Метод та методичні прийоми фінансово-господарського контролю

ЛЕКЦІЯ 1

Предмет економічного контролю

1. Суть та основні завдання контролю.                                                                  

2. Функції контролю                                                                                           

3. Форми та види контролю

Суть та основні завдання контролю

Фінансовий контроль— одна з форм управління фінансами, особлива сфера контролю, зумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки дер­жави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитив­них кінцевих результатів роботи.

Контроль - це повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка. Він означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень з метою встановлення їх законності і економічної доцільності.

Господарський контрольэ процесом спостереження, перевірка виробничої та фінансової діяльності підприємства, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ.

Суть контролю- це форма здійснення цілеспрямованого впливу на об'єкти управління, яка передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від установлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.

Призначенням контролює вивчення фактичного стану справ в різних областях суспільного і державного життя щоб об'єктивно відображати дійсність, перевіряти виконання прийнятих рішень, виявляти відповідність діяльності державних підприємств і посадових осіб інтересам держави.

Основна мета контролю полягає в тому, щоб об'єктивно вивчити фактичний стан справ у різних ланках суспільного і державного життя та виявити ті фактори та умови, які негативно впливають на процеси виконання прийнятих рішень, здійснення заходів і досягнення цілей.

Основними завданнями фінансово-господарського контролю є:

—перевірка дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;

—прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов'язкових до виконання підприємствами рішень за фактами по­ рушень фінансової дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових пла­тежів та приховування отриманих доходів;

—звертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави до судів і арбітражних судів;

—періодичне проведення планових ревізій і перевірок викори­стання бюджетних коштів та позабюджетних фондів, збереження майна, однак не рідше одного разу на три роки;

—встановлення адміністративної відповідальності за недотри­мання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів, за невико­нання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

—здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного каз­начейства, суду й прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;

—систематичне інформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисциплі­ни і внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притяг­нення винних до відповідальності.

Значення контролю є попередження правопорушень, зловживань, виявлення порушень, відхилень від правових норм чинного законодавства і обґрунтування для притягнення до відповідальності винних посадових осіб, захист і збереження власності.

 

 

Функції контролю

Функції контролю - це виявлення і вивчення фактичного стану справ зіставленням його з поставленими цілями, оцінка вивченої діяльності, прийняття заходів по усуненню виявлених порушень.

Основні функції:

- профілактична – полягаю у тому що контроль покликаний виявляти подібні явища і сприяти їх ліквідації;

- інформаційна – полягаю у тому що одержана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригуючи дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування об’єкта, який перевіряється;

- мобілізуюча - полягає у тому що передовий досвід діяльності інших підприємств може стати надбанням для інших суб’єктів діяльності.

Допоміжними функціями контролю є перевірка:

—виконання Законів України, Указів Президента, постанов Вер­ховної Ради, Кабінету Міністрів та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини державної власності, господарські, фінансові і податкові відносини;

—повноти й своєчасності надходження доходів у бюджет, цільо­вого й економного використання коштів державного бюджету та по­забюджетних фондів;

—законності й ефективності використання матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів суб'єктами підприємницької діяльності та підприємствами, що перебувають на державному забезпеченні;

—дотримання розмірів встановлених штатів, ставок і фонду заро­бітної плати;

—касової дисципліни та законності операцій за рахунками у банку;

—забезпечення повноти оприбуткування та законності витра­чання товарно-матеріальних цінностей;

—правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності;

—використання обчислювальної (комп'ютерної) техніки з ме­тою підвищення контрольних функцій бухгалтерського обліку в справі забезпечення ефективного використання суспільної власності та усу­нення умов, що породжують перекручення звітних показників та без­ господарність.

 

Форми і види контролю

За суб'єктами фінансово-господарський контроль в Україні поді­ляється на державний, муніципальний, незалежний і контроль влас­ника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної Ради України; Державна податкова адміністрація України; Державна контрольно-ревізійна служба України; Державне казначейство України, Фонд державного майна, Міністер­ство фінансів України тощо.

Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України по стандартизації, метрологи та сертифікації, Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль — аудиторський — організується на гос­прозрахункових засадах.

Контроль власника: відомчий (міністерства, відомства, концер­ни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогоспо­дарський (власники підприємств, бухгалтерська і фінансово-економічна служба підприємств).

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний та фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті і досто­вірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Так, за даними первинної документації, обліку і звітності контро­люють виконання планів виробництва і реалізації продукції, її со­бівартості і рентабельності.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (дійсно­го) стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, ла­бораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю відно­сять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здійснення контролю розрізняють:

Превентивні (попередження, запобігання) кон­трольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю ви­робничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, система­тичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними органами з питань, що входять до їхньої компетенції.

Тематична перевірка — це вивчення однієї або кількох сторін діяльності підконтрольного об'єкта. За результатами тема­тичної перевірки перевіряючи роблять висновки про стан підконт­рольного об'єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації.

Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомів контролю її достовірності. Це одна з форм контролю, яка здійснюється фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом щодо платежів із прибутків (доходів).

Обстеження — ознайомлення зі станом підконтрольного об'єк­та на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використан­ням виробничих потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому позитивні й негативні сторони діяльності підприємства.

Слідство — форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформляються протоколами і постановами.

Господарський спір — це спосіб виявлення дотримання закон­ності й забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств. Господарські спори між підприємствами вирішуються арбітражним судом.

Ревізія – це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності  підприємств, організацій та установ, за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення і розкрадання грошей і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки додержання службовими особами, а також робітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних ланках народного господарства (застосовують при перевірці скарг трудящих, вивченні причини порушення діючого законодавства, заподіяння матеріальних збитків тощо).

 

Метод та методичні прийоми фінансово-господарського контролю

Метод контролю є сукупністю прийомів і способів дослі­дження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Ме­тод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Метод — це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонаукові методичні прийоми включають:

Аналіз — це прийом дослі­дження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Синтез — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати, предмет як єдине ціле.

Індукція  — прийом досліджен­ня, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального.

Дедукція — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого.

Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досяга­ють пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими.

Моделювання — прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування — прийом відво­лікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять.

Конкретизація — дослі­дження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукуп­ності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі пе­редбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують спе­цифічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат вияв­ляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм вит­рачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списан­ня сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, який підписують ревізор, технолог і працівники підприємства.

Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформле­них за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробіт­ної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передба­чених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною доку­ментацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна вста­новити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.

 

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 442; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!