Розділ 1. Загальна характеристика конституційного ладу України: поняття, суть, ознаки

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА

АДМІНІСТРУВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

на тему:

«Гарантії конституційного ладу України : поняття, система»

Студента(ки) 2-го курсу

юридичного факультету

навчальної групи ЮД-643

Дудлі Анастасії Петрівни

Науковий керівник :

д.ю.н., професор

Наливайко

Лариса Романівна

Дніпро- 2018

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………....

Розділ 1. Загальна характеристика конституційного ладу України: поняття, суть, ознаки………………………………………………………...

Розділ 2. Гарантії конституційного ладу України ………………………..

Гарантування конституційного ладу безпосередньо Конституцією ..

…………………………………………………………………………................

2.2 Демократичні гарантії…………………………………………………….

2.3 Економічні та духовні гарантії ………………………………………….

Розділ 3. Роль гарантій конституційного ладу в розбудові Української держави: проблеми та перспективи вдосконалення………………………

Висновки……………………………………………………………………….

Список використаної літератури ………………………………………......

Вступ

 

Актуальність теми роботи полягає в тому, що демократичне громадянське суспільство не може існувати без гарантій які закріплюють конституційний лад України. Конституціямає особливе значення, яке ще більше зростає в перехідні періоди, коли мова йде про конкретні як у політичній, так і економічній системі суспільства.  Конституція опосередковує роль і місце конституційних гарантій. З моменту проголошення незалежності в Україні відбувається процес розширення обсягу конституційно-правового регулювання, змінюється зміст норм та інститутів конституційного права, з’являються нові. Це призводить до утворення більш складної системи джерел цієї галузі права порівняно з тією, яка існувала в радянський період. Найбільш істотні зміни в ній відбувалися з прийняттям Конституції України 1996 року.  Суттєві перетворення в суспільстві характеризуються складними та суперечливими процесами. Таке становище зумовлене економічною та фінансовою кризою в країні, соціальною напругою в суспільстві та зростанням злочинності. Реформи , що здійснюються в Україні, потребують інтенсивної законотворчості, та всебічного ефективного закріплення та додержання і сприяння вдосконаленню норм гарантування конституційного ладу. Отже, дослідження такого поняття як гарантії конституційного ладу Української держави на сьогодні є досить актуальним. Можна стверджувати, що без гарантування забезпечення норм Коституції ми не можемо говорити про створення основ демократичної правової держави, створення демократичних інститутів публічної влади, виникнення та функціонування багатопартійної системи, становлення ринкової економіки, забезпечення потреби в нормативному регулюванні. Повноцінне громадянське суспільство не може існувати без правових гарантій конституційного ладу України. Йдеться як про перетворення суспільних та політичних відносин за допомогою права, так і самого права.

Значний внесок у дослідження принципів права в Україні зробили такі вчені, як В.Б. Авер'янов, В.Д. Бабкін, Н.П. Воронов, О.Ф. Гранін, В.М. Горшеньов, В.Н. Денисов, Є.В. Додін, А.Я. Дубінський, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, М.Й. Коржанський, С.Л. Лисенков, Л.П. Юзьков та інші.

Основна мета даної роботи полягає у вивченні гарантій конституційного ладу, особливостей існування Української держави як конституційної держави.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

дослідити поняття конституційного ладу

дати конституційно-правову характеристику Україні як національній державі;

розглянути гарантії конституційного ладу в аспекті  характеристики  норм Конституції України;

визначити основні недоліки гарантій конституційного ладу чинної Конституції України.

Об’єктом курсової роботи є правові проблеми гарантії конституційного ладу  України.

Предмет дослідження – норми Конституції України, якими встановлено засади гарантій конституційного ладу.

Метод дослідження – описовий, формально-логічний, логіко-юридичний , порівняльний ,

Важливість розгляду теми даної роботи можна пояснити тим, що гарантії конституційного ладу — це форми і засобів організації держави, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її кон­ституції. В наш час і в нашій країні це питання стоїть вкрай гостро і ще не до кінця відрегульоване, тому дослідження даної теми, на мою думку, є вкрай потрібним і нагальним.

