Формування потоків фінансових ресурсів підприємств
ТЕМА 4. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
4.1. Структура фінансових ресурсів суб’єктів підприємництва.
4.2. Формування потоків фінансових ресурсів підприємства.
4.3. Оцінка фінансового стану суб’єктів підприємництва.
Структура фінансових ресурсів суб’єктів підприємництва
Для забезпечений підприємницької діяльності кожної юридичної особи, підприємства, передбаченої статутом і установчою угодою, вони повинні володіти певними фінансовими ресурсами. Мінімально допустимий розмір цих ресурсів в залежності від організаційно-правової форми господарських об'єднань визначений в Законі України „Про Господарські товариства”. Початковий розмір фінансових ресурсів визначає величину статутного фонду господарських товариств. З іншого боку, якщо підприємство створюється як одноосібне, приватне, то в такому випадку розмір статутного фонду законодавчо не регламентується. Реальний розмір початкових фінансових ресурсів окремо взятого підприємства залежить від предмету його діяльності. Для прикладу: неспівставними є обсяги фінансових ресурсів для розвідування, розробки і переробки нафти чи вугілля і затрати по створенню аудиторської чи брокерської контори. Для забезпечення здійснення окремих видів діяльності (туристична, торгівля цінними паперами тощо) необхідним є одержання відповідного дозволу або ліцензії, умовою видачі яких є наявність певної величини статутного фонду.
|
|
|
Фінансові ресурси – це сукупність фондів грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємств, організацій. Обсяг і якісна структура фінансових ресурсів можуть характеризувати фінансовий стан економіки в цілому чи окремо взятого підприємства і одночасно виступають джерелом розвитку як держави, так і окремо взятого підприємства.
Під фінансовими ресурсами підприємства слід розуміти грошові кошти, що є в його розпорядженні і які забезпечують безперебійний виробничий процес у відповідності до статутної мети діяльності. Вони можуть скеровуватись на розвиток виробництва, на підтримання в належному стані та розвиток невиробничої сфери, споживання і формування резервів.
Під статутною діяльністю слід розуміти види виробничої чи торгівельної діяльності, надання послуг, які визначені статутом підприємства відповідно до чинного законодавства.
Стосовно джерел походження фінансові ресурси можна поділити на зовнішні і внутрішні. Фінансові ресурси, залучені підприємством ззовні, можна охарактеризувати як зовнішні, а фінансові ресурси, сформовані безпосередньо на підприємстві в процесі в результаті його виробничо-господарської діяльності, можна характеризувати як внутрішні.
|
|
|
Зовнішні фінансові ресурси включають інвестиційні ресурси виробничого призначення і кредитні фінансові ресурси.
Інвестиційні ресурси виробничого призначення - грошові кошти, що скеровуються на підприємство шляхом прямого ( у вигляді внесків у статутні фонди чи в обмін на інвестиційні зобов'язання) або портфельного інвестування (придбання пакетів акцій, часток, паїв) з метою отримання прибутку і прав на управління підприємством (акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, командитним товариством тощо.). В даному випадку інвестора цікавить безпосереднє управління підприємництвом шляхом участі в зборах засновників, в правлінні, надвірній раді.
Кредитні фінансові ресурси - грошові кошти, які передаються в позику на умовах повернення і платності. На відміну від інвестиційних ресурсів виробничого призначення кредитні ресурси не вкладаються в підприємство безпосередньо, а передаються Іншому підприємству або підприємцю у тимчасове користування з метою одержання платежу за користування цими ресурсами у вигляді проценту за кредит, дивіденду по облігаціях. Кредитні фінансові ресурси – це товар, ціною якого виступає процент за користування кредитом.
|
|
|
Для глибшого розуміння економічної природи класифікаційних ознак фінансових ресурсів підприємства розглянемо його баланс.
Структура фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, в повній мірі відображена в бухгалтерському балансі. Баланс підприємства – це система взаємопов'язаних показників, що характеризують джерела формування фінансових ресурсів підприємства та напрями їх використання на конкретно визначену дату.
В активі бухгалтерського балансу (як правило ліва частина) показано матеріально - речовий склад, розміщення і напрями використання фінансових ресурсів, згрупованих за їх економічним значенням в процесі відтворення.
В пасиві (права частина) бухгалтерського балансу відображено джерела походження наявних фінансових ресурсів підприємства.
Відповідно до матеріально-речової характеристики, а також від форми участі в процесі виробництва фінансові ресурси поділяють на основні засоби та інші позаоборотні активи (1 розділ активу), запаси і затрати (2-й розділ активу), грошові кошти, розрахунки та інші активи (3-й розділ активу).
