ВІДБІР ТА АНАЛІЗ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Курсантові (студентові - ЗФН) потрібно пам'ятати, що основні питання, які розгляда­ються, майже завжди закладені в більшості різних досліджень, тому слід переглянути всі види джерел, зміст яких пов'язаний з темою роботи.

Перш за все слід обміркувати порядок пошуку і скласти картотеку (список) літературних джерел за темою.

Знайомство зі станом вивченості теми доцільно починати з інфор­маційних видань, мета випуску яких - оперативна інформація як про самі публікації, так і про найбільш суттєві положення їхнього змісту. Курсантові (студен­тові - ЗФН) слід також уважно ознайомитися з тематичним каталогом.

Робота з літературою може починатися з вивчення як традиційних (карткових) каталогів та картотек, так і електронного каталогу й фонду довідкових, реферативних та бібліографічних видань.

З метою повного виявлення літературних джерел необхідно вико­ристовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліо­теки академії, а також провідних бібліотек міста, бібліотечні посібники,  виноски і посилання в підруч­никах, монографіях, словниках та ін., спеціальні періодичні видання, елек­тронні носії інформації (Інтернет, компакт - (СО та ОУО) диски з матері­алами за обраною темою).

Поряд з інформаційними виданнями та тематичними каталогами слід звернути увагу на ретроспективну бібліографію і, у першу чергу, на її особ­ливий вид - внутрішньокнижкові та пристатейні списки літератури (спис­ки використаних джерел). Такі списки приносять велику користь, бо інфор­мують про публікації, які вийшли за попередні роки і належать безпосе­редньо до теми, що вивчається. Особливо часто зустрічаються бібліографічні списки в монографіях, де вони розміщуються в кінці книги.

Ретроспективними вказівками служать і каталоги різних видавництв, їх цінність полягає в тому, що вони містять найбільш повні й точні спис­ки книг за тематичним профілем того чи іншого видавництва.

Вивчення літератури за обраною темою слід починати із загальних робіт, щоб отримати уявлення щодо основних питань, а потім вже вести пошук нового матеріалу.

Вивчення наукових публікацій бажано здійснювати за таким планом:

- загальне ознайомлення з твором у цілому за його змістом;

- швидкий перегляд усього змісту;

- читання в порядку розташування матеріалу;

- вибіркове читання будь-якої частини твору;

- виписка матеріалу, що стосується теми, яка вивчається, із зазна­ченням автора, назви, сторінок, видання щодо подальшого складання посилань;

- критична оцінка записаного, його редагування і "чистовий" запис як фрагмент тексту майбутньої курсової роботи.

Спочатку треба звернути увагу на праці, в яких досліджуються тео­ретичні питання обраної теми. Доцільно також ознайомитися з відповід­ними розділами підручників, щоб чіткіше уявити коло проблем і відпо­відний напрям їх висвітлення.

Також необхідно ознайомитися з пам'ятками права, нормативно-правовими актами, судовою практикою і лише після цього починати вив­чення монографічної літератури. Опрацьовуючи джерела, можна випи­сувати з них окремі цитати або своїми словами формулювати їхні основні положення, фіксуючи відповідні реквізити для наукових посилань (прізви­ще та ініціали автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік ви­дання та номер сторінки).

При вивченні літературних джерел не слід прагнути тільки до запо­зичення матеріалу, але треба й обмірковувати знайдену інформацію. Останнє послужить підставою для отримання нового знання. Вивчаючи літе­ратурні джерела, слід користуватися тільки тією інформацією, яка безпо­середньо стосується теми роботи, тому її необхідно ретельно відбирати й оцінювати. Відбір наукових фактів - це творчий процес, що вимагає ціле­спрямованої роботи.

У всіх випадках слід обирати ті дані, які найкраще розкривають тему роботи, надруковані в авторитетних джерелах, точно вказуючи, звідкіля взяті ті чи інші матеріали. При цьому слід пам'ятати, що література по­винна мати обмеження щодо використання за часом видання залежно від характеру роботи: кваліфікаційна робота, яка носить історичний харак­тер, не має обмежень щодо часу видання використаної літератури та висвітлює сучасний стан інституту права, повинна в основному містити літературу, яка містить останні дані 5-10 річного строку давнини.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, які повинні органічно включатися до тексту роботи, складаючи невід'ємну частину матеріалу, який аналізується.

Цитати використовуються для того, щоб без перекручення передати думку автора твору, що вивчається. Вони служать авторові роботи опо­рою в процесі аналізу та синтезу інформації, використовуються для ство­рення системи доказів тих чи інших положень роботи.