В сучасній юридичній науці гарантії  конституційного ладу розглядають по-різному:

- як сукупність правовідно­син, що виникають у зв'язку із застосуванням норм консти­туції та інших джерел галузі конституційного права;

- як сукупність основоположних правовідносин, закріплених і нерідко спеціально виділених конституцією;

- як систему кон­ституційних положень, здебільшого сутнісного харак­теру, які іноді наділені найвищим рівнем юридичної жорсткості (більше убезпечені від скасування, ніж зміст).

Найбільш уживаним підходом є розуміння під гарантіями конституційного ладу розуміють систему принципів, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її кон­ституції.

Визначення гарантій конституційного ладу України є однією з основних тенденцій забезпечення захисту законодавства, зумовлену змінами державності, проведенням демократичних реформ та затвердження нових державно-правових інститутів у межах законності та у відповідності закріплених норм Конституції як основного закону держави. Зміни, які відбуваються сьогодні спрямовані на процес створення нової нормативно-правової бази української держави. Здійснювана сьогодні систематизація законодавства повинна чітко встановлювати межі які відведено для гарантування норм чинної Конституції. Гарантії конституційного ладу напряму залежать від правової відповідності законів та підзаконних актів Конституції.

При написанні курсової роботи були використані різні літературні джерела.

Структура роботи : вступ, три  розділи , висновки, список використаної літератури.

Розділ 1. Загальна характеристика конституційного ладу України: поняття, суть, ознаки

 

Конституція України як Основний Закон держави займає центральне місце в системі законодавства оскільки вона є головним джерелом права України. Розділ І “Загальні засади” - провідний у структурі Конституції, має особливе значення як для самої Конституції, так і для всієї системи національного законодавства.

У цьому розділі закріплюються засади конституційного ладу України. Водночас є поняття «конституційний лад». А тому виникає запитання щодо тотожності чи відмінності цих термінів. У сучасній науці конституційного права, а також у теорії держави і права поняття «конституційний лад» останнім часом використовується дедалі частіше для позначення досить чіткої системи суспільних відносин, що закріплює функціональну і організаційну єдність суспільства або як сукупність принципів, без яких лад держави не може бути конституційним.

У юридичній літературі немає єдиного розуміння поняття конституційного ладу, але всі вчені-юристи стоять на позиції, що наявність в державі Конституції ще не дає підстав існуючий суспільний лад вважати конституційним. Це зумовлено тим, що суспільний лад неможливо вважати державно-правовою категорією на відміну від конституційного ладу. До того ж він може бути і неконституційним, оскільки вплив держави на людину і суспільство в цілому може здійснюватися й поза межами права. А тому термін «конституційний лад» не є синонімом терміну «суспільний лад».

Засади конституційного ладу мають особливу юридичну силу. Це виявляється в обов'язках законодавця дотримуватися вказаних принципів при внесенні змін до тексту Конституції. Конституційний Суд України також повинен виносити свої рішення, виходячи з суті основних принципів, які в будь-якому разі є непорушними. Якщо Конституції України належить перше місце в системі джерел права, то засади конституційного ладу є своєрідною “конституцією для Конституції”. Саме засади конституційного ладу є основним виміром Конституції.

Засади конституційного ладу країни відображають прагнення людини і суспільства до щастя, добра, справедливості, свободи, рівності, солідарності, гуманізму, демократії та порядку. В засадах конституційного ладу, як правило, закріплюється суспільний ідеал.

Ключове значення має положення про верховенство людини над державою. У засадах конституційного ладу має бути відображений принцип обмеження держави, над якою знаходиться право і народний суверенітет, тобто саме вони мають верховенство. Їх закріплення в Конституції спрямоване на здійснення контролю над державою з метою запобігання сваволі з боку державної влади.

Надзвичайно важливим для засад конституційного ладу є їх цілісність. Будучи закріпленими в Конституції, вони стають умовою для тісної внутрішньої єдності і стабільності суспільства.

Стаття 1 Конституції проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.

Суверенність і незалежність держави означають, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною у відносинах, які мають місце в межах кордонів цієї держави, а також її незалежність і рівноправність у взаємовідносинах з іншими державами. Такі підвалини забезпечують у державі повноту законодавчої, виконавчої та судової влади, а також непідпорядкування і непідзвітність цієї держави іноземним державам у міжнародних відносинах [8, c.25].

