Визначення основних термінів і понять дисципліни
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Юридичний факультет
Кафедра адміністративно-правових дисциплін та менеджменту
Навчально-методичний комплекс
З дисципліни
«СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»
Для студентів І курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
Укладачі:
О.Ф. Штанько, Лінік Є.П.
Затверджено на засіданні кафедри
Протокол № __ від __ _______ 201 р.
Київ - 2012
Штанько О.Ф., Лінік Є.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. - метод. комплекс. – Київ: НАВС, 2012. – 30 с.
«Судові та правоохоронні органи України» — це нормативний спеціалізований курс, який вивчається на початку опрацювання юридичної проблематики майбутніми фахівцями (бакалаврами, магістрами) в галузі права. Цей предмет готує фундамент до вивчення інших профілюючих юридичних дисциплін, галузей права та спецкурсів.
Навчально-методична розробка містить дві частини, навчальну і методичну, які повністю розкривають питання опрацювання навчальної дисципліни у форматі, відповідному основам модульно-рейтингової системи навчання.
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
1. Рівень освітньої кваліфікації: бакалавр.
2. Напрями спеціальності: Правознавство.
3. Спеціалізація:
– представники правоохоронних органів, судді, прокурори, слідчі, адвокати, нотаріуси, юристи.
|
|
|
4. Кількість кредитів: 4.
5. Загальна кількість годин: 144.
6. Кількість аудиторних годин: 72.
У тому числі:
Кількість годин лекцій: 30.
Кількість годин семінарів: 30.
7. Кількість годин на самостійну роботу: 60.
8. Форма підсумкового контролю: залік.
2. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до навчальної дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"
«Судові та правоохоронні органи України» — це нормативний спеціалізований курс, який вивчається на початку опрацювання юридичної проблематики майбутніми фахівцями (бакалаврами, магістрами) в галузі права.
Цей предмет готує фундамент до вивчення інших профілюючих юридичних дисциплін, галузей права та спецкурсів. Без знання положень організації, функціонування, системи, завдань, функцій правоохоронних, судових, правозахисних інституцій, неможливо засвоїти порядок їх діяльності, застосування ними правових норм, взаємодію між ними для досягнення важливих цілей державних функцій правосуддя, правоохорони та правозахисну.
Предмет дисципліни становить вивчення відомостей щодо нормативно-правової бази, основних принципів, організації, завдань, функцій, повноважень та основних напрямків діяльності державних органів, які здійснюють судову та правоохоронну діяльність, а також недержавних організацій, покликаних сприяти реалізації правоохоронної функції держави.
|
|
|
Систему дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» складає сукупність тем, які розкривають загальні засади і принципи правоохоронної і правозахисної діяльності в Україні, а також характеризують цілі, завдання і правові основи діяльності державних та недержавних правоохоронних і правозахисних організацій. Окремим важливим напрямком спецкурсу, який, головною мірою, виноситься на самостійне вивчення, є блок питань щодо правового статусу працівників правоохоронних органів, процедур їх підбору і проходження служби.
Елементи професійного досвіду, які мають бути сформовані після вивчення цієї дисципліни:
1.Знання: сутності правоохоронної політики держави і механізму захисту прав громадян інституціями держави; поняття і ознак правоохоронної діяльності й правоохоронного органу, місця правоохоронних органів у механізмі держави; системи судових, правоохоронних і правозахисних органів України; організаційно-правових основ діяльності як державних, так і недержавних органів, які виконують правоохоронні завдання та здійснюють правосуддя, основ взаємодії правоохоронних органів України між собою та з міжнародними органами, які захищають права громадян та протидіють злочинності.
|
|
|
2.Вміння: аналізувати правовідносини, що виникають в зв’язку з діяльністю правоохоронних органів; системно усвідомлювати правоохоронну діяльність державних та недержавних правоохоронних інституцій; формулювати і тлумачити цілі й завдання діяльності правоохоронних органів; розуміти положення нормативно-правових актів щодо правоохоронної діяльності у системі та в динаміці; додержуватися вимог закону, основних положень міжнародних норм і стандартів правозастосування.
3.Навички: практично тлумачити та застосовувати положення нормативно-правових актів щодо здійснення правосуддя та правоохоронної діяльності; формулювати механізми взаємодії правоохоронних органів між собою та з громадськими утвореннями для досягнення цілей право охорони; проблемного обговорення положень правоохоронної діяльності.
