Розділ 5. Аналіз використання термінів
Тема 1. Основні напрямки термінознавства
До актуальних теоретичних і практичних проблем вивчення термінологічної лексики – своєрідного й неоднорідного шару національної мови – належать питання, що обґрунтовують системність її творення, розвитку і функціонування.
Термінологічна лексика розуміється як засіб вияву професійного мислення, а інтенсивна наукова і практична діяльність у будь-якій сфері можлива лише за умов особливої уваги до підготовки фахівців, однією зі складових якої є мовна підготовка – вивчення мови як основного засобу професійної комунікації.
Існування терміносистеми, яка б повноцінно виконувала свої функції, можливе лише за умов її задовільної кодифікації. Кодифікація термінології пов’язується передусім з процесами уніфікації й стандартизації термінів.
Уніфікація – це упорядкування термінологій різних галузей науки, техніки, економіки та культурного життя.
Стандартизація – це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам для термінів і використовувався б у межах певної терміносистеми і на міжгалузевому рівні. Стандартизацією термінів займається Держстандарт. Існує вона і на міжнародному рівні (наприклад, для видавничої справи – існують коди ISBN та ISSN).
З розвитком науки наші знання про навколишній світ розширюються, поглиблюються, удосконалюються, а словники цього не відображають, оскільки відбивають дані давністю у кілька років, не встигають за розвитком науки, подають термін в ідеалізованому вигляді, не розкривають розвиток його семантики. Така ситуація вимагає перебудови систем реєстрації і доведення до спеціаліста даних про нові терміни. Ця перебудова здійснюється шляхом створення банків термінів.
|
|
|
Автоматизований банк термінів повинен мати солідне лінгвістичне забезпечення – ґрунтуватися на наукових текстах, бо саме в них відображаються процеси розвитку слова, його розширення, поглиблення, зміни. Якщо банк термінів буде створений тільки на основі словників, то він характеризуватиметься такими ж недоліками, як і словники.
Запитання і завдання
1. Що таке уніфікація?
2. Яка інстанція відповідає за стандартизацію термінів?
3. На основі чого створюється автоматизований банк даних?
Тема 2. Місце терміну в лексичному складі української мови
До термінів висуваються такі вимоги:
· термін повинен бути легко зрозумілим в звуковому плані;
· точно відповідати суті наукового об’єкту;
· бути недвозначним (з кожним терміном має бути зв’язане тільки одне значення);
· бути гнучким (давати можливість легко творити від нього похідні терміни);
|
|
|
· бути позбавленим експресії;
· бути стилістично нейтральним.
Термінологію потрібно відрізняти від професійної лексики, одиницею якої є професіоналізми.
Різниця між терміном і професіоналізмом:
Термін – офіційна, узаконена назва певного поняття;
Професіоналізм – напівофіційне слово, сферою вживання якого є мовлення (наприклад: баранка у мові водіїв, кльов, улов у мові рибалок; клава, мама у мові комп’ютерщиків).
Термінам не властиве вузьке галузеве вживання, вони – загальнодоступні, емоційно нейтральні.
Професіоналізмам властива стильова обмеженість вживання, наявність емоційно-експресивних відтінків.
Система термінів кожної науки становить певну множинність взаємопов’язаних елементів, які створюють стійку єдність – парадигму (тип, ряд).
Парадигматика – розгляд одиниць мови як сукупності структурних одиниць, пов’язаних відношеннями протиставлення – співставлення, включення їх в ряди “по вертикалі” – стовпці. Вони складають парадигми – щільні єдності. Сукупність яких становить систему мови: напр. система словозміни, форми числа. У термінології парадигматика проявляється у термінологічній синонімії та антонімії.
|
|
|
Термінологічна синонімія.Обґрунтованим з позицій мовного розвитку є розуміння синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або тотожних понять. Поняття синоніма у термінології відрізняється від синоніма в літературній мові.
По-перше, у літературній мові синоніми – слова, як правило, однієї частини мови; у термінології синоніми – це терміни, що належать до одного і того ж денотата (поняття, з яким співвідноситься даний термін), але відрізняються словотвором, етимологією, ступенем сучасності, особливостями функціонування, а основне – відмінні у понятійному плані. Наприклад: лікарня – шпиталь (заст.), ескулап (заст.), цілитель (книж.), коновал (згруб.); колонка – колона (розм.), стовпець, стовпчик, стовп, шпальта.
По-друге, у термінології синонімами можуть бути терміни різних структурних рівнів та різних знакових виражень: наприклад: вода – Н2О.
Синоніми потрібні мові як засоби точного висловлення думки з усіма її нюансами. Вони роблять мову барвистою і яскравою, допомагають уникнути одноманітності. У термінології синоніми виникають завдяки прагненню знайти такий термін, який найбільше б відповідав позначуваному поняттю.
Сукупність усіх термінів певного змісту прийнято називати синонімічним рядом. Він очолюється домінантою – стилістично нейтральним словом, що найповніше втілює в собі семантику цього ряду. Наприклад: подорож – мандрівка, вояж, путь, похід, поїздка, експедиція, прогулянка.
|
|
|
Уніфікація терміносистем вимагає відбору того терміна, який найкраще відповідає позначуваному поняттю. Це складний процес. Перед вченими довгий час стоїть питання, який термін вибрати: власний (автохтонний, національний) чи запозичений (інтернаціональний)?
Більшість абсолютних (повних) синонімів, що повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживанням (стилістично, за експресією, частотністю, сполучуваністю), – це пари слів: запозичене + власне. Наприклад: вербальний – словесний, асиміляція – уподібнення, гідротерапія – водолікування. Можливі й обидва автохтонні варіанти: возз’єднання – злука.
Синонімічні ряди із значенням оцінки становлять поняттєві (ідеографічні), поняттєво-стилістичні і поняттєво-пейоративні синоніми. Ідеографічні синоніми різняться відтінками лексичних значень: порівняйте: лікарня, клініка, госпіталь, лазарет, санаторій, курорт; зустріч, переговори, діалог. Поняттєво-стилістичні виражають різноманітні відтінки почуттів (урочистість, фамільярність, зневагу) та відрізняються сферою застосування (стилістично марковані). Наприклад: журналіст – газетяр, газетник; вступ, пролог, преамбула, передмова, передслово, попереднє слово, вступні уваги.
Поняттєво-пейоративні синоніми мають негативне забарвлення. Наприклад: переговори – зборище, торг, зговір, змова.
Ці синонімічні ряди мають дещо розмиті кордони, але їх поняттєво-оцінна синонімічність наявна.
Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного. Наприклад: антагонізм – суперечність, екземпляр – примірник, інфляція – обезцінення, тираж – наклад, депозити – вклади.
Еквівалентами багатьох інтернаціональних термінів виступають ТС: іпотека – позика під нерухомість, фритредерство – політика вільної (безмитної) торгівлі, криза – економічний спад. У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв’язку з цим зростає його уживаність.
Термінологічна антонімія.У кожній термінологічній системі антоніми творять елементарні мікрополя, у межах яких реалізуються відношення протилежності.
Поняття, як правило, завжди виникають парами. Кожне з понять містить свою протилежність – відмінність всередині одного й того ж явища (властивості, стану, якості).
Антонімія в термінології – особлива характеристика лексичного значення слова, яке реалізується у відношеннях протилежності.
Більшість антонімічних пар мають мотивацію в загальнолексичних антонімах. Наприклад: прибуток – збиток, збагачення – зубожіння, захворювання - одужання, виробництво – споживання.
Словотвірні антоніми бувають 3-х типів:
1. Однокореневі антоніми. Такі антонімічні пори ґрунтуються на корекції префіксів:
· чергування префікса з його відсутністю: гормони – антигормони;
· використання префіксів з полярними значеннями: перенаселення – недонаселення, переросток – недоросток, сурядність - підрядність.
Найпродуктивніший спосіб передачі протилежного поняття є приєднання до терміна стверджувальної семантики заперечної частки не-: рентабельність – нерентабельність, платоспроможність – неплатоспроможність; префіксів а-, де-, анти-, екстра-, інтра-: градація – деградація, частина – античастина.
Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоналізми, які прийшли на україномовний ґрунт готовими дериватами: позитив – негатив, імпорт – експорт.
Для медичної та біологічної термінологій типовим є вираження протилежних понять через префікси, що вказують відповідно на надмірність, перебільшення (гіпер) та недостатність, пониження установленої норми (гіпо). Порівняйте: гіпервітаміноз – гіповітаміноз, гіпердинамія – гіподинамія.
2. Антонімічні пари змішаного зразка. У них антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других. Іншомовні усічені основи містять ознаки протилежності при однакових других компонентах. Наприклад: макро-, мікро- містять ознаки протилежності розміру, вираженого другим компонентом – макро-, мікроструктура; макро-, мікросистема; макро-, мікросвіт; моно-, полі- виражають протилежності одиничності – чисельності: моно-, полісемія; моно-, полігамія.
Наявні в українських терміносистемах і відповідні власне українські структури: багато-, однозначність, багато-, низько-, маловрожайність. У наведених прикладах антонімічність одного із компонентів складного терміна спричиняє антонімію всього складного терміну.
3. Антоніми-словосполучення. Як правило, номінації родових термінів-словосполучень виражають єдність протилежних понять, атрибути – протилежні їхні ознаки, тобто значення атрибутів протиставляються за одним із семантичних компонентів: зовнішня торгівля – внутрішня торгівля, пряма мова – непряма мова.
Запитання і завдання
1. Чим термін відрізняється від професіоналізму?
2. Чому термін має бути моносемічним?
3. Що таке термінологічна синонімія та термінологічна антонімія?
Завдання 1. Поділити подані слова на дві колонки: 1- професіоналізми, 2 – слова-терміни. Які з наведених слів можуть бути віднесені в обидві колонки. З’ясувати значення професіоналізмів
Шпора, автограф, кльов, насадка, множення, аналіз, материк, аскет, кент, хакать, динамік, бейсик, баклан, доза, кадр, тормоз, прогресивний, дятел, пара.
Завдання 2. До поданих іншомовних термінів дібрати українські відповідники
Інцидент, ефективний, експеримент, інфекційний, комфортабельний, евфонія, апелювати, інфікований, домінувати, екземпляр, біографія, меценат, релятивний, форвард, стажер.
Завдання 3. Подані слова поділити на три групи: а) запозичені повністю з інших мов; б) утворені від іншомовних за допомогою українських словотворчих засобів; в) утворені від корінних українських за допомогою іншомовних словотворчих засобів. При виконанні користуватися словниками (тлумачним, етимологічним, іншомовних слів)
Ліквідатор, територіальний, безапеляційний, апробування, аритмічний, архідавній, архівознавство, безкласовий, студентський, фанатик, презентація, практикувати, листаж, аспірантка, мандрівник, докторант, аварійність, буквений, демілітаризація, приватний, диригент, п'ятибальний, авансцена, бархатистий, контрнаступ, аптечний, декорація, антигромадянський, кавовий, псевдовчення, кінозал, режисура, комп'ютер, актив, пікет, піцерія.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 800; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!