Демократизм в Україні передбачає створення найсприятливіших умов для широкої та реальної участі громадян в управлінні справами держави й суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя тощо.

Говорячи про Україну як соціальну державу, слід узяти до уваги її орієнтацію на здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, що діставала б вияв у реальному забезпеченні прав людини і громадянина, створенні доступних систем освіти, охорони здоров'я і соціального захисту, належній підтримці малозабезпечених верств населення тощо.

Правова держава — це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, але й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Конституції проголошує Україну унітарною державою, тобто державою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу України [1, стаття 2].

В Україні встановлено республіканську форму правління [1, ч.1, ст.5]. Тому носієм суверенітету і єдиним джерелом влади визнається лише народ.

Різні підходи вчених-правознавців до змісту поняття "конституційний лад" дозволяє зробити висновок, що майже всі вони акцентують увагу на державницькій сто­роні цього інституту у відриві від основної складової самого поняття — людини як вищої соціальної цінності, інтересам якої мають бути підпорядковані всі інші елементи конститу­ційного ладу — громадянське суспільство, державний лад, принципи конституційного ладу тощо. Між тим, з часів прийняття перших декларацій щодо ролі та місця людини в державі основою конституційного ладу завжди була людина і громадянин.

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Що являє собою цей лад за своєю суттю, змістом і фор­мою (формами).

За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовле­них рівнем розвитку суспільства, держави і права.

Нинішній конституційний лад України за своєю сут­тю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права, які поєднують риси різних соціально-економічних фор­мацій і відповідно різних типів держави і права.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією дер­жавний та суспільний лад, конституційний статус лю­дини і громадянина, систему безпосереднього народо­владдя, організацію державної влади й місцевого само­врядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та ін­ших суб'єктів конституційно-правових відносин.

Насам­перед конституційний лад опосередковує передбачену Конституцією форму (форми) держави за характером державного устрою і державного правління — і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо).

Існуючий конституційний лад України, передбаче­ний її Конституцією, характеризується насамперед ря­дом загальних принципів, зокрема суверенністю, демок­ратизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науко­вою обгрунтованістю, історизмом, наступністю, прог­рамним характером, гарантованістю.

Суверенність конституційного ладу полягає насам­перед у визначенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу. Право визначати й змінювати конституційний лад Ук­раїни, зазначається у ст. 5 Конституції, належить ви­ключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважа­ється пріоритетним правом народу.

Нинішня Конститу­ція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу — громадян України всіх на­ціональностей. Верховна Рада має право вносити зміни до більшості положень Конституції. Але зміни до розді­лів Конституції, які стосуються основ конституційного ладу — розділу І "Загальні засади", розділу Ш "Вибори і референдуми" і розділу XIII "Внесення змін до Конс­титуції України" — здійснюється лише з волі народу, зокрема, не менш як двома третинами від конституцій­ного складу Верховної Ради з наступним затвердженням законопроектів про ці зміни всеукраїнським референ­думом.

Суверенність конституційного ладу означає суверені­тет народу і держави (ст. 1, 5 Конституції). Відповідно до ст. 2 Конституції суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є позаблоковою державою й існування на її території іноземних військових баз не допускається. Використання Існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування інозем­них військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами Украї­ни, ратифікованими Верховною Радою.

Демократизм конституційного ладу означає насам­перед існування необмеженої влади народу (як щодо належності її народу, так і щодо здійснення її народом).

Відповідно до ст.5 Конституції народ визнається єдиним джерелом влади. Він має право здійснювати цю владу як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної впади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 Консти­туції держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Нинішній конституційний лад допускає існування місцевого самоврядування, яке держава визнає й гаран­тує (ст. 7). Існування місцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади як усім народом, так і окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Основою й гарантом демократизму конституційного ладу є демократизм Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією: парламенту, су­дів та інших органів державної влади і державних орга­нізацій.

Безпосереднім показником демократизму держави є, зокрема, й система політичних прав і свобод громадян України (право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, право брати участь в управлін­ні державними справами та ін.).

