Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі
Модуль1. Управління бюджетним процесом
Тема 2. Структура бюджету держави як об’єкта управління
План
1. Бюджет як економічна категорія.
2. Бюджет як фінансовий план.
3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
4. Бюджетний устрій і бюджетна система України.
Бюджет як економічна категорія
Фінансова система включає чотири сфери:
1) фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);
2) державні фінанси (макрорівень);
3) міжнародні фінанси (світове господарство);
4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).
Бюджет держави - провідна складова системи державних фінансів.
Сутність бюджету розкривається у призначенні — фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави. v Специфічними ознаками даних відносин є:
1. Перерозподілити характер — бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
2. Всеохоплюючий характер — ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.
3. Законодавче регулювання — здійснюється за трьома напрямами:
- загальним — Бюджетним кодексом України;
- законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;
|
|
- прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік.
Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.
З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:
1) в умовах ринкової економіки;
2) у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну плату, підприємці — прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.
За адміністративної економіки держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.
За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно виокремлюють три моделі:
1) американська (25—ЗО %);
2) західноєвропейська (30—40 %);
3) скандинавська (50—60 %).
Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення фінансових протиріч:
1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності — забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, — створювати утриманські тенденції у суспільстві.
|
|
2. Зростання ВВП — основний показник, що характеризує економіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.
Бюджет як фінансовий план
З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
а) масштабами державного сектора економіки;
б) економічною політикою держави (чому віддається перевага бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).
Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення.
|
|
Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).
Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
наданням їм законодавчої сили; необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків;перевищення доходів над видаткам; бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.
|
|
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований: відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет; прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерелами покриття дефіциту виступають:
1) державні позики;
2) грошова емісія.
Використання державних позик вимагає:
* наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
* довіри з боку кредиторів до держави;
*заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);
*наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава за
вдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2—3 %. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям призначення цих коштів — в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. У разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі
Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:
1) фінансове забезпечення;
2) фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:
1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних
коштів. Це — вихідна форма.
2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених