Україна в роки Першої світової війни. Воєнні дії на території України.



1. Плани ворогуючих таборів щодо України.

2. Позиція українських політичних діячів.

3. Воєнні дії на території Західної України.

 4. Російська окупація Г аличини.

 5. Наслідки воєнних дій на У країні.

Перша світова війна розпочалася в серпні 1914 р. і тривала до листопадa 1918 р. У стратегічних планах противників чільне місце у війні відводилось завоюванню українських земель.

Напередодні війни у підросійській Україні вироблялось 1 млрд. пудів (16 млн. тонн) хліба. Оволодіння цієюєвропейською житницею стало одним з військово-політичних завдань воюючих країн.

Найбільш далекосяжні плани щодо України виношувала кайзерівська Німеччина: розгромити Російську імперію, відторгнути від неї Україну, приєднавши її разом з Прибалтикою, Польщею і Кавказом до складу майбутньої Великонімецької світової імперії. Ще в 1895р. ідеологи Паннімецького союзу підготували і видали книгу «Велика Німеччина і Серединна Європа в 1950 р.». У ній обґрунтовувалося «історичне покликання Великої Німеччини» поглинути народи Східної Європи (а серед них і українців), які нездатні до створення власних держав. Австро-Угорська монархія прагнула навічно зберегти свої панування в Галичині, Буковині, Закарпатті, загарбати Волинь і Поділля.

Під приводом возз'єднання усіх «руських земель», у тому числі Східної Галичини і Північної Буковини, російський царизм мав намір військовою силою просунути кордони Російської Імперії до Карпатських гір. Воєнний стан обидві імперії хотіли використати і для того, щоб назавжди покінчити з національно-визвольними змаганнями українців. Напередодні війни і в ході бойових дій російський урядпідтримував «москвофілів» в імперії Габсбургів, а австрійський уряд підтримував діячів національно-визвольного руху з підросійської України. Робилося це, звичайно, не через симпатії до українців, а щоб підірвати з середини позиції противника.

Воєнне протистояння обох імперій, що супроводжувалось масовими репресіями проти «своїх» українців, розкололо навпіл національно свідоме українство.

Щоб зберегти себе і своїх однодумців, деякі провідники українського національного руху поспішили публічно продемонструвати свою лояльність до державних режимів. Так багaто українських політичних діячів у Росії заявили про свою підтримку царського уряду. До них належали і галицькі москвофіли, яким російська влада надала політичний притулок. На початку війни вони створили у Києві «Карпато-русский освободительный комитет». Основним театром воєнних дій Першої світової війни стали західноукраїнські землі. Бої тут тривали з перемінним успіхом. Війська російського Південно-Західного фронту протягом серпня-вересня 1914 р. зайняли Східну Галичину і Північну Буковину зі Львовом та Чернівцями. У цій грандіозній битві, названій Галицькою, австрійські війська, які протистояли російським, зазнали нищівної поразки: їхні втрати становили 400 тис. осіб, великих втрат вони зазнали і в битві за фортецю Перемишль. На цей час російські війська вийшли на основні перевали Карпат, але далі просуватись не наважувались.

   Шукаючи причини своїх невдач, австро-угорське військове командування звинувачувало у зраді українців, які нібито допомагали російській армії. Австрійські війська переспідували не лише українців - «москвофілів» за прихильність до росіян. Тисячі людей було покарано (багато з них навіть страчено) за вироками військово- польових судів і трибуналів у Галичині і Буковині. На Закарпатті за таку прихильність до в'язниць потрапило майже 800 осіб. Іноді у родин заарештованих і засуджених селян конфісковували землю і майно.

  Російська окупація принесла жорстоке розчарування галицьким «москвофілам». Російський уряд Галичину й Буковину вважав частиною Росії. За розпорядженням російської окупаційної адміністрації було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. Російськими губернаторами у Галичині та Буковині призначалися найреакційніші прислужники царизму: граф Бобринський, генерал Трепом. У новому губернаторстві позакривали всі українські школи, книгарні, громадські організації, товариства, заборонили періодичні видання українською мовою. Розпочались переслідування української інтелігенції. У Росію було відправлено тисячі заарештованих, серед них немало греко-католицьких священиків. У вересні 1914 р. заарештували і вивезли до Суздаля митрополита Андрея Шептицького. Політика російської влади у захопленій Галичині шокувала не лише галичан, але й інтелігенцію Росії. П. Мілюков охарактеризував її як «європейський скандал». Російська окупація західноукраїнських земель три­вала до літа 1915 р. У результаті контрнаступу австро-німецьких військ росіяни відступили. Воєнні дії, які велися на західній Україні, призвели до руйнації господарства, транспорту, знищення житла, загибелі мирних жителів. У результаті позиційних боїв у краї було знищено десятки містечок, 650 шкіл, зруйновано півмільйона житлових і господарських будівель.

  З жовтня 1914 р. у зв'язку із вступом у війну Туреччини на боці австро-німецького блоку Чорноморське узбережжя перетворилось на прифронтову зону. Хоча бойові дії Росія і Туреччина вели на Кавказькому фронті, турецький флот, посилений німецькими крейсерами, восени 1914 р. піддав бомбардуванню незахищені порти на території України - Одесу і Феодосію.

  Українці, які не мали власної держави, гинули за чужі інтереси - у складі російської армії було 3,5 млн. українських солдатів, а ще майже 300 тис. служили вавстрійському війську.


Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 589; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!