Діяльність УПА(української повстанської армії)
У відповідь на репресії радянської влади керівники ОУН почала створювати партизанські загони, які в жовтні 1942 р. об’єдналися під назвою Українська повстанська армія.
УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України.
Партизанські дії УПА були спрямовані проти німців та їхніх союзників, польських військових формувань і населення, радянських партизанських загонів, а згодом і підрозділів Червоної армії. Лише у жовтні—листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Кількість членів УПА за різними даними становила від 30 тис. до 100 тис. бійців.
Із приходом Червоної армії в Західну Україну радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 1950-х рр. і мала надзвичайно жорстокий характер.
І радянські партизани, і ОУН—УПА намагалися зібрати і сконцентрувати українські сили в боротьбі проти завойовників. Рух Опору став справжнім Другим фронтом Великої Вітчизняної війни.
(таблиця)
Референдум 1 грудня 1991 р. – підтвердження Акту незалежності укроїнської держави
У 1991 р. Україна зазнала кризи, пов’язаної з надзвичайно гострим протистоянням між старими соціально-політичними структурами і вже глибоко зміненим суспільством. Зростали вимоги прискорити реформування суспільства, швидше ліквідувати віджилі структури, зміцнити процеси демократизації та державотворення. З іншого боку, посилилися спроби зберегти панування КПРС, яка керувала від імені народу, не отримавши на це повноважень, зберегти панування партійно-бюрократичних структур, панівне становище військово-промислового комплексу.
Боротьба точилася навколо підписання нового союзного договору, що передбачав створення «реальної федерації рівноправних республік»
|
|
|
Ці всі причини тягнули за собою низку пдій.
Підсумком цих подій для України стало прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України, у якому зазначалося: «Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діючими є винятково Конституція і закони України». 1 грудня 1991 р. був проведений всеукраїнський референдум про підтвердження незалежності України. Майже 90,3 % громадян, що брали участь у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори президента України. Ним став ЛеонідКравчук. На карті світу з’явилася нова самостійна демократична держава — Україна, яка пройшла складний і суперечливий шлях до незалежності.на підтримку Акту проголошення незалежності України було проведено
|
|
|
всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені.
Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР.
Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування
Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%).
Кроки незалежної української держави у внутрішній політиці 1991-1994 рр.
Внутрішня політика України - це загальний внутрішньополітичний курс держави, сукупність напрямків її діяльності, структур та інститутів щодо організаційного, конкретно-змістовного вислова інтересів народу з метою створення умов для нормального людського життя, збереження чи реформування існуючого суспільного та державного ладу.
|
|
|
Проголошення незалежності України поставило перед суспільством складні завдання: будівництво демократичної держави, створення потужної ринкової економіки, національного та культурного відродження, інтеграції у світове співтовариство, налагодження міжнародних відносин.
Правовою основою для будівництва повноцінної держави стали Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р.
Основними проблемами створення української держави були перехід від статусу союзної республіки до незалежної держави, реформування старих органів влади і створення нових, брак досвіду і професійних кадрів.
Етапи державного будівництва: створення законодавчої бази (Декларація прав національностей України, Закони «Про громадянство України», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про вибори народних депутатів України» тощо
|
|
|
На початку 1990-х рр. економіка Україна переживала глибоку кризу. Її прояви: закриття підприємств, втрата висококваліфікованих кадрів, зростання цін на продовольчі та промислові товари, інфляція і гіперінфляція (осінь 1992 р. - рівень інфляції - 50%, в 1994 р. - 10200%), падіння курсу рубля, дефіцит продовольчих і промислових товарів, який пояснюється деформованою структурою економіки (на споживчий ринок працювало лише 29% промислового потенціалу, тоді як у розвинених країнах Заходу - 50-60%); низькі зарплати (у 1994 р. - середня зарплата в еквівалентному перерахунку становила $25. Для порівняння - в Росії - 100 $), постійні затримки з виплатою, спад національного до Ринкові реформи почалися в Україні на початку 1992 р. Українська економіка була тісно пов'язана з російською. Україна в цей період лише пристосовувала її до ринкового господарства сусідніх країн. Для контролю економічних процесів уряд мав мати власну грошову одиницю. У 1992 р. Україна вийшла з рублевої зони і ввела купоно-карбованці як перехідні розрахункові знаки до введення повноцінної валюти - гривні. Однак ввести нову грошову одиницю вдалося лише в 1996 р. після деякої стабілізації економічної ситуації.
Слабкість фінансово-грошової системи призвело до переходу багатьох підприємств на прямий товарообмін - бартер. В результаті різко скоротилися надходження податків до державного бюджету. Катастрофічно росли неплатежі за надані послуги, почалися постійні затримки заробітної плати (іноді зарплата просто не виплачувалася) різко впав рівень життя.
На початку 1992 р. Верховна Рада прийняла закон «Основні законодавства про культуру», де викладено основні напрямки культурного будівництва. У цьому документі культура розглядається як один з головних чинників національного відродження, збереження національної самобутності українців та представників національних меншин, що населяють Україну.
23 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про свободу совісті та релігійні об'єднання», який закріпив новий характер ставлення держави до церкви, відкрив широкі можливості для задоволення релігійних потреб людини, надав релігійним організаціям право на просвітницьку та іншу суспільно-корисну діяльність. Віруючим стали повертати храми й інші культові споруди; знову відкрилия монастирі, духовні училища і семінарії. За роки незалежності держава повернула віруючим понад 3,5 тис. храмів, побудовано більш 3 тис. нових культових споруд.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 207; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!