Перший розділ активу балансу включає вартість будівель, основного і допоміжного обладнання задіяних у виробничому процесі за залишковою вартістю, окремо виділяється вартість їхнього зношення. До нематеріальних активів відносяться торгівельні марки, товарні знаки, вартість наукових розробок, ліцензій, патентів, дозволів, ноу-хау, якими володіє підприємство. Окремою стрічкою виділяється вартість невстановленого устаткування. Довгострокові фінансові вкладення включають вартість акцій, паїв і інших форм участі підприємства в статутних фондах інших підприємств, в яких воно виступає як засновник.
|
|
|
Другий розділ активу балансу включає витрати, понесені підприємством на придбання сировини і матеріалів, формування виробничих запасів, виробництво продукції і придбання товарів, згідно визначеного статутом предмету діяльності підприємства.
Третій роздої активу балансу складають грошові кошти підприємства, різного роду заборгованість перед підприємством по відвантажених товарах і наданих послугах, різного роду авансові платежі, отримані підприємством векселі. Під короткостроковими фінансовими вкладеннями слід розуміти кошти підприємства на банківських депозитних рахунках, вартість облігацій, якими воно володіє.
Джерела фінансових ресурсів, згідно балансу підприємства, поділяються на власні і залучені. До власних коштів підприємства (1-й розділ пасиву) відносяться: статутний фонд, згідно нашої початкової класифікації – інвестиційні фінансові ресурси Всі інші позиції першого розділу пасиву балансу можна розглядати як внутрішні фінансові ресурси, утворені на підприємстві, якими воно безпосередньо володіє, спеціальні фонди і цільове фінансування, резервний фонд, амортизаційний фонд, нерозподілений прибуток у господарському обігу.
Кредиторська заборгованість усіх видів, (П розділ пасиву і частково третій розділ пасиву балансу), а саме: короткострокові і довгострокові позики комерційних банків, кошти від реалізації власних боргових цінних паперів (облігацій і ін. крім акцій), а також заборгованості по виданих векселях, одержаними проплатами і авансами, заборгованості з платежів до бюджету - визначають зовнішні кредитні ресурси підприємства.
В бухгалтерському балансі віддзеркалюється фінансовий стан кожного підприємства. Навіть після поверхневого вивчення балансу можна отримати відповіді на питання про вартість майна підприємства і про тенденції його зміни, про джерела походження майна підприємства, про напрями його використання і про багато інше. За даними балансу можна визначити „чим підприємство дихає”, чи в стані воно відповідати по своїх зобов'язаннях перед кредиторами і постачальниками.
Порядок ведення і оформлення бухгалтерського балансу підприємств є предметом вивчення окремої дисципліни „Бухгалтерський облік” і окремо на цьому зупинятись ми не будемо.
В подальшому, на нашу думку, варто більш детально зупинитись на таких питаннях: дослідження потоків фінансових ресурсів господарських суб'єктів і, зокрема, на доступних джерелах залучення інвестицій, оцінки фінансового стану підприємств.
Формування потоків фінансових ресурсів підприємств
Головним завданням фінансового менеджменту при здійсненні підприємницької діяльності є забезпечення безперебійного потоку фінансових ресурсів для виконання суб'єктами господарювання статутних завдань.
В кожному конкретному випадку вирішенню питання залучення фінансових ресурсів повинен передувати розрахунок потреби в фінансових ресурсах, визначення конкретних напрямів їх використання і термінів їхньої мобілізації.
За формою відношення права власності розрізняють власні і залучені фінансові ресурси. Джерелами власних і прирівняних до них фінансових ресурсів підприємств є внески засновників у статутний фонд, прибуток, амортизаційні відрахування, пайові внески, виручка від реалізації дольових цінних паперів, тобто кошти, які початково зібрані засновниками або безпосередньо зароблені підприємством..
Серед важливіших джерел мобілізації фінансових ресурсів підприємства, окрім власних І прирівнених до них, можна виділити кредити банків, виручку від реалізації боргових цінних паперів, кредиторську заборгованість суб'єктів господарювання, заборгованість підприємства по страхових внесках, внесках в пенсійний фонд, заборгованість підприємства по бюджетних платежах, заборгованість по оплаті праці і по розрахунках з учасниками.
Основним джерелом поповнення фінансових ресурсів підприємства є прибуток. Отримання прибутку визначається як основна статутна мета діяльності кожного підприємства.
