Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та
Практичне значення
Класифікація страхування – це система поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, класи і види залежно від цілей класифікації.
В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах по забезпеченню страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування.
Найістотніші класифікаційні ознаки:
1) історичні ознаки;
2) економічні; сфера діяльності, спеціалізація; об’єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статус страховика;
3) юридичні: за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення.
Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку і появи тих чи інших видів страхування.
Вона передбачає поділ страхування на:
– морське страхування (з 14 століття);
– страхування життя (з 16століття);
– страхування від вогню (з 17'століття);
– страхування від нещасних випадків (з 19 століття);
– страхування транспортних засобів (з 20 століття).
Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів залежно від цілей класифікації:
а) за спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на: страхування життя; загальні (ризикові) види страхування.
|
|
|
б) за об'єктами страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють: галузі; підгалузі; види страхування.
в) за родом небезпеки або страхових ризиків виділяють страхування: автотранспортне; морське; авіаційне і космічне; ядерних ризиків; кредитних ризиків тощо.
г) за статусом страховика виділяють страхування: державне; комерційне; взаємне.
д) за статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних осіб; фізичних осіб.
Класифікація за юридичними ознаками передбачає декілька підходів:
Ø виділення певних класів страхування відповідно до міжнародних норм, за якими в багатьох країнах світу проводиться ліцензування страхової діяльності. Так, згідно з директивами ЄС з 1978 року країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка охоплює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Ø згідно з вимогами внутрішнього законодавства України поділ страхування за формами його проведення – на добровільне і обов’язкове. Добровільні види страхування визначені статтею 6, а обов’язкові види – статтею 7 ЗУ «Про страхування».
|
|
|
Класифікацію згідно з вимогами внутрішнього законодавства України Держфінпослуг (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг) використовує з метою ліцензування.
Класифікація страхування за формами його проведення
За формами розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.
Обов’язкове страхуваннявстановлюється законом, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальник – своєчасно вносити належні страхові платежі.
Як в галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні, обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов’язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій доход для компенсацій спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя.
Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для ліцензування обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.
|
|
|
Стаття 7 Закону України «Про страхування» надає перелік видів страхування, які є обов’язковими (37 видів обов’язкового страхування).
Відповідно до п. 26 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» Кабінет Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733 Постановив затвердити «Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів».
Згідно п. 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» ВВР від 1.07.2004 р. прийняла ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.
Обов’язкова форма страхування ґрунтується на таких засадах:
1. Законодавство встановлює перелік об’єктів, що підлягають обов’язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення страхування на державні страхові органи.
2. Суцільне охоплення всіх об’єктів обов’язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об’єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.
|
|
|
3. Безумовна дія обов’язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу та пеня на прострочений борг.
4. Обов’язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки коли гине майно. Для особистого страхування обов’язковість втрачає силу із зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов’язковому страхуванню (особа перестала бути депутатом, пасажиром тощо).
5. Страхове забезпечення з обов’язкового страхування строго нормоване. Ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнах на один об’єкт.
Добровільне страхування базується на укладанні договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підлягають під обов’язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначається правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору.
Стаття 6 Закону України “Про страхування” надає перелік видів страхування, які є добровільними (22 видів обов’язкового страхування).
Таблиця 2.1
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 316; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!