Від автора курсової роботи вимагається встановити, доцільно чи ні використовувати цитати в конкретному тексті. Кількість використаних цитат повинна бути оптимальною. Не рекомендується їх безмірне вико­ристання.

Фактичний матеріал, що відібраний, слід реєструвати у вигляді за­писів на окремих аркушах, у зошитах, картках, у пам'яті комп'ютера тощо. При цьому слід точно вказувати джерело запозичення. Одночасно з реє­страцією матеріал слід групувати, порівнювати тощо.

СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Планування курсової роботи курсанта (студента - ЗФН) починається з розробки робо­чого плану, який готується за безпосередньою участю наукового керівника.

Спочатку робочий план тільки в основних рисах дає характеристи­ку предмета дослідження. Такий план у подальшому може і повинен уточ­нюватися, але основне завдання, що поставлене перед роботою в цілому, повинне залишатися незмінним. Хоча кількість розділів залежить від об­раної теми й може коливатися від 2 до 3 розділів, недоцільно включати в план роботи більше трьох розділів, оскільки це ускладнює глибоке дослід­ження обраної теми.

Робочий план має довільну форму. Зазвичай він складається з пере­ліку розташованих у стовпчик рубрик, які пов'язані внутрішньою логі­кою дослідження даної теми.

На більш пізніх стадіях роботи складається план-проспект, тобто такий план, який становить собою реферативний виклад розташованих у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде систематизова­ний весь зібраний фактично матеріал. Практично план-проспект - це вже у чернетках курсова робота з реферативним розкриттям суті й розділів та підрозділів.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухомий ха­рактер і не може, не повинен обмежувати розвиток ідеї та задуми дослід­ника. План повинен бути гнучким, щоб можна було включати до нього нові можливі аспекти, які можуть бути з'ясовані в процесі підготовки тексту.

Науковий керівник не тільки бере участь у розробці робочого плану роботи, але й допомагає курсантові (студентові - ЗФН) таким чином:

-  рекомендує для вивчення необхідну нормативно-правову базу, спе­ціальну літературу, довідники, статистичні й архівні матеріали, інші дже­рела за темою;

-  проводить необхідні консультації та бесіди за темою курсової роботи;

-  надає поради в процесі роботи.

НАПИСАННЯ ЧЕРНЕТКИ РОБОТИ

Чернетку курсової роботи бажано виконувати за допомогою комп'­ютера, бо це полегшує подальше редагування тексту та надає можливість подальшого використання цього матеріалу при написанні інших науко­вих праць. Чернетка виконана на комп'ютері, друкується на білому па­пері формату А-4 (210 х297 мм).

Чернетку рукопису бажано виконувати на стандартних аркушах па­перу. Такі аркуші слід заповнювати тільки з одного боку, щоб у разі необ­хідності можна було робити різні текстові додатки. Необхідно залишати місце для подальших доповнень та змін. Розташовувати записи на сторінці слід таким чином, щоб з одного погляду було видно, які ідеї або поняття є основними. Для виділення важливої інформації частини тексту в чер­нетках слід використовувати колір, підкреслювання, маркер тощо.

 У першу чергу виконується компонування матеріалу основної час­тини роботи. Для цього слід відібрати ті положення, які будуть розташо­вані в основній частині роботи згідно з робочим планом, і записати кож­не зних у вигляді короткого абзацу. Після виконання чорнової версії ос­новної частини слід залишити час для її подальшого вдосконалення.

Після того як у чорновому варіанті буде складена більша частина основних розділів, можна написати заключну частину.

Коли в чорновому варіанті написана вся робота і відомі її результа­ти, можна написати вступ, який в цьому разі буде відповідати змісту ро­боти. Після цього - розпочати редагування написаного тексту. Під час редагування необхідно досягти становища, щоб кожний абзац містив самостійну думку.

При викладанні наукових матеріалів можна користуватися такими методичними прийомами:

-  суворо послідовним - коли матеріал викладається згідно з планом роботи, який передбачає, що автор не починає наступних розділів, поки не завершить попередній (при цьому для обробки одного розділу авто­рові інколи доводиться перепробувати декілька варіантів, поки буде знай­дений кращий);

-  цілісним - коли кожний розділ має подальшу обробку (це передба­чає, що спочатку пишеться весь твір у чорновому варіанті, а потім йде об­робка окремих розділів у деталях, вносяться доповнення та виправлення);

-  вибірковим - коли розділи пишуться окремо в зручному для авто­ра порядку до остаточної готовності фактичних даних.

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 355; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!