Близьким до категорії "прибуток" підприємства є "дохід". Відмінність цих понять полягає в тому, що дохід підприємства, окрім прибутку, включає витрати на оплату праці працівників і нарахування. Дохід підприємства в податковому законодавстві визначається як добавлена на підприємстві вартість виготовленого продукту, наданої послуги і є базою при визначенні розміру податку на додану вартість. У відповідності з діючим на сьогодні порядком підприємство зобов'язане сплачувати до державного бюджету 20% від величини доходу у вигляді податку на додану вартість. В платіжних розрахункових документах сума податку на додану вартість виділяється окремою стрічкою і оплачується споживачем продукції. Підприємство щомісячно перераховує до держбюджету різницю між отриманим від споживачів податком на додану вартість, включеним у відпускну ціну реалізованої продукції і сплаченим податком на додану вартість самим підприємством при придбанні сировини, матеріалів, послуг сторонніх організацій.
Прибуток підприємства є багатогранним поняттям і включає 1) прибуток від реалізації продукції; 2) прибуток від іншої реалізації; 3) дохід від позареалізаційних операцій (за виключенням витрат по цих операціях). Розрізняють балансовий прибуток (до нарахування податків і обов'язкових платежів до державного бюджету) і чистий прибуток підприємства, що лишається в його розпорядженні після розрахунку з бюджетом.
Величина прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів (для експортних товарів) і затратами на виробництво і реалізацію (товарів, робіт, послуг), що включаються до складу собівартості продукції.
Собівартість виготовленої підприємством продукції, виконаних робіт чи наданих послуг визначається як вартісна оцінка використаних в процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, зношення основних фондів, витрат на оплату праці і інших затрат на виробництво і реалізацію продукції.
Всі затрати, які включаються до складу собівартості продукції (робіт, послуг) за економічним змістом, можна згрупувати за наступними елементами:
· матеріальні затрати (за виключенням вартості реалізованих відходів);
· затрати на оплату праці;
· нарахування на заробітну плату;
· амортизація основних фондів;
· інші затрати.
В свою чергу до матеріальних затрат входить вартість таких її складових:
· придбаних сировини і матеріалів, які включаються до складу виготовленої продукції (робіт, послуг);
· придбаних матеріалів, використаних для забезпечення нормального функціонування технологічного процесу, для упакування і інших виробничих потреб, запасних частин для ремонту обладнання, інструментів, спецодягу і інших малоцінних предмеів:
· покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів;
· робіт і послуг виробничого характеру, що виконані сторонніми підприємствами і не відносяться до основного виду діяльності (окремі операції по виготовленню продукції, проведення випробувань, оцінка якості сировини, контроль дотримання технологічних вимог, ремонт основних фондів, транспортні послуги сторонніх організацій по внутрішніх перевезеннях);
· придбаної енергії всіх видів, використаної на технічні і господарські потреби підприємства;
· втрати і нестачі придбаних матеріальних ресурсів в межах законодавчо визначених норм.
Вартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи з ціни їх придбання, без урахування податку на додану вартість, націнок (надбавок), комісійної винагороди сплаченої постачальницьким організаціям, вартості послуг товарних бірж, мита і митних зборів, платежів за їх транспортування і зберігання.
У вартість матеріальних ресурсів включаються витрати на придбання тари і упакування, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів.
Під зворотними відходами слід розуміти вартість залишків сировини, матеріалів, напівфабрикатів теплоносіїв і інших вадів матеріальних і енергетичних ресурсів, які втратили споживчі властивості вихідного ресурсу для подальшого використання даним підприємством але можуть бути використані іншими суб'єктами підприємництва. Оцінка зворотніх відходів здійснюється за можливою ціною їх реалізації стороннім споживачам.
До складу затрат на оплату праці включаються:
· грошові виплати заробітної плати за фактично виконану роботу у відповідності з діючими на підприємстві формами і системами оплати праці,
· вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати праці працівникам;
· премії (включаючи вартість натуральних премій), надбавки до тарифних ставок і окладів;
· вартість безкоштовно наданих комунальних послуг і харчування; оплата чергових і додаткових відпусток;
· виплати працівникам, пов'язані із скороченням штатів;
· оплата відпусток перед початком роботи випусникам вищих і середніх
· спеціальних навчальних закладів:
· доплати у випадку тимчасової втрати працездатності; інші види виплат.
Відрахування на соціальні потреби включають обов'язкові нарахування на заробітну плату, згідно чинного законодавства, на користь органів державного страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості.
Амортизація основних фондів включає суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів. Розмір амортизаційних відрахувань визначається виходячи з вартості і нормативного терміну експлуатації основних засобів підприємства.
Елемент собівартості "Інші витрати" включає податки, збори, відрахування в позабюджетні фонди, платежі за надмірне забруднення навколишнього середовища, по обов'язковому страхуванню майна підприємства, платежі по обслуговуванню короткострокових кредитів, оплата робіт по сертифікації продукції, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку тощо.