Гуманізм консппуційного ладу полягаєв закріпленні і гарантуванні Конституцією такого порядку₃ який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, лю­дини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.

Відповідно до ст. 3 Конституції людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є за Констатацією головним обов'язком держави. Безпосе­реднім доказом цього є те, що Конституція приділяє найбільше уваги серед всіх інститутів саме особі: із 161 статті Конституції правам, свободам і обов'язкам лю­дини і громадянина присвячено 48 статей.

Найбільшу частину передбачених Конституцією прав і свобод складають громадянські, соціальні та культурні права і свободи: право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недо­торканність (ст. 29), право на працю (ст, 43), право на відпочинок (ст. 45), право на соціальний захист (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст 48), право на охорону здоров'я, медичну до­помогу та медичне страхування (ст. 49), право на сво­боду думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань (ст. 34), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) тощо.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією національній, економічній, соціальній, культурній і екологічній політиці держави.

Зокрема, відповідно до Конституції (ст. 11), держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також роз­виткові етнічної, культурної, мовної та релігійної само­бутності всіх корінних народів і національних меншин України. Україна дбає також про задоволення націо­нально-культурних і мовних потреб українців, які про­живають за межами держави (ст. 12).

Конституцією передбачено як обов'язок держави гарантування екологічної безпеки і підтримання еколо­гічної рівноваги на території України, подолання на­слідків Чорнобильської катастрофи, — збереження гено­фонду Українського народу (ст. 16), що свідчить про винятковий гуманізм держави і конституційного ладу України в цілому.

Важливою рисою конституційного ладу є його реаль­ність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад кожної країни — це офіцій­ний державний і суспільний лад та офіційна система інших суспільних відносин, проголошених і закріплених актом вищої юридичної сили — конституцією.

Конституційний лад має бути не формальним, сим­волічним, а справжнім., реальним, тобто відображати ре­ально існуючі суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу.

На жаль, певною мірою проблематичний характер мають, як показав час, і деякі положення, закріплені в нинішній Конституції України, зокрема положення про соціальний характер держави, соціальні права й свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість еконо­міки тощо. Ці та ряд інших положень Конституції є в цілому символічними або справляють враження таких. Практично вони реалізуються тільки частково.

Іншим, не менш важливим принципом конституцій­ного ладу є системність, тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в Конституції основ­них інститутів суспільства і держави.

Чинна Конституція закріпила всі основні інститути українського суспільства і держави значно системніше, ніж усі попередні Конституції України, разом узяті. Це стосується насамперед інституту влади, прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади й орга­нів місцевого самоврядування тощо.

Так, поряд з закріпленням статусу основного суб'єк­та влади — народу, він визнається єдиним джерелом влади, Конституція передбачила його право здійснювати впаду як безпосередньо, так і через органи державної влади або органи місцевого самоврядування (ст. 5), В Конституції визначені основні форми безпосередньої демократії (вибори, референдуми), передбачено здійс­нення державної впади шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову та закріплена система місцевого са­моврядування.

Теоретичні основи нової Конституції і передбачено­го та гарантованого нею конституційного ладу можна умовно поділити на три частини.

Першу частину скла­дають надбання світової наукової конституційної думки, зокрема теорії й ідеї та вчення про конституцію (конс­титуціоналізм); про права й свободи людини і громадя­нина; про суверенну, правову, демократичну, соціальну державу; про форми безпосередньої демократії; про пар­ламентаризм; інститут глави держави; конституційне судочинство; місцеве самоврядування тощо.

Другу час­тину теоретичних основ складають окремі надбання науки радянського державного (конституційного) права, зокрема, вчення про роль і значення держави й права, їх основні риси, про демократію і законність, про права й обов'язки громадян, про політичну і економічну систе­ми, про ради як представницькі органи, про правосуддя та прокуратуру тощо.

Третю частину теоретичних основ конституційного ладу складають надбання української конституційної думки з часу проголошення незалежності України. Це ідеї, концепції щодо України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової, унітарної держави, щодо форм держави за характером правління і харак­тером державного устрою, щодо громадянства України, державної мови, Збройних Сил, державних символів та інших атрибутів держави, системи прав і свобод людини й громадянина та їх гарантій, виборів і референдумів, системи органів державної влади України та системи місцевого самоврядування в Україні тощо.

