ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА
1. Класовий –центральне місце в соціальній структурі займають класи, які обумовлені поділом праці та виробничими відносинами. За марксизмом класи – це великі групи людей, які відрізняються між собою місцем в системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю в суспільній організації праці, способом отримання і розміром доходів.
Поряд з класами виділяють класоподібні соціальні групи:
· інтелігенція (люди, що займаються висококваліфікованою розумовою працею);
· спеціалісти-управлінці, так звана номенклатура чи бюрократія (люди, що знаходяться при владі).
В сучасному суспільстві грубо виділяють такі класи:
1. Управлінська бюрократія та рядове чиновництво;
2. Господарські керівники вищої, середньої та нижчої ланки;
3. Кваліфіковані і некваліфіковані робітники державних підприємств;
4. Землероби;
5. Інженерно-технічні працівники;
6. Науково-технічна і гуманітарна інтелігенція;
7. Учні та студенти;
8. Особи, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю (легально і нелегально), приватні підприємці;
9. Декласовані елементи (злочинці, бомжі).
Окрім того, зустрічається ще й такий поділ на класи:
1. Вищий клас – ті, хто володіє чи прямо контролює виробничі ресурси.
2. Середній клас – включає більшість „білих комірців” і професіоналів.
3. Робітничий клас.
4. Селяни – люди, зайняті с/г.
На сучасному етапі йде процес відтворення якісно нової соціальної структури, яка несе відбиток нових економічних, політичних ат соціальних відносин.
|
|
|
2. Стратифікаційний підхід –термін стратифікація походить від латинського strata – прошарок. Страта – це група людей, які об’єднані однією чи кількома ознаками спільними соціальними ознаками: рівень освіти, умови праці, розмір прибутків, побутові умови тощо.
Стратифікація– це нашарування груп, які мають різний доступ до соціальних благ в силу їх становища в соціальній ієрархії.
Страти в суспільстві розміщені ієрархічно.
Основа стратифікації – соціальна нерівність між членами суспільства, вона підтримується і регулюється різними соціальними інститутами, постійно відтворюючись.
ВИДИ СТРАТИФІКАЦІЇ
· закрита – передбачає жорстка межі страт, заборону переходу із однієї страти в іншу (кастовий лад в Індії, в країнах Африки);
· відкрита – не обмежує перехід з однієї страти в іншу, не має заборони на змішані шлюби тощо.
Згідно теорії стратифікації західне суспільство пройшло еволюцію від пірамідального типу структури суспільства до ромбовидного, де середній прошарок є найчисельнішим.
Основою віднесення себе до певного прошарку є матеріально-економічний достаток чи диференціація прибутків.
|
|
|
До вищого прошарку –відносять людей, прибуток яких є достатнім для того, щоб ні в чому собі не відмовляти.
До середнього прошарку – відносять людей, прибуток яких такий, що вистачає для придбання необхідних продуктів, товарів і послуг.
До нижчого прошарку – відносять людей, прибутку яких ледь вистачає лише для придбання продуктів харчування, вони часто гроші беруть в борг.
Представники цих прошарків можуть відноситись до різних суспільних груп (робітники, селяни, інтелігенція тощо). Будь-яке суспільство – ієрархічне, і соціальна нерівність – це об’єктивне явище, що є наслідком нерівності позицій. Суспільство без розшарування – це міф. Соціальна стратифікація – це постійна характеристика для будь-якого суспільства.
Форми стратифікації
(розроблені соціологом П.Сорокіним в роботі
„Соціальна і культурна мобільність” )
1. Економічна стратифікація – виникає на базі майнової нерівності. Флуктуації (коливання) відносяться до економічного падіння і підйому соціальних груп, та до росту і скорочення економічної стратифікації всередині групи. Майнова основа стратифікації періодично змінюється, відповідно сприяє розпаду складних стратифікаційних пірамід і появи нових, тобто у всіх соціальних груп є шанс.
|
|
|
2. Політична стратифікація – виникає на основі політичної нерівності. Гіпотеза зникнення політичних страт невірна. В політичних змінах немає постійної тенденції до скорочення стратифікації, цьому сприяє те, що в будь-якому суспільстві йде боротьба між силами стратифікації та силами політичного вирівнювання.
3. Професійна стратифікація –проявляється в двох формах – у формі ієрархії основних професійних груп; у формі внутрішньої професійної стратифікації.
Соціальна стратифікація сучасного українського суспільства:
1. Загальноукраїнські елітні групи – володіють власністю, яка розмірами досягає найбільших західних багатств.
2. Регіональні та корпоративні еліти – власники значних за українськими масштабами багатств та впливу на рівні регіонів.
3. Український верхній середній клас – володіє власністю і прибутками, яка дорівнюють західним стандартам життя.
4. Український динамічний середній клас – володіє власністю, яка забезпечує середньо українські стандарти життя.
5. Аутсайдери – характеризуються низькою соціальною активністю та невеликими прибутками.
6. Маргінали – характеризуються низькою адаптацією і антисоціальними установками.
7. Криміналітет.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 452; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!