До складу прибутку від іншої реалізації включається прибуток, одержаний від реалізації основних фондів і іншого майна суб'єкта господарювання, відходів, нематеріальних активів і т.п.
Величина прибутку від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і майна, не пов’язаних з основною діяльністю підприємства і витратами на здійснення такої реалізації. При визначенні розміру прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна визначається різниця між ціною реалізації і початковою або залишковою вартістю цих фондів або майна. Залишкова вартість майна застосовується до основних фондів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношувальних предметів. Залишкова вартість – це балансова (початкова чи відновна) вартість активів за відрахуванням зношення.
До складу доходів від позареалізаційних операцій включаються такі:
· доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших суб'єктів господарювання, дивіденди по акціях доходи по облігаціях і інших цінних паперів, що належать суб'єкту господарювання;
· доходи від здачі майна в оренду;
· доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
· присуджені або признані боржником штрафи, пеня (на користь підприємства), інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування зазнаних збитків;
· прибутки минулих років, виявлені у звітному році;
· позитивні курсові різниці по валютних рахунках і по операціях в іноземній валюті;
· інші доходи від операцій, не пов'язаних безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції.
До складу витрат по позареалізаційних операціях входять:
· затрати по анульованих виробничих замовленнях, а також затрати на виробництво, в результаті яких не було виготовлено продукції;
· витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей і об'єктів;
· не покриті винуватцями втрати від простою з незалежних від підприємства причин;
· втрати від знецінення виробничих запасів і готової продукції; втрати по операціях з тарою;
· судові і арбітражні витрати, присуджені або признані штрафи, пені і інші види санкцій за порушення підприємством умов господарських договорів, а також витрати по відшкодуванню завданих збитків,
· збитки від списання дебіторської заборгованості, по якій вийшов термін позовної давності;
· збитки від операцій минулих років, виявлені в поточному році;
· непокриті збитки внаслідок пожеж, аварій, інших надзвичайних явищ, викликаних надзвичайними умовами;
· від'ємна курсова різниця по валютних рахунках, а також операціях в іноземній валюті.
Акцизний збір відповідно до діючого в Україні законодавства трактується як додатковий фіксований податок на товари „розкоші”, які не є предметами першої необхідності. До таких товарів відносять вироби з дорогоцінних металів, коштовності, автомобілі, спиртні напої, тощо.
Порядок розподілу чистого прибутку підприємства, після розрахунку з бюджетом, визначається засновницькими документами господарських формувань і затверджується вищим органом управління суб"єкта підприємництва. В акціонерному товаристві ставки відрахувань у резервний фонд, фонди споживання і нагромадження в процентному відношенні до величини чистого прибутку визначені статутом. Але при цьому на Загальних зборах акціонерів при підбитті підсумків роботи за рік, в залежності від результату діяльності товариства, затверджується порядок розподілу чистого прибутку із зазначенням конкретного напряму і суми його використання (рис. 4.2.1).
Єдиним законодавчо визначеним обов'язковим фондом для господарських товариств є резервний фонд, який позинен становити не менше 25% величини статутного фонду товариств з обмеженою участю засновників. Кошти резервного фонду скеровуються на покриття можливих збитків в результаті діяльності товариств. Всі інші фонди підприємств формуються в залежності від побажань і рішень засновників.
Рис. 4.2.1. Схема формування і розподілу балансового прибутку
Кошти фонду нагромадження скеровуються на розвиток виробництва, придбання обладнання, введення нових потужностей, покриття додаткової потреби підприємства в обігових засобах.
Якщо витрати підприємства з чистого прибутку на проведення доброчинних заходів не перевищують чотирьох відсотків величини балансового прибутку, у цьому випадку такі витрати не оподатковуються.
Процентні нарахування по облігаціях виплачуються з чистого прибутку у випадку, коли підприємство для залучення додаткових фінансових ресурсів емітувало (випустило в обіг) облігації. Кошти, витрачені на викуп самих облігацій , V покриваються за рахунок собівартості продукції, робіт, послуг а нараховані дивіденди виплачуються з чистого прибутку.
Потрібно зважати на обставину, що нами було розглянуто найбільш загальні закономірності формування фінансових ресурсів підприємств. На практиці, в залежності від предмету діяльності, організаційно-правової форми підприємництва, рівня організації виробництва і менеджменту, існують певні відмінності і особливості обігу фінансових ресурсів. Лише глибоке розуміння природи і досконале оволодіння навиками управління рухом фінансових ресурсів є передумовою високоефективної підприємницької діяльності.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 433; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!