Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження.
1. Особливості розвитку культури в 1930-ті роки.
2. Припинення «українізації» та репресії української інтелігенції.
3. «Розстріляне відродження».
Грудень 1932- 1933 - телеграма Сталіна з вимогою припинити українізацію остаточний крах політики «українізації»: усунення з посади наркома освіти Скрипника, його самогубство
покінчив життя самогубством Микола Хвильовий.
13 травня 1933 (1931-1938) - масові репресії української національної творчої еліти: письменників, науковців, художників, акторів, режисерів.
1938 - запровадження обов'язкового вивчення російської мови в
усіх школах України
На початку 30-х років в Україні в цілому було подолано неписьменність, широко здійснювалась підготовка спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
Але культурний розвиток відбувся за умов повної ідеологізації всього суспільства, масових репресій, переслідувань інакомислячих, особливо інтелігенції. Політика «українізації» замінялася політикою русифікації. Остаточний крах політики «українізації» стався у 1933 р., коли з посади наркома освіти було усунено Скрипника, який незабаром покінчив життя самогубством.
До України прибув П. Постишев разом з тисячами партійних функціонерів. Вони посіли всі керівні посади в республіці й почали виконувати завдання Сталіна, що були викладені в сумнозвісній телеграмі, яку надіслали до України у грудні 1932 р. У цій телеграмі була вимога: «Припинити українізацію». «Українізація» оголошувалася націоналістичною контрреволюцією. Сталін оголосив основною небезпекою місцевий націоналізм. Було різко скорочено кількість українських шкіл. Відбулися зміни української абетки, граматики і словника (вони відтепер наближалися до російських), скорочувався відсоток українських учителів.
|
|
|
Багатьом ученим навішували ярлики «войовничих фашистів», «махрових представників української націоналістичної контрреволюції». У 1931 році було заарештовано М. Грушевського, а установи, якими він керував, — розігнано. Лідера українських істориків-марксистів М. Яворського було заслано на Соловки, де він загинув.
У листопаді 1933 р. П. Постишев похвалявся, що лише з Наркомату освіти «вичистили» біля 300 вчених і письменників. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством відомий письменник-новатор Микола Хвильовий. У тому ж році за надуманими звинуваченнями було заарештовано Остапа Вишню, М. Ялового, М. Ірчана та багатьох інших. Було припинено діяльність ряду науково-дослідних інститутів та установ. Протягом одного 1933 р. від наукової роботи було усунено 1649 осіб, або 16,4% усього складу науковців.
У середині грудня 1934 р. у справі так званого «Українського центру білогвардійців-терористів» було засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції, серед яких були письменники М. Лебединець, О. Близько, Г. Косинка, літературознавці Р. Шевченко, І. Терещенко та ін. У 1935 р. були «викриті» «Всеукраїнський боротьбистський центр» та інші «антирадянські організації». Жертвами репресій стали М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник, В. Підмогильний, В. Поліщук, Г. Епік та багато інших діячів культури. Протягом 1934-1938 рр. було заарештовано більше половини членів та кандидатів-стажистів Спілки письменників України (97 із 193). Усього жертвами репресій стали близько 500 українських письменників.
|
|
|
Було знищено всесвітньо відому школу художника-монументаліста Михайла Бойчука (1937 р.), репресовано акторів театру «Березіль» на чолі з Лесем Курбасом. Не було галузі української культури, якої б не зачепили репресії.
Національно-культурне відродження 20-х років було жорстоко придушене і увійшло в історію як «розстріляне відродження». За підрахунками вчених у 1930-х рр. було фізично знищено майже 80% української творчої інтелігенції.
Було перероблено український правопис, наближено його до російського. Закрито всі українські школи та видання за межами України. Фальсифікувалась історія України. У 1938 р. запроваджується обов'язкове вивчення російської мови в усіх школах України. Митці, українські науковці, що залишилися в живих, змушені були мовчати і без найменшого натяку на критику зображувати минуле й сучасне, прославляти більшовицьку партію, Сталіна. За цих надзвичайно складних соціально-політичних умов письменники республіки зберегли українське художнє слово, а також можливості для відродження української літератури в майбутньому.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 307; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!