Правління Романовичів. Занепад галицько-волинських земель
Найпослідовнішим продовжувачем державної політики свого батька був Лев Данилович (1264-1301 рр.). хоча він і був змушений визнати свою залежність від улусу Ногая, все ж таки князь приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
Як свідчать скупі фрагменти із зарубіжних джерел, за князя Юрія I (1301-1315 рр.) Галицько-Волинське князівство посідало чільне місце серед країн Європи. Юрі домігся від константинопольського патріарха дозволу на відкриття у 1303 р. галицької митрополії. Юрій, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе “королем Русі та князем Володимирії”. За період правління Юрія I стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднялася торгівля, зріс добробут людей.
Наступниками Юрія I стали його сини – Андрій та Лев II (1315-1323 рр.). вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, дуумвіратом і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику, налагодили союзницькі відносини з Польщею та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви. Дорогочинська та Берестейська землі були втрачені. Трагічно для Андрія і Лева закінчилась і боротьба з Золотою Ордою. У 1323 р. в битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
|
|
|
Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, припинила пряму лінію династії Романовичів, що призвело до політичної кризи й ослаблення князівства. Майже 2 роки Галицько-Волинський трон залишався без правителя. І тільки у 1325 р. главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича. Юний князь прийняв православ’я та ім’я Юрій II Болеслав. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився неослабний прес Золотої Орди, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму. Всі ці обставини призвели до боярської змови і у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно. Князівство втратило князя, а незабаром і незалежність. Землі Галицько-Волинської держави були розчленовані і опинилися під владою сусідніх феодальних країн: Галичина – під Польщею, Волинь – під Литвою, Буковина – увійшла до складу Молдавського князівства.
Таким чином, будучи безпосередньою спадкоємицею Київської Русі, Галицько-Волинська держава відіграла надзвичайно важливу роль в історії України: зберегла від завоювання і асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, сприяла їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності; стала новим, після занепаду Києва. Центром політичного та економічного життя; модернізувала давньоруську державну організацію; розширила сферу дії західноєвропейської культури, сприяла поступовому подоланню однобічності візантійського впливу, продовжила славні дипломатичні традиції Київської Русі, представляла східнослов’янську державність на міжнародній арені.
|
|
|
Контрольні запитання:
1. Коли і як утворилося Галицьке князівство?
2. Яку політику проводив Ярослав Осмомисл?
3. Коли і як утворилась Галицько-Волинська держава?
4. Охарактеризуйте діяльність Романа Мстиславовича У боротьбі за розширення й укріплення Галицько-Волинського князівства.
5. У чому суть політики Данила Галицького в боротьбі з монголо-татарським ігом?
6. Дайте характеристику правління Романовичів.
7. Які причини занепаду Галицько-Волинського князівства?
8. Яке історичне значення мала Галицько-Волинська держава в історії України?
|
|
|
Тема 4. Україна під владою Литви і Польщі
Ключові слова: литовці, німецькі рицарі-хрестоносці,
православна віра, , руська мова, руська знать. Уходництво,
статут, селяни-кріпаки, міщани, шляхта, унія, інкорпорація,
експансія, фільварк, панщина, ярмарка,
Магдебурзьке право, духовенство, греко-католики, церковні
братства, козацтво.
Після того як припинила існування Галицько-Волинська держава, українські землі потрапили в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочалися на попередніх стадіях історичного розвитку – посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постало козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У цей час Литва намагалася толерантно ставитися до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії , а з 1480 р. потрапляють в епіцентр Московсько-Литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що приводить до ополчення та окатоличення українського люду.
|
|
|
Захоплення руських земель і утворення Великого князівства Литовського. Соціальний, економічний і політичний розвиток руських земель у складі Литви. Союз Великого князівства Литовського з Польщею і його наслідки для України. Формування українського народу. Утворення Речі Посполитої. Посилення соціального, національного, релігійного гноблення.
Література:
1. Борисенко В. Курс української історії.-К., 1997.
2. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України.-К., 1996.
3. Великое княжество Литовское //Родина.- 1993.-№3.
4. Історія України: Нове бачення. Т.1. – К.,1995.
5. Пашуто В. Образование Литовского государства.-М.,1959.
6. Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда трьох братів слов’янських зі “спілької колиски”.-К., 2001.
7. Плохий С.Н. Панство в Украине: Политика Римской империи на украинских землях в XVI-XVII в.в.-К., 1989.
8. Полонська-Василенко Н. Історія України.Т.1.-К., 1992.
9. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою.-К., 1998.
10. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.-К., 1987.
11. Шелухін С. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів.-Дрогобич, 1992.
12. Юрій М.Ф. Етногенез та менталітет українського народу.- Чернівці, 1997.
13. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна.).- К.,. 1993.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 303; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!