Концепція курсу полягає у дослідженні правоохоронної діяльності як системи органів та організацій, які в сукупності спрямовані на забезпечення правопорядку через призму боротьби з порушеннями прав, відстоювання інтересів громадян, суспільства і держави. Діяльність правоохоронних органів розглядається у процесі їх реформування та взаємодії між собою задля виконання поставлених завдань та розбудови в Україні демократичної соціальної правової держави.
|
|
|
Концепція роботи на групових заняттях базується на завчасній теоретичній підготовці студентів до групових занять і розгляд на них проблемного або практично-орієнтованого матеріалу кожної теми за інтерактивними методиками.
Навчальна дисципліна переважно спрямована на розгляд загальних, теоретичних засад діяльності правоохоронних органів України і тому інтерактивне опрацювання проблематики курсу буде здійснюватись, головним чином, за методиками дискутування і проблемного навчання. Це вимагає від слухачів особливої відповідальності і ґрунтовної самостійної підготовки.
Самостійна та індивідуальна робота студентів під час вивчення курсу "Судові та правоохоронні органи України" заохочується за допомогою використання рейтингової системи оцінки їх підготовки, саморозвитку в процесі зайняття науковою діяльністю з метою опанування проблемними питаннями в сфері првоохорони, правозастосування, правозахисту, правосуддя.
Зміст навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» розділено на два кредити. До першого віднесено коло питань щодо правосуддя та державної правоохоронної діяльності, до другого — головним чином проблематика правозастосовчої та правозахисної діяльності. Вивчення кожного змістовного модуля завершується написанням модульної контрольної роботи (тестових завдань).
Вивчення дисципліни завершується складанням іспиту.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
вивчення навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”
| № п/п | Назва теми | нормативний обсяг годин | всього годин з викладачем | З них | З них | ||||
| Лекцій | Семінарських занять | Практичних занять | Самостійна та індивідуальна робота | Самостійна робота | Індивідуальна робота | ||||
| Змістовний модуль 1 | |||||||||
| 1 | Предмет, система, завдання дисципліни «Судові та правоохоронні органи України». | 10 | 4 | 2 | 2 | 6 | 5 | 1 | |
| 2 | Судова система України | 14 | 8 | 4 | 4 | 6 | 5 | 1 | |
| 3 | Прокуратура України | 12 | 6 | 2 | 2 | 2 | 6 | 5 | 1 |
| Змістовний модуль 2 | |||||||||
| 4 | Органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство | 8 | 4 | 2 | 2 | 4 | 3 | 1 | |
| 5 | Органи внутрішніх справ України | 8 | 4 | 2 | 2 | 4 | 3 | 1 | |
| 6 | Служба безпеки України | 8 | 4 | 2 | 2 | 4 | 3 | 1 | |
| 7 | Правоохоронна діяльність інших державних органів України. | 12 | 6 | 2 | 2 | 2 | 6 | 5 | 1 |
| Змістовний модуль 3 | |||||||||
| 8 | Органи юстиції України. | 12 | 6 | 4 | 2 | 6 | 5 | 1 | |
| 9 | Адвокатура України. | 10 | 4 | 2 | 2 | 6 | 5 | 1 | |
| 10 | Нотаріат України | 14 | 8 | 2 | 4 | 2 | 6 | 5 | 1 |
| Змістовний модуль 4 | |||||||||
| 11 | Правовий статус суддів та працівників правоохоронних органів України. | 17 | 8 | 2 | 4 | 2 | 9 | 8 | 1 |
| 12 | Правозахисна діяльність міжнародних та вітчизняних організацій | 19 | 10 | 4 | 2 | 4 | 9 | 8 | 1 |
| Всього годин | 144 | 72 | 30 | 30 | 12 | 72 | 60 | 12 | |
| Форма контролю: залік | |||||||||
Визначення основних термінів і понять дисципліни
«Судові та правоохоронні органи України».
Навчальна дисципліна «Судові та правоохоронні органи України» вивчає основи організації, завдання, повноваження функції і органів правосуддя, правоохоронних органів, правозахисних організацій, їхню взаємодію між собою й іншими органами держави, а також органами місцевого самоврядування та населенням.
Правоохоронна діяльність це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони прав і свобод фізичних та юридичних осіб спеціально уповноваженими органами держави, які наділені правом щодо застосування заходів юридичного впливу при неухильному дотриманні приписів закону та визначеної процедури їх застосування. До структури правоохоронної діяльності належать такі напрямки: діяльність державних органів із забезпечення правосуддя; прокурорський нагляд; діяльність з виявлення, розслідування злочинів та запобігання їм; діяльність із захисту державної безпеки, державного кордону та охорони громадського порядку. Кожен напрям правоохоронної діяльності має свої суттєві особливості.
Під правоохоронними органами необхідно розуміти державні органи до компетенції яких належать функції та завдання пов’язані з охороною права та відновленням порушеного права, забезпеченням національної безпеки та громадського порядку, попередженням, виявленням, припиненням, розкриттям, розслідуванням злочинів та правопорушень, забезпеченням виконання покарань, належного правопорядку та законності в державі.