Важливим принципом конституційного ладу України є також наступність, акумулювання того позитивного, що було в українському державотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому, в тому числі в далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конс­титуції, так і з її змісту, зокрема положень щодо харак­теристики нашої держави, державних символів, прав та свобод людини і громадянина, форм прямого народо­владдя, місцевого самоврядування та інших інститутів, які були характерні для України в минулому або перед­бачались і закріплювались її попередніми конституція­ми, починаючи з Конституції гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.).

Однією з істотних рис чинного консппуційного ладу України є те, що він містить елементи програмного ха­рактеру щодо розвитку держави, суспільства та їх окре­мих інститутів.

Конституція, проголошуючи нашу дер­жаву суверенною і незалежною, демократичною, соці­альною, правовою, не лише закріплює досягнуте, реаль­не в її функціонуванні і розвитку, а й визначає напрями її подальшого розвитку, її перспективу. Це стосується, зокрема, соціального, правового характеру держави, якою вона має ставати, системи передбачених і закріплених Конституцією соціальних і культурних прав та свобод людини і громадянина, що лише з часом можуть бути реалізовані.

Програмний характер певною мірою мають положення щодо політичного, економічного й ідеологічного множинства суспільства (плюралізму від лат. Pluralis - множинний), щодо місцевого самоврядування тощо.

Поряд з цими загальними принципами конститу­ційному ладу України властиві деякі особливості, зок­рема принципи :

- здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову;

- верховенст­ва права;

- прямої дії норм Конституції;

- визнання й гарантування місцевого самоврядування;

- судового захис­ту прав і свобод людини і громадянина;

- органічності міжнародних договорів щодо національного законодав­ства України, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою; єдиного громадянства;

- єдиної державної мови;

- цілісності і недоторканності території України;

- непорушності права приватної власності, пріоритетності права власності українського народу на природні ресурси;

- захисту прав усіх суб'єктів права власності;

- сво­боди інформації;

- недопустимості використання Зброй­них Сил, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конс­титуційного ладу, усунення органів влади чи перешкод­жання їх діяльності;

- адміністративної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим) тощо,

Гарантії конституційного ладу України

Конституційний лад кожної країни зберігає свою не­порушність і належним чином функціонує і розвиваєть­ся лише тоді, коли він має надійні відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно-правові та ін.). Во­ни передбачаються й закріплюються, як правило, конс­титуціями і законами.

Закономірно, що Конституція України передбачила і закріпила відносно цілісну систему гарантій конститу­ційного ладу.

Основними з них є:

— народ України;

— Конституція і закони;

— Українська держава в цілому і в особі її спеціалі­зованих інститутів (організацій, служб);

— Верховна Рада України;

— Президент України;

— Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої вла­ди;

— Конституційний Суд України;

— суди загальної юрисдикції і прокуратура,

— політичні партії і громадські організації;

— засоби масової інформації;

— територіальні громади та органи місцевого само­врядування;

— міжнародні організації.

Тобто, гарантами конституційного ладу є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин та інші елементи цих відносин.

Названі гаранти, переважно, є загальними для всьо­го конституційного ладу. Поряд з ними Конституцією передбачаються гарантії для окремих інститутів консти­туційного ладу, насамперед державного і суспільного ла­ду, прав і свобод людини і громадянина тощо.

Пріоритетне місце в гарантуванні конституційного ладу відводиться народу України. За Конституцією на­род України є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади та має виключне право визначати й змінювати конституційний лад в Україні (ст. 5).

Звичайно, визна­чення і зміна конституційного ладу здійснюється₉ як правило, не довільно, а у визначених Конституцією і законами формах, зокрема, шляхом виборів, референ­думів тощо.

Виключно всеукраїнським референдумом, наприк­лад, вирішується питання про зміну території України (ст. 73).

Право народу визначати і змінювати конституційний лад не може бути узурповане державою, тобто самостійно привласнене нею, її органами або посадовими особа­ми (ст. 5).

Відповідно до Конституції, справою всього українсь­кого народу є захист суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної й інформаційної без­пеки (ст. 17),

Чільне місце серед гарантій конституційного ладу посідають нормативно-правові гарантії і насамперед норми самої Конституції.

Отже, можна зробити висновок, важливо виходити з того, що конституційне правління, правовий характер державної влади, правова держава, верховенство права тісно взаємопов’язані і водночас є найбільш важливою ознакою і передумовою конституційного ладу. Конституційний лад — це цілісна система соціально-правових відносин і інститутів, які підпорядковані безумовним моральним і конституційним вимогам. Він має ґрунтуватися на сукупності найважливіших регуляторів, які допомагають закріпленню в суспільній практиці і в правосвідомості фізичних і юридичних осіб стабільних правових, гуманних, справедливих зв'язків між людиною, суспільством та державою.

Конституційний лад має реалізувати прагнення до соціального порядку на базі співіснування індивідуального та групового інтересів із загальними, забезпечувати пріоритет права особи. Все це потребує з боку держави ефективних гарантій, без наявності яких існуючий лад також неможливо вважати конституційним.

Безперечно, найбільш важливим предметом свого регулювання Конституція має насамперед засади конституційного ладу, які й зумовлюють його конституційну природу. Цими засадами є соціально-моральні установки і політико-правові правила розумної та справедливої організації суспільства, які обов'язково мають перебувати під захистом держави. Саме вони зумовлюють найважливіші ознаки конституційного ладу, форми правління, державної влади, державного устрою, політичного режиму, правового статусу людини і громадянина, принципи народовладдя та форми його здійснення, засади створення надійної системи державної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності України, правопорядку та зовнішньої політики нашої держави.

Якщо конституційний лад - це сукупність соціальних відносин, то його засади — система конституційно закріплених принципів, що їх регламентують.

Загальновизнано, що саме засади конституційного ладу є найважливішим об'єктом конституційного регулювання. Це справді так, тому що засади закріплюють:

1) основні принципи, що виступають як керівні для різноманітних сторін конституційного ладу;

2) базові цінності, на які суспільство орієнтується в розвитку конституційного ладу;

3) конституційно-правові норми і інститути, через які ці принципи та цінності одержують своє безпосереднє обґрунтування, закріплення і які зумовлюють їх юридичне значення.

Засади конституційного ладу - це система вихідних принци­пів організації державної влади в конституційній державі, взаємо­відносин конституційної держави з людиною та інститутами гро­мадянського суспільства. Ці принципи, як зазначається в літерату­рі, визначають і закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин[13].

До засад конституційного ладу за Конституцією України нале­жать:

народовладдя (народний суверенітет);

державний суверенітет і незалежність України;

республіканська форма правління, яка відповідає вимогам демократії та поділу влад;

унітарний устрій України;

визнання людини як найвищої соціальної цінності, утвер­дження і забезпечення її прав і свобод;

соціальний захист людини;

статус української мови як державної;

поділ влади;

гарантованість місцевого самоврядування;

політична, економічна та ідеологічна багатоманітність;

вища юридична сила Конституції України і пряма дія її норм;

рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.

Засади конституційного ладу — досить специфічні правові норми на основі яких формуються відповідні правовідносини. Ці норми мають ряд характерних ознак. Передусім вони закріплюють найважливіші засади побудови суспільства і держави і, як правило, не породжують конкретних правовідносин. Вони зумовлюють сутність правового впливу на всі сфери суспільних відносин і адресовані всім суб'єктам права. Способом захисту цих норм є загальний режим захисту Конституції, конституційного ладу. Вони мають в основному конституційну форму вираження; за своїм видом вони в основному є нормами-принципами, нормами-цілями, нормами-дефініціями.

Практичну і правову реалізацію цілей конституційного ладу має забезпечувати вся правова система держави, всі галузі права. Засади конституційного ладу покликаня забезпечити системне закріплення концептуальних ідей, визнаних найважливішими для суспільства і держави. За своїми функціями ці норми е найголовнішими для всіх інших правових інститутів.

 

---

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 1006; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!