Залежно від можливості переміщення в просторі є:
- нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість), до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення (будинки, інші споруди, багаторічні насадження тощо). Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації;
- рухомі речі, якими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі (книга, стілець, іграшка тощо);
2) залежно від подільності виокремлюють:
- подільні речі, тобто ті, що можна поділити без втрати їх цільового призначення (зокрема, вода, цукор);
- неподільні речі - речі, які не можна поділити без втрати їх цільового призначення (стіл, вентилятор тощо);
3) залежно від ознак, що їх характеризують, речі є визначеними:
- індивідуальними ознаками, якщо вони наділені тільки їм властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи їх. Такі речі є незамінними (наприклад, картина І.І. Шишкіна "Сосновий ліс");
- родовими ознаками, у разі, коли вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (цегла, мука, бензин тощо). Ці речі є замінними;
|
|
|
4) залежно він можливості багаторазового використання виділяють:
- споживні речі - речі, що внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати в первісному вигляді (чай, паливо та ін.);
- неспоживні речі - речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (зокрема, костюм, холодильник);
5) залежно від призначення є:
- головна річ, якою є річ, що має самостійне призначення (наприклад, гітара);
- приналежність, тобто річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням (наприклад, футляр до гітари). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом,
б) залежно від кількості речей, що складають річ як об'єкт цивільного права:
- прості речі, тобто такі, що складаються з однієї речі. Хоча в них можуть бути складові частини, якими є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (зокрема, автомобіль, телевізор складаються з певних частин). При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню;
- складні речі, які утворюють кілька речей, що дає змогу використовувати таку річ за призначенням як єдине ціле (наприклад, чайний сервіз, колекція монет). Правочин вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.
|
|
|
З речі можуть вироблятися, добуватися, одержуватися або нею приноситься продукція, плоди і доходи (зокрема, плоди дерев, орендна плата), які належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майном як особливим об'єктом цивільних прав вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому майнові права є не споживною річчю. Вони визнаються речовими правами.
Гроші є особливою категорією об'єктів цивільного права, оскільки виконують роль загального еквіваленту, визначають міру вартості речей, результатів робіт, послуг тощо.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України, векселі тощо).
|
|
|
Результати робіт виявляються, зокрема, у створенні нових речей, відновленні, налаштуванні, поліпшенні старих (наприклад, побудовано будинок, відремонтовано взуття).
Послуги- це певні дії, що мають своїм наслідком конкретний корисний немайновий результат, яким задовольняються потреби інших осіб (перевезення пасажирів, зберігання речей у камері схову, виконання доручення тощо).
До результатів інтелектуальної, творчої діяльності відносяться, зокрема, літературні, художні та інші твори, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки.
Інформацієюе документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі і навколишньому середовищі.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага. Ці блага невіддільні від особи і, відповідно, є невідчужуваними.
|
|
|
Правочини
Найрозповсюдженішими юридичними фактами, що стають підставою виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, є укладення суб'єктами різноманітних правочинів.
Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В юридичній літературі виділяють багато різних підстав класифікації правочинів, але ми зупинимося тільки на кількох із них. Отже, правочини:
1) залежно від кількості сторін, виявлення волі яких є необхідним для вчинення правочинів, вони бувають:
- односторонні. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, вчинення заповіту). За загальним правилом такий правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Хоча односторонній правочин може створювати обов'язки і для інших осіб, проте тільки у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами;
- двосторонні. Двосторонній правочин - це погоджена дія двох сторін (укладення договорів купівлі-продажу, доручення тощо);
- багатосторонні. При багатосторонньому правочині дії мають погодити більше двох сторін (наприклад, укладення кількома сторонами договору про спільну діяльність).
Дво- і багатосторонні правочини є договорами;
2) за характером правовідносин, що виникають на підставі правочинів, вони поділяються на:
- відплатні, коли наявне зустрічне майнове задоволення сторін правочину у вигляді грошей, майна, робіт, послуг (зокрема, договори найму (оренди), страхування);
- безвідплатні, якщо не передбачається зустрічного майнового задоволення (договори дарування, позички тощо);
3) залежно від моменту, з якого правочини вважаються вчиненими, тобто в сторін виникають відповідні права та обов'язки, вони є:
- консенсуальними. Для вчинення цих правочинів достатньо, щоб сторони досягли згоди за всіма істотними умовами (наприклад, договір поставки);
-реальними. Вони вважаються вчиненими тільки тоді, коли відбудеться передача речі (договори зберігання, позики тощо).
Для того, щоб правочин був дійсним, він має відповідати певним умовам, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити закону, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом (усно або в письмовій формі);
б) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо не дотримано хоча б одну з перерахованих умов, правочин е недійсним.
Недійсні правочини - це дії осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.
Такими є, наприклад, правочини:
- які порушують публічний порядок;
- вчинені малолітніми, неповнолітніми особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, за межами їх цивільної дієздатності;
- вчинені недієздатними особами;
- укладені юридичною особою, якщо вона не мала права їх вчиняти;
- вчинені під впливом помилки, обману, насильства.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Так, у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо ж у зв'язку із вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Проте недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших Його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Представництво.
Законодавець надає можливість суб'єктам брати участь у цивільних правовідносинах особисто або через представника.
Представництвом є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом. Залежно від таких підстав розрізняють два види представництва:
1) представництво за законом (законне представництво), тобто коли законом визначено хто, у яких випадках і чиї інтереси обов'язково має представляти. Зокрема, законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі), фізичних осіб, визнаних недієздатними, - опікуни;
2) представництво за довіреністю. Воно ґрунтується на договорі, акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За змістом і обсягом довіреності поділяються на:
1) разові, що видаються на вчинення одного правочину (наприклад, на продаж квартири);
2) спеціальні - видаються на вчинення певної кількості однорідних правочинів (наприклад, на отримання пенсії протягом шести місяців);
3) загальні (генеральні) — видаються на визначений термін для здійснення різноманітних правочинів (наприклад, довіреність на вчинення будь-яких правочинів із нерухомістю Іванова І.І. протягом одного року).
Строк довіреності встановлюється в самій довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Однак у будь-якій довіреності обов'язково має бути вказана дата її вчинення.
За загальним правилом представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі (здійснити передоручення), тільки якщо:
1) це встановлено договором між особою, яку представляють, і представником;
2) це визначено законом;
3) представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 307; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!