Правоохоронні органи - це державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Судова влада це специфічна галузь державної влади, що здійснюється уповноваженими на це державними органами – судами, призначенням якої є вирішення у судових засіданнях правових конфліктів шляхом правового впливу на фізичних і юридичних осіб та на соціальні процеси в суспільстві в цілому та здійснення судового контролю.
Правосуддя - це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях в особливій установленій законом формі. Цивільних, кримінальних, господарських та справ про адміністративні правопорушення.
Принципи здійснення правосуддя— це закріплені в законі державно-політичні та правові ідеї, що визначають найбільш суттєві сторони цього виду державної діяльності стосовно завдань і порядку здійснення процесу судочинства, його стадій та інститутів за всіма категоріями справ.
Судова система - це сукупність судових органів, діяльність яких спрямована на здійснення правосуддя в Україні. Згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судову систему складають Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні та суди загальної юрисдикції (місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України).
Професійними суддями – є громадяни, які відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призначені чи обрані суддями та займають штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснюють правосуддя на професійній основі.
Система гарантій незалежності діяльності суддів – це сукупність заходів, визначених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення підчас здійснення правосуддя на основі Конституції, Законів України, міжнародного права та принципу верховенства права.
Під принципами організації та діяльності органів прокуратури необхідно розуміти закріплені в Конституції України та інших Законах України положення, що своїм змістом розкривають призначення прокуратури в державі та суспільстві, встановлюють завдання, повноваження і функції прокурорів, а також правові засоби прокурорської діяльності, які спрямовані на реалізацію завдань та функцій прокуратури.
Під системою органів прокуратуривбачається єдина централізована система органів, яка об'єднана спільними завданнями, функціями та принципами організації і діяльності. Систему органів прокуратури становлять:Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних ), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури (транспортні, спеціальні, природоохоронні тощо). До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово–Морських сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).
Протест прокурора – це письмовий акт прокурорського реагування на виявлені прокурором порушення чинного законодавства, і, як правило приноситься на акт, що суперечить закону, до органу, який його видав, або до вищестоящого у порядку підпорядкованості органу, чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. У протесті прокурор ставить питання про скасування незаконного акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення не законної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Припис прокурора – це письмовий акт прокурорського реагування, що містить звернення до органу чи посадової особи, які допустили порушення, вимогу, яка підлягає негайному виконанню, про усунення явного (очевидного) порушення закону для запобігання можливому заподіяною істотної шкоди інтересам держави, підприємства організації, незалежно від форми власності, а також громадянам.
Постанова прокурора – це акт прокурорського реагування, яким стосовно посадової особи чи громадянина, у випадку порушення ними закону, та залежно від характеру ступеня суспільної небезпеки правопорушення, порушується дисциплінарне провадження про адміністративне правопорушення або кримінальна справа.
Подання прокурора– це зверненийдо уповноваженого державного органу, громадської організації або посадової особи акт прокурорського реагування, що містить аналіз порушень Закону, причин та умов, що їм сприяють, а також вимогу про їх усунення.
Вказівка прокурора – це передбачений кримінально – процесуальним законом письмовий документ, у якому прокурор визначає для слідчого або органу дізнання обов’язкові для виконання у кримінальній справі слідчі та інші процесуальні й організаційні дії.
Санкція прокурора – це письмовий реквізит (затвердження) прокурора на постанові особи, у проваджені якої знаходиться кримінальна справа, щодо проведення відповідних процесуальних дій, а також – на постанові державного органу, про затримання і видворення з України іноземного громадянина або особи без громадянства при наявності передбачених законом підстав.
Міністерство внутрішніх справ України(МВС України)– це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Воно входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, незаконного одержання громадянства України, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Органи внутрішніх справ – це правоохоронні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, що забезпечують дотримання законності і правопорядку, боротьбу зі злочинністю, захист від протиправних посягань здоров’я, прав і свобод людини і громадянина, власності юридичних і фізичних осіб, навколишнього середовища, інтересів суспільства і держави.
Функції ОВС – це основні напрямки їх діяльності, що дозволяють вирішити поставлені перед ОВС завдання. До функцій ОВС належать: Адміністративна; Профілактична; Оперативно – розшукова; Кримінально – процесуальна; Виконавча; Контрольно – наглядова.
Міліція в Україні – це державний озброєний орган Виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Служба безпеки України – це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Завдання Служби безпеки України – захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, екологічного, науково – технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, забезпечення охорони державної таємниці, а також виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економічних та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 313; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!