КОНСТИТУЦІЯ   УКРАЇНИ -РЕЗУЛЬТАТ БАГАТОВІКОВОЇ ІСТОРІЇ    



УКРАЇНСЬКОГО   ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Шлях українського народу до своєї соборної, неза­лежної й суверенної держави був надзвичайно важ­ким і водночас славним, героїчним. Ця історія україн­ського народу була не «епізодом» історії Російської ім­перії, а пізніше Радянського Союзу, як стверджують по­декуди російські великодержавні історики, а цілеспря­мованими, багаторазовими спробами створити свою власну державу, самим розпоряджатися рідною землею й своєю долею. На цьому багатовіковому шляху народ України зробив 4 спроби побудувати свою державу або З спроби відродити її незалежність: 1) державність у східних слов'ян: спочатку Київська Русь (IX—сер. XIII ст. ст.), потім традицію державотворення (після розпа­ду Київської Русі) на території Південно-Західної Русі (нинішній терен України) ще на 100 років (до сер. XIV стол.) продовжила Галицько-волинська держава; 2) Гетьманська держава Б. Хмельницького, що виникла в результаті національно-визвольної боротьби українсь­кого народу проти польського панування в сер. XVII ст. та Гетьманщина, як політико-адміністративна автономія українських земель в складі Росії, що до останньої чверті XVIII ст. втратила практично всі ознаки держав­ності; 3) Відновлена українська державність на поч. XX ст. внаслідок розгортання національно-визвольної рево­люції в Україні в 1917—1921 рр. Вона проявилася в 5-ти спробах різних політичних сил (на основі власних полі­тичних програм) творити свій «зразок» української дер­жавності: УНР під керівництвом Центральної Ради; дер­жава П. Скоропадського; ЗУНР; відновлена УНР під керівництвом Директорії; УСРР під керівництвом біль­шовиків. Радянська Україна в складі СРСР (1922—1991) ніби й мала формальні ознаки державності, але, по суті, залишалася безправною складовою в «єдиній і неділимій федера­ції». Тому український народ в умовах розпаду СРСР (поч. 90-х років) зробив третю спробу відновити свою державну незалежність, яка, нарешті, привела до реалі­зації українською нацією природного й такого довгожданого права на самовизначення аж до проголошен­ня незалежної України.

 Багатовікова історія українського державотворення залишила нам видатні пам'ятки правової культури на­шого народу, про які йшлося в питаннях, що здебільшо­го розглядалися вище. Згадаймо лише їх: «Руська прав­да» (30-і роки XI ст.) Я. Мудрого, доповнена його си­нами («Правда Ярославичів»); нормативно-правові ак­ти литовсько-польської доби — «Литовські статути» (ред. 1529, 1566, 1588 рр.); важливим джерелом права на українських землях було т. зв. магдебурзьке право (феодальне міське право), яке отримали до к. XVII ст. більшість великих міст України (Санок, Київ, Львів, Станіслав та ін.), за яким вони мали місцеві органи са­моврядування і були звільнені від централізованого уп­равління й суду феодалів; «Березневі статті» 1654 р., за якими юридично оформлялося приєднання України до Росії та її відповідний автономний статус; перша в іс­торії українського народу Конституція П. Орлика 1710 р. «Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запо­різького», написана латинською і українською мовами (вона була своєрідним договором між новообраним геть­маном та козацтвом щодо бажаного майбутнього уст­рою України і стала своєрідним прообразом Конститу­ційного договору, заключеного 8 червня 1995 р. між Президентом України та Верховною Радою); звід укра­їнського права часів Гетьманщини «Права, за якими су­диться малоросійський народ»; юридичне закріплення спочатку автономії, а потім і незалежності започатку­вали Універсали Центральної Ради; Конституція УНР 29 квітня 1918 р.; закони Гетьманської держави П. Ско­ропадського 1918 р.; правові акти Директорії УНР 1919— 1920 рр.— всі вони були пам'ятками державотворення, бо жодна з них не була реалізована, підкріплена реальни­ми змінами в житті в силу історичних умов, які склали­ся; нарешті Конституції Радянської України: 1919 р., 1929 р., 1937 р. (закріпила «перемогу соціалізму»), 1978 р. (закріпила побудову «розвинутого соціалізму»).

Таким чином, в основу розробки Конституції неза­лежної України були покладені багатовіковий досвід державотворення українського народу та правові його пам'ятки.

 

                                   З а п и т а н н я:

1. Яке військово-політичне, демократичне утворення сер. XVI ст. було зародком майбутньої української державності?

2. Які основні етапи розвитку української державності Ви знаєте?

3. Чому УРСР, яка мала свою Конституцію, не можна назвати не­залежною державою?

4. Які правові акти в період третьої спроби українського наро­ду відродити свою державність Ви можете назвати?


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!