Характеристика витратної частини бюджету домогосподарств
В структурі грошових витрат населення виділяються такі структурні групи:
§ купівля товарів та оплата послуг;
§ обов’язкові платежі та добровільні внески;
§ приріст заощаджень у вкладах та придбання цінних паперів;
§ інші витрати (на придбання іноземної валюти, тощо).
Згідно статистичних даних в Україні близько 80% всіх витрат складають витрати на споживання (купівлю товарів та оплату послуг). З них більше половини цих коштів витрачається на купівлю продуктів харчування. Зазначена характеристика рівня і структури поточних витрат на споживання вказує на ряд негативних факторів. До них відносяться: низький рівень доходів населення; високий рівень споживчих цін на товари і послуги; низький обсяг державного фінансування сфери соціального забезпечення населення; високий рівень оподаткування фізичних осіб та ін.
В структурі витрат близько 8% загального їх обсягу складають обов’язкові платежі та добровільні внески. Обов’язкові платежі включають комунальні платежі, розмір яких залежить від місцезнаходження житла, якості комунальних послуг, кількості мешканців, що проживає у даному приміщенні. З переходом на ринкові умови і в зв’язку з подорожчанням тарифів на житлово-комунальні послуги, вартість платежів за проживання досить висока і продовжує зростати. Тому у разі, якщо її сума перевищує 15% сукупних доходів сім’ї, то виділяються дотації на житло. Переважно цими дотаціями користуються пенсіонери, багатодітні сім’ї та люди, які не мають постійного місця роботи.
|
|
|
Іншою складовою обов’язкових платежів є податки, перед усім прямі: на доходи фізичних осіб (на майно, на транспортні засоби, тощо). Окрім цього населення сплачує і непрямі податки при споживанні товарів і послуг (ПДВ, акцизний збір, мито). Застосування податку на додану вартість у розмірі 20% на весь асортимент товарів і послуг, включаючи комунальні платежі, різноманітні послуги значно скорочує рівень споживання населення.
Високий рівень загальних витрат на споживання та обов’язкових платежів обмежує можливості домогосподарствв інвестуванні економіки. На придбання акцій та депозитні вклади населення витрачає близько 7% всіх витрат. Відносно розвинених країн з ринковою економікою це дуже малий показник. Водночас, майже 4% всіх витрат населення використовує на придбання іноземної валюти. За останні роки в структурі заощаджень намітилися певні позитивні зрушення. Рівень організованих збережень помітно зріс, що вказує на довіру населення до гривні і банківських установ.
Загальна сума збережень домогосподарств, а також пропорції організованих і неорганізованих збережень визначаються: рівнем та структурою споживчих витрат населення; ступенем довіри населення до банків, рівнем їх стабільності; досконалістю державної системи страхування приватних вкладів; рівнем законодавчого забезпечення операцій на ринку цінних паперів, банківських операцій, пенсійного забезпечення.
|
|
|
Тема 13
СТРАХУВАННЯ. СТРАХОВИЙ РИНОК
Лекція 22
СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ
Страхування як економічна категорія
Класифікація страхування
Форми страхування: обов’язкова, добровільна
_________________________________________
Мета: вивчити страхування як економічну категорію, ознайомитися з класифікацією страхування й формами.
Рекомендована література:
[108]; [5]; [1]; [20]; [23]; [97]; [92].
Сутність страхування як економічної категорії
Страхування є однією із ланок фінансової системи. Це одна із найдавніших категорій суспільних відносин. Початок страхування відноситься до далекого минулого в історії людства. Об'єктивна необхідність страхування зумовлюється тим, що збитки часто виникають під дією руйнівних факторів, що не контролюються людиною.
Страхування виникло і розвивалося із ідеї спільної розкладки збитків, маючи за кінцеву мету задоволення потреб суспільства у захисті від різних випадковостей – ризиків.
|
|
|
Відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків складають зміст категорії страхового захисту.
У свою чергу категорія страхового захисту поділяється на дві самостійні категорії:
§ категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом виступають всі матеріальні блага, що мають вартість;
§ категорію страхового захисту населення (громадян), де об'єктом виступають життя і здоров'я, тобто те, що не має вартості.
Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільних відносин ґрунтується на виділенні таких специфічних його ознаках:
§ наявність у страхових відносинах не менше двох сторін та збіг їх інтересів;
§ страхування породжує грошові перерозподільні відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між: учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх;
§ страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками,
|
|
|
§ страхування передбачає зворотність страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів виключно на покриття наперед визначених збитків, які можуть відбутися в тих чи інших випадках.
Офіційне визначення терміну страхування наведено в Законі України «Про страхування» (ст. 1), відповідно до норм якого страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У ст. 2, 3 Закону «Про страхування» визначені основні суб’єкти страхових взаємовідносин – страховик, страхувальник, застрахований, вигодонабувач.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені
у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств
з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність
в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Тобто застрахований – це особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати (у договорах особистого страхування – за згодою застрахованого) громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових відшкодувань (виплат), а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Наприклад, в особистому страхуванні, вигодонабувач – особа яка отримує страхову виплату у разі смерті страхувальника (застрахованого).
Об'єктами страхуванняможуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:
§ з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
§ з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
§ з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Функції страхування – це зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії. Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та безпеки, то воно виконує такі функції:
§ ризикова функція полягає у передаванні страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором страхування;
§ функція створення і використання страхових резервів полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку або іншою подією;
§ функція заощадження коштів полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками і, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненні заощаджуваних коштів страхувальнику. Це стосується лише страхування життя;
§ превентивна функція полягає у фінансуванні заходів для запобігання страхової події або мінімізації збитків, відповідно до умов страхування. Наприклад, обладнання об'єктів протипожежним устаткуванням, придбання медикаментів, засобів захисту у випадку ДТП тощо;
Страхування як система економічних відносин ґрунтується на таких специфічних принципах:
§ конкурентність – вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування;
§ страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
§ майновий інтерес – об’єктивна зацікавленість юридичних та фізичних осіб у збереженні об'єктів, у які вкладені гроші, життя та здоров'я при настанні різних несприятливих подій та нещасних випадків. Майновий інтерес повинен піддаватися фінансовій оцінці та виникати на законних підставах;
§ максимальна сумлінність сторін. Ні страховик, ні страхувальник не мають права приховувати один від одного інформацію, що стосується об’єкта страхування. Страхувальник повинен повідомити про будь-який суттєвий факт, усі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, відомості про минулі збитки, наявність інших страхових полісів;
§ відшкодування в межах реально завданих збитків. Відшкодування, що виплачується, повинно повернути страхувальника, який зазнав втрати, у такий же фінансовий стан, в якому він перебував перед настанням збитку;
франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком. Франшизу може бути визначено як певну грошову суму або відсоток до всієї страхової суми. Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести відшкодування при настанні страхового випадку. При страхуванні майна страхова сума не може перевищувати реальну вартість майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування. Розрізняють умовну і безумовну фрашизу. Умовна франшиза засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. Безумовна франшиза свідчить, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за м1.2. Класифікація страхування
Класифікація страхування– це наукова система розподілу страхування на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди та форми, яка спирається на специфіку діяльності страхових компаній, об'єкти страхування та категорії страхувальників.
Можна вирізнити найістотнішікласифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:
§ історичні, при яких можна відслідковувати еволюцію страхування взагалі та його окремих видів;
§ економічні, на які впливають економічні умови здійснення страхування в конкретній країні та ступінь розвитку страхової справи;
§ юридичніщо визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою.
1. За історичними ознаками страхування класифікується: за часом виникнення окремих видів страхування; за етапами розвитку страхування. За часом виникнення класифікація передбачає поділ страхування на: морське страхування (з XIV століття), страхування життя (з XVI століття), страхування від вогню (з XVII століття), страхування від нещасних випадків (з XIX століття), страхування транспортних засобів (з XX століття). За етапами розвитку страхуваннякласифікація передбачає поділ страхування на розвиток страхування у світовому масштабі та розвиток страхування у масштабах окремої держави.
2. За економічними ознаками страхування класифікується: за спеціалізацією (або сферою діяльності) страховика; за родами небезпек; за об'єктами; за галузями, за підгалузями і видами страхування; за статусом страховика; за статусом страхувальника. За спеціалізацією страховика або сферами його діяльності страхування поділяють на страхування життя та загальні (ризикові) види страхування. За родом небезпеки виділяють автотранспортне, морське, авіаційне, сільськогосподарське страхування тощо. За об’єктами страхування виділяють особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності. Виходячи з об'єктів страхування, на які спрямовано страховий захист, виділяють галузі страхування (співзвучні за назвами з об’єктами), підгалузі страхування та види страхування. За статусом страховика виділяють державне, комерційне страхування та взаємне страхування. За статусом страхувальникапередбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме: юридичних осіб та громадян.
3. За юридичними ознакистрахування класифікується: за ліцензованими видами страхування; за формою проведення страхування; за формою організації страхування. Класифікація за ліцензованими видами передбачає класифікацію за вимогами міжнародних угод (так, згідно з директивами ЄС, класифікація страхування встановлює 7 класів довгострокового страхування і 18 класів загального страхування) та класифікацію за нормами внутрішнього законодавства (перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в статтях 6, 7 закону України «Про страхування»). За формою проведення страхування класифікується на обов’язкове та добровільне. За формою організаціїстрахування класифікується на індивідуальне (договори укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку) та колективне (передбачає укладання договорів з адміністрацією підприємств, які виступають у ролі страхувальника, застрахованими є особи, які працюють на цьому підприємстві).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!