Чим можна пояснити ускладнення процесу управління на підприємстві?
Причини ускладнення процесу управління:
- НТП,
- Глобалізація бізнес процесів,
- Посилення мінливості середовища, у якому діє організація, так і відносин у менеджменті,
- Зміна організаційних форм підприємств,
- Розвиток на підприємстві інформаційних технологій,
5. Визначте відмінності між довгостроковим, короткостроковим та стратегічним плануванням. Чи можна порівняти довгострокове планування 1960—1970-х років у СРСР і країнах з розвиненою ринковою економікою? Обґрунтуйте відповідь.
Довгострокове планування, що використовує досить жорсткі моделі та методи, базується на гіпотезі про можливість людини передбачати та контролювати майбутнє. У довгостроковому плануванні не орієнтувалися на варіанти негативного розвитку подій; вважалося, що всі негаразди можна подолати
Порівняльна характеристика довгострокового та стратегічного планування
Головна відмінність між довгостроковим (іноді його називають корпоративним) і стратегічним плануванням полягає в трактуванні майбутнього.
Довгострокове планування стало реакцією фірми на швидке зростання, розміри і складність. У 50-х роках сукупність цих факторів досягла такого рівня, коли було вже неможливо покладатися на складання бюджету як систему підготовки фірми до її майбутнім конкурентною проблем і потреб у коштах. Стратегічне планування, що виникло в 60-х роках, менш ніж через 10 років після довгострокового планування, мало зовсім іншу історію розвитку. Варто нагадати, що стимулами до його появи були насичення ринку й уповільнення росту ряду фірм. Стратегічне планування є в значній мірі більш багатогранним, складнішим і вимагає більше часу, ніж довгострокове планування.
|
|
|
У системі довгострокового планування передбачається, що майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції історично сформованих тенденцій зростання. Вище керівництво фірми зазвичай виходить з того, що в майбутньому підсумки діяльності покращаться порівняно з минулим, і воно, природно, домовляється з підлеглими йому керуючими про більш високих показниках. Типовий результат такої практики - постановка оптимістичних цілей, з якими не сходяться реальні підсумки. У системі стратегічного планування відсутнє припущення про те, що майбутнє неодмінно має бути краще минулого, і не вважається, що майбутнє можна вивчити методом екстраполяції
У системі довгострокового планування цілі перетворюються в програми дій, бюджети й плани прибутків, що розробляються для кожного з головних підрозділів фірми. Потім програми і бюджети виконуються цими підрозділами.
|
|
|
У системі стратегічного планування екстраполяція замінена розгорнутим стратегічним аналізом, що, зв'язує перспективи й цілі між собою для вироблення стратегії.
Наступний крок полягає в постановці двох груп завдань: короткострокових, розрахованих на поточне виконання, і стратегічних.
Поточні програми й бюджети орієнтують оперативні підрозділи фірми в їх повсякденній роботі, спрямованої на забезпечення поточної рентабельності, тоді як стратегічні програми й бюджети закладають основи майбутньої рентабельності. Довгострокове планування відповідає потребам фірми в тих випадках, коли майбутнє виводиться з минулого за допомогою екстраполяції.
Слід відзначити дві риси планування радянської влади: директивний характер планових виробничих завдань і натурально-речовий, неринковий, або бартерний, спосіб розподілу та перерозподілу виробленої продукції. Вважалося, що державний план в соціалістичній економіці - це закон. Небажані були не тільки невиконання, а й перевиконання планових завдань, бо в обох випадках порушувалася що задається зверху пропорційність у економіці. Головна мета планування - визначення обсягів випуску продукції в натуральному виразі, валового випуску у вартісному вираженні, а також темпів і пропорцій в розвитку радянської економіки . Темпи повинні бути максимальними, бо лише тоді можна було говорити не тільки про серйозні успіхи в розвитку економіки, а й про створення нового, більш прогресивного в порівнянні з капіталізмом суспільства, а заодно й мати підстави звеличувати радянських керівників і досягнення нового суспільного ладу. Все планування в СРСР ведеться від досягнутого рівня, що дозволяє господарникам на низовому рівні не розкривати плановим органам всі виробничі можливості своїх підприємств і легко "перевиконувати" план. Практично підприємства не зацікавлені в напруженому плані, всіляко приховують свій виробничий потенціал.
|
|
|
Планування органічно пов'язане з перманентної дефіцитністю матеріальних ресурсів. Це відбивається і на дефіциті багатьох кінцевих продуктів, особливо предметів споживання, породжує черги і спекуляцію товарами першої необходімості.Практика централізованого планування не орієнтована на кінцевий господарський результат, бо націлена перш за все на валову продукцію, в якій відбиваються всі проміжні стадії виробництва і не відображається реальний внесок підприємств у створення того чи іншого продукту. Мало уваги приділяється плануванню якісних показників виробництва, наприклад, рентабельності та фондовіддачі. Практика централізованого планування спиралася на балансовий метод, на складання цілої системи вартісних, трудових і матеріальних планових балансів, а також зведеного планового балансу народного господарства СРСР. Ці баланси були покликані замінити собою механізм товарно-грошових відносин, відносин попиту і пропозиції в нормальній ринковій економіці.
|
|
|
Розкрийте сутність, основні відмінності та обмеження бюджетування, довгострокового та стратегічного планування, «регулярного» менеджменту та стратегічного управління.
ДИВ. ПИТ. 5
Бюджетування являє собою технологію планування, обліку, контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, а також одержуваних результатів. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, керування персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, дослідження, продажу.
За допомогою бюджетного керування можливе рішення наступних завдань:
- створити ефективну систему керування фінансами;
- перетворити компанію в "фінансово-прозору", тим самим підвищити її інвестиційну привабливість;
- оптимизировать доходи й витрати як у цілому по компанії, так і по окремим його структурних підрозділах;
- одержувати консолідовану звітність;
Бюджетування пов’язане з певними труднощами:
1) потребує великих витрат часу та грошей у процесі його освоєння;
2) змінює структуру керівництва й управління, що за відсутності контролю може призвести до хаосу та підвищення рівня опору змінам на підприємстві;
3) потребує певного досвіду й навичок від працівників (у протилежному разі можна навіть завдати шкоди);
4) не замінює інших методів управління підприємством.
Поточне бюджетування має певні переваги.
· забезпечує економний підхід до використання всіх типів ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, фінансів тощо);
· забезпечує контроль витрат залежно від тієї конкретної мети, що їх зумовлює;
· дає змогу зменшувати витрати за рахунок децентралізації рішень;
· дає змогу прогнозувати надходження та використання грошей протягом року, а також установлювати фінансові межі, в яких відбувається діяльність;
· дає змогу заздалегідь визначити де, коли і на яку суму можна забезпечити фінансування;
· дає змогу формулювати й виконувати дії, які поліпшують стан підприємства загалом.
· є засобом кількісного оцінювання досягнення короткострокових цілей підприємства (без емоційних і суб’єктивних поглядів керівників);
· є засобом виявлення відхилень («сигналів тривоги») у діяльності, пов’язаній з виконанням планів.
· забезпечує координацію діяльності всіх підрозділів, спрямованої на досягнення кінцевих результатів;
· створює умови для децентралізації відповідальності;
· підвищує гнучкість за рахунок розподілу обов’язків.
· створює підстави для контролю за грошовими ресурсами та інвестиціями;
· дає змогу контролювати рентабельність (у широкому розумінні).
Стратегічне управління — багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією (включаючи її окремі частини) та зовнішнім середовищем, а також досягненню визначених цілей.
Характеристика основних відмінностей поточного
(«регулярного») менеджменту та стратегічного управління
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 312; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!