Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
Ст. 15 Конституції затверджує, що "громадське життя в Україні ґрунтується на началах політичної, економічної й ідеологічної розмаїтості". Разом зі ст. 34 і 35, які гарантують громадянам право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також на свободу світогляду й віросповідання, вона є конституційною підставою формування плюралістичного суспільства.
Формування в Україні громадянського суспільства відбувається досить повільним шляхом. Причиною такого повільного його розвитку є те, що частина суспільства просто не усвідомлює необхідність демократичних реформ, а інша значна частина тяжіє до повернення тоталітарного управління радянського зразка. Країни Західної Європи, на відмінну від нашої держави, вже пройшли цей процес, навіть значно раніше. Однієї із центральних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні є традиційно авторитарний спосіб функціонування владних відносин у суспільстві, а також критично низький ресурс довіри до владних установ з боку суспільства.
Ще одним негативним моментом є розпорошеність громадських організацій. На сьогодні, у нашій країні нараховується більше 100 професійних спілок. Багато із цих профспілок копіюють функції один одного і, що найголовніше, майже не діють. Бездіяльність загаданих формувань підриває довіру українських людей до принципу професійної спілки як такого. Однієї з головних умов забезпечення соціально-політичної стабільності є належний розвиток громадянського суспільства. Саме тому відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" створення громадянського суспільства віднесене до пріоритетних національних інтересів.
|
|
|
Стан громадянського суспільства в Україні є досить постійно зростаючим до розуміння політичний цінностей та речей. Щороку відбувається тенденція зростання громадських, організацій політичних партій етапі в Україні станом на 2012 рік налічується 3307 організацій, а за 2011 рік – 3208 організацій.
Президент України Віктор Янукович у 2012 році прийняв указ «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації». Можна лише надіятись, що дана стратегія спрямована на утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави, запровадження громадського контролю за діяльністю влади тощо.
Громадянське суспільство в Україні має перспективи помітного, свідомого розвитку. Що проявляється. Як вже зазначалось у акціях та протестах починаючи зі здобуття незалежності України, але уявлення та стрімкої дії та бажання змінити щось на краще, починається з 2004 року, тай про недавні події зі судовою справою, пенсійною реформою та податковою системою, які відбулися у в минулому році.
|
|
|
Держава як основний інститут політичної системи.
держава трактується як спільнота людей, яка організована вищою владою і яка проживає на спільній території. В даному випадку термін "держава" використовують як синонім понять країна, народ, батьківщина.
Держава - продукт внутрішньої еволюції суспільства. Утворення держави обумовлено необхідністю віддзеркалення загальних потреб і інтересів, які колишні інститути задовольнити не могли: до них відносяться потреби в безпеці, дотриманні прав і свобод індивідів, збереження цивільного миру і правопорядку і т.д.
Держава відрізняється високою спеціалізацією і розподілом праці. В структурі держави можна виділити:
1) представницькі органи (парламент);
2) виконавчо-розпорядчі органи: президент, прем'єр, уряд;
3) судову систему;
4) наглядово-контрольні органи;
5) органи охорони громадського порядку;
Держава характеризується наступним ознаками:
- територія;
- населення;
- громадська влада;
- суверенітет – незалежне від будь яких сил, обставин та осіб верховенство держави, її незалежність у внутрішніх та зовнішніх справах;
|
|
|
- монополія на легальне використання сили;
- виключне право на видання законів;
- загальність;
- право на збирання податків та зборів з населення.
Держава виконує ряд функцій, які відрізняють його від інших політичних інститутів. Традиційно функції держави по сферах реалізації загальнозначущої мети підрозділяють на внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх функцій:
- економічна функція держави виражається в організації, координації, регулюванні економічних процесів за допомогою податкової і кредитної політики, створенні стимулів економічного зростання або здійснення санкцій;
- соціальна - полягає в задоволенні потреб людей в роботі, житлі, підтримці здоров'я; наданні соціальних гарантій старим, інвалідам, безробітним, молоді; страхуванні життя, власності, здоров'я;
- правова - включає забезпечення правопорядку, встановлення правових норм, які регулюють суспільні відносини і поведінку громадян. Захист правових норм здійснюється спеціальними правоохоронними органами держави (суд, прокуратура і т.д.).
- культурно-виховна - направлена на створення умов для задоволення культурних потреб населення, залучення їх до досягнень світової художньої культури, можливості самореалізації в творчості;
|
|
|
- політична - є однією з головних функцій держави, яка полягає в забезпеченні політичної стабільності, виробленню політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням широких верств населення або підтримки політичного панування класу-власника.
Серед зовнішніх функцій можна виділити:
- функцію взаємовигідної співпраці в економічній, соціальній, технологічній, культурній, торгової і інших сферах з іншими країнами;
- функцію оборони країни.
Держава є особливою формою організації політичної влади, яка має певний устрій. Організацію, устрій і реалізацію державної влади відображає поняття «форма держави». Як сукупність зовнішніх ознак держави вона включає три елементи: форму правління, форму державного устрою, політичний режим.
Форма правління характеризується порядком формування самих найвищих органів державної влади (глава держави, парламент, уряд), а також розподілом між ними повноважень і функцій.
Залежно від того, хто і як здійснює державну владу, як влаштовані, організовані і діють органи держави, розрізняють монархії (абсолютна та конституційна) і республіки (президентська, парламентська республіки і змішані (президентсько-парламентські) республіки.
Форма державного устрою - адміністративно-територіальна організація держави, а також система взаємостосунків центральних і регіональних органів влади. Розрізняють наступні форми державного устрою: унітарна держава, федеративна держава, конфедерація.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 612; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!