, у ході якої учасники економічного процесу змагаються за найвигідніші умови реалізації своїх інтересів.
Загальна характеристика ринкових структур.
Залежно від умов перебігу конкурентної взаємодії виникають досить стабільні утворення, що відрізняються одне від одного кількістю і розмірами учасників, характером продукції, що випускається, умовами виходу на ринок. Ці утворення називаються ринковими структурами» Найтиповіші та розповсюдженіші серед них: досконала конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція.
Досконала конкуренція — ринок, на якому численні виробники, що вільно входять до ринку й залишають його, пропонують численним покупцям будь-який стандартний продукт. Кожний виробник, будучи дуже малою часткою в загальному випуску, не має можливості впливати на ціну, а лише пристосовується до ціни, встановленої ринком.
Монополія — ринок, на якому один виробник протистоїть численним покупцям. Монопольний виробник перешкоджає появі на ринку нових конкурентів і здійснює значний контроль над цінами.
Олігополія — характеризується невеликою кількістю великих фірм, що продають однорідну продукцію численним покупцям. Такі фірми мають можливість погоджувати виробничу та комерційну політику, контролювати ринок і перешкоджати проникненню на нього нових фірм.
Монополістична конкуренція — припускає велику кількість продавців, що пропонують численним покупцям різнорідну продукцію. Вхід на такий ринок є відносно нескладним, але кожна фірма має знайти свою «нішу», закріпити за собою групу покупців методами нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми, торгова марка і т.ін.).
Зайнятість, безробіття та інфляція сутність та визначення.
Зайнятість — це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов'язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.
Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і громадських потреб, які дають доход.
Розрізняють такі основні види зайнятості: повну, раціональну та ефективну. Виділяють також повну, неповну, часткову, первинну зайнятість та ін.
Повна зайнятість — це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої відбувається індивідуальне (у межах сім'ї) і колективне (за участю підприємств, фірм, компаній, держави) перетворення робочої сили й задоволення всієї сукупності потреб.
Безробіття — тимчасова незайнятість економічно активного населення. Воно є невід'ємною частиною ринкової економіки. Оцінюючи безробіття як соціальне економічне явище, не можна однозначно стверджувати, добре це чи погано. Для людини, яка залишилася без роботи, воно може стати трагедією. Однак з погляду економічної динаміки це явище — об'єктивна необхідність. Держава має позитивно впливати на його негативні наслідки, а працівники повинні бути готові до професійної й трудової мобілізації задля отримання роботи. Безробіття розраховується в процентах до базового періоду або в натуральних величинах.
Інфляція ( вимоваопис файлу; від лат. inflatio — «роздування») — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей[1][2].
Розмір множини товарів, ціни на які зростають, та довжина процесу зростання цін є важливими характеристиками поняття інфляції. Наприклад, слід вирізняти відносне зростання цін, за якого ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше (нафта, наприклад), ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не є інфляцією.
«Інфляція — це податок, що може вводитися без прийняття закону», — зазначив засновник монетаризмуМілтонФрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 206; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!