Принципи, властиві трудовому праву в цілому.



 

принцип недопущення погіршення становища працівників порівняно з рівнем, передбаченим чинним законодавством, і заборона зловживання трудовими правами;

У зарубіжному трудовому праві цей принцип є загальновизнаним і застосовується не лише до співвідношення договорів про працю із законодавством. Він має універсальне значення, торкається будь-якого нижчестоячого нормативного акта, який може тільки поліпшувати становище працівника порівняно з нормативними актами більш високого рівня. Такий принцип є і в законодавстві про працю України (статті 9,9-1 КЗпШ. Принцип, згідно з яким договори про працю не можуть погіршувати положення працівників порівняно із законодавством України, - це основний принцип, що має універсальний характер.

 

 гарантування індивідуальних та колективних трудових прав та інтересів працівників і роботодавців;

 

захист трудових прав та інтересів працівників і роботодавців.

 

соціальне партнерство

Цей принцип міжнародно-правового регулювання праці (діяльність МОП базується на трипартизмі) набув поширення і в Україні. Соціальне партнерство існує на різних рівнях: на державному (Генеральна угода), на галузевому (галузеві угоди), на регіональному (регіональні угоди), на виробничому (колективний договір) - і покликане вирішити протиріччя, узгодити інтереси найманих працівників і власників. У даний час відбувається процес становлення механізму соціального партнерства, який повинен бути законодавчо закріплений Законом України "Про соціальне партнерство".

 

 

Сучасними критеріями класифікації принципів правового регулювання трудових відносин слід вважати зв'язок з основними правами людини у сфері праці та гарантіями їх забезпечення. Зміст кожного з принципів правового регулювання колективних трудових відносин відображає як основне трудове право, так і його гарантії. Із удосконаленням змісту прав і гарантій розширюється й зміст відповідного принципу правового регулювання трудових відносин і навпаки.

Зміст і конкретизація основних принципів правового ре гулювання трудових відносин в інститутах індивідуальної та колективної праці.

 

Важливим для трудового права є конституційний принцип збереження існуючих прав і свобод (статті 22, 157 Конституції). Цей принцип повинен бути обов'язково закріплений в новому Трудовому кодексі. Адже насправді в сучасних умовах постійно відбувається протилежне. Постановами уряду, навіть інструкціями центральних органів виконавчої влади, передбачається звуження існуючих трудових прав. Наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 р. №1033 "Про заходи щодо залучення додаткових надходжень до бюджету та підвищення соціальних виплат населенню" на період погашення заборгованості по заробітній платі працівникам бюджетних установ доплата за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників виплачується в розмірі до 30% посадового окладу працівника, який виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника; обмежується тривалість робочого часу на роботі за сумісництвом - не більш 4 годин у день. Однак ці обмеження протирічать чинному законодавству. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1999 р. №175 продовжена дія абзацу другого п. 2 та пунктів 5 і 8 постанови №1033 до 1 січня 2000 р. (Праця і зарплата. - 1999. - №4. - Лютий).

 

 Ряд важливих принципів закріплено в Кодексі законів про працю України. Між тим у цей час не всі принципи трудового права отримали текстуальне формулювання в Конституції та інших нормативно-правових актах про працю.

 

 У чинному КЗпП немає окремої статті, що встановлює основні принципи регулювання трудових відносин. Цей недолік слід усунути в новому Трудовому кодексі. До основних принципів потрібно віднести наступні принципи, свобода праці; забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності та професію; заборона примусової праці й дискримінації в сфері трудових відносин; забезпечення права на охорону здоров'я у процесі праці, на умови, що відповідають вимогам безпеки і гігієни; забезпечення права на винагороду за працю без будь-якої дискримінації і не нижче заробітної плати, визначеної законом; захист трудових прав працівників.

 

 На нашу думку, необхідно назвати і такий принцип як недопущення погіршення становища працівника порівняно з рівнем, передбаченим законодавством. У зарубіжному трудовому праві цей принцип є загальновизнаним і застосовується не лише до співвідношення договорів про працю із законодавством. Він має універсальне значення, торкається будь-якого нижчестоячого нормативного акта, який може тільки поліпшувати становище працівника порівняно з нормативними актами більш високого рівня. Такий принцип є і в законодавстві про працю України (статті 9,9-1 КЗпШ. Принцип, згідно з яким договори про працю не можуть погіршувати положення працівників порівняно із законодавством України, - це основний принцип, що має універсальний характер.

 

 Можливим видається включення до системи основних принципів трудового права принципу соціального партнерства. Цей принцип міжнародно-правового регулювання праці (діяльність МОП базується на трипартизмі) набув поширення і в Україні. Соціальне партнерство існує на різних рівнях: на державному (Генеральна угода), на галузевому (галузеві угоди), на регіональному (регіональні угоди), на виробничому (колективний договір) - і покликане вирішити протиріччя, узгодити інтереси найманих працівників і власників. У даний час відбувається процес становлення механізму соціального партнерства, який повинен бути законодавчо закріплений Законом України "Про соціальне партнерство".

 

 В основних напрямах соціальної політики на 1997 - 2000 роки, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р., передбачено низку заходів, спрямованих на розвиток соціального партнерства в Україні. Зокрема, передбачається розробити правовий механізм удосконалення організаційних форм і принципів соціального партнерства, взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин, ведення консультацій, переговорів, укладення угод і колективних договорів, проведення примирних процедур; створити систему розгляду і вирішення колективних трудових спорів і конфліктів, забезпечити проведення активної примирної політики у разі виникнення конфліктів шляхом застосування посередництва, примирних комісій, трудових арбітражів; утворити Національну службу посередництва і примирення; посилити роль держави як гаранта соціального партнерства, дотримання і розширення соціально-економічних прав найманих працівників; удосконалити структуру системи органів соціального партнерства на всіх рівнях та ін. Деякі з намічених заходів вже реалізовано.

 

 Проблема принципів трудового права не лише важлива, але й вимагає багатьох зусиль від дослідників, адже необхідно звести воєдино і права людини, і досягнення загальної теорії права і проаналізувати весь масив трудового законодавства і, нарешті, - реальні економічні можливості держав.     


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!