Трудова мобільність, міграція
Трудова мобільність за перехідної економіки є активним чинником оперативного перерозподілу робочої сили відповідно до потреб виробництва товарів, надання послуг і ринку праці. Висока мобільність означає принципову готовність населення до зміни професії, посади, зміни місця проживання; і відповідно регіонального сегмента фрагменту ринку праці; е запорукою збалансованості ринку праці, високої конкурентоспроможності кожного з носі'їв робочої сили.
Міграція — це переміщення робочої сили через кордони тих чи інших територій '(країн, регіонів, населених пунктів) зі зміною місця проживання назавжди або на певний час.
Перетин адміністративних кордонів територій е однією з 'головних ознак
міграції. Розрізняють зовнішню (тобто перетин державного кордону)Та внутрішню (ту, що відбувається в межах країни) міграції. ,:
За територіальною ознакою розрізняють:
Л міграцію сільської та міської робочої сили; •
Лміжміську міграцію;
л міграцію в межах сільської місцевості;
Л внутрішньообласну, міжобласну, внутрішньорайонну та міжрайонну міграції.
Залежно від тривалості переміщення робочої сили розрізняють: постійну (незворотну) міграцію; зворотну міграцію; сезонну міграцію; маятникову міграцію.
За способом реалізації міграція робочої сили поділяється на: організовану; неорганізовану.
Легальна міграція — це міграційні потоки, що складаються з осіб, які проживають на певній території на підставі відповідного дозволу. У випадку міграції робочої сили такий дозвіл обмежується терміном, видом або галуззю зайнятості.
|
|
|
Нелегальна міграція виникає за рахунок осіб, які в'їхали на територію тієї чи
іншої держави без відповідного дозволу або вже після в'їзду порушили-певні умови перебування.
Наявність нелегальних мігрантів створює цілу низку економічних і, особливо, соціальних проблем у країні-репдпієнті. За- суттєво структурованого безробіття міграція є ефективним способом регулювання ринку праці за допомогою формування імміграційного та еміграційного потоків.
Після другої світової війни набула поширення зворотна міграція — повернення емігрантів на свою батьківщину.
Зайнятість налення
на підставі цих ознак виокремлюють різні види зайнятості:
повна зайнятість ( зайнятість певного нормативного для конкретної країни періоду)
неповна зайнятість ( зайнятість протягом часу, який менший за нормативну тривалість робочого періоду)
первинна основна зайнятість ( зайнятість на одному робочому місці)
вторинна третинна додаткова зайнятість ( зайнятість на двох та більше робочих місцях)
зареєстрована зайнятість ( якщо підприємство, робоче місце є зареєстрованими юридичним особами і своєчасно надають статистичну звітність)
|
|
|
незареєстрована діяльність ( якщо підприємство з будь – яких причин ухиляються від реєстрації.
Безробіття, його форми
Коля люДЕза не заанп^кована на ринку праці, але активно шукає роботу або чекає, щоб повернутись на попереднє місце праці, вона вважається безробітного, а стан, у якому вона перебуває, називається безробіттям. Цей стан суттєво впливає на соціальне здоров'я трудоактяввого • населення, має' інші негативні соціальні та психологічні наслідки; залишається головною соціальною бідою ринкової (перехідної) економші.
Головними причинами безробіття є:
л дшшічвісгб економічного розвитку;
л структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішніслгалузеві, секторні та регіональні);
л вшшв науково-технічного прогресу і запровадження інноваційних технологій;
Л невідповідність пропозиції та попиту робочої сшш;
л рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний тощо).
Природне безробіття, симбатне з реальними природними умовами функціонування ринку пралі, не спричиняє суттєвих негативних наслідків ні для всього суспільства, ні для окремих його членів. Цей вид безробіття складається з даох елементів; фрікцїйного та інституціґшого безробіття,
|
|
|
Фрікційне безробіття, або безробіття руху, пов'язане з переходом працівника з одного робочого місця на інше, тобто встановленням рівноваги між пропозицією робочої сили та попитом на неї, що потребує певного часу. Як правило, рівень фрікцІйного безробіття прямо пропорційний рівню мобільності трудроЕТИБНОГО населення і обернено пропорційний поінформованості про наявність робочих місць як постачальників, так і споживачів робочої сили.
їнстктуційнеі безробіття безпосередньо пов'язане з державною політикою на ринку праці, підтримкою зайнятості, диференціацією рівня заробітної плати, розмірами і тривалістю надання дппомогж з безробіття та сдіееідношшеяї,їії останньої з заробітною платою. Цс безробіття очікування, яке стрімко зростає з поширенням у ринковій економічній системі1 соціального КОГ.ЇПОНЄЕГ2.
На ЕІдї'.ііну від. природного безробіття, яке не зумовлює значних потрясінь у житті суспільства, вимушене безробіття є тривалим, а тому часто спричиняє певні або значні зміни способу життя його членів. У складі цього виду безробіття розрізняють такі форми, як структурне, технологічне і регіональне.
|
|
|
Структурне безробіття зумовлене масштабними структурними зрушеннями в економіці, швидкою зміною структури потреби у робочій силі. Воно проявляється в якісній невідповідності реальних' допиту'- і "пропозиції" на" робочу" силу поза їх залежністю від співвідношення суто'' кількісних параметрів, що призводить до принципово різних рівнів безробіття серед розмаїття соціодемографічних і .професійних груп. Технологічне безробіття формується внаслідок запровадження інноваційних ^технологій, зокрема на тих виробництвах, операціях- і маршрутах, де зменшення: знкоркстаннг ручної праці найбільш вигідне.
Економічний розвиток дають підставж (з певним наближенням) вважати і технологічне, і структурне безробіття окремими формами природного.
Регіональне безробіття зумовлюється переважно територіальною концентрацією шлшшємств чи установ тих галузей еконпмїіги. гшя яких характерна шйбільше- с-корочетня потреби в робочій снпі. Окремим ведом безробіття, ліснії' щільно пов'язаний з фазами економічного розвитку, є циклічне Бгзообіття, Людо безпобіття триває довго, то лкздекі досить складно адаптуватись до нормального трудового ритму, навіть якщо вона знайшла достойну роботу. Згідно з міжнародною практикою, безробіття, яке триває більш ніж півроку, вважають тривалим, а понад рік—застійним;1
Якщо розглядати безробіття з позицій окремої особи, то у випадку, коли людина зовсім не має роботи, і, як наслідок, не.має доходів, то такий стан відповідає повному безробіттю (хоча при цьому не виключена можливість випадкових заробітків). У випадку скорочених періодів робочого часу (за рахунок скорочення триаалості робочого дня чи тижня) маємо стан часткового безробіття.' :у
Осітгьки процес реєстрації безробітних не є безумовним, існують відкрите (зареєстроване) і -І
приховане (або не зареєстроване державними структурами) безробіття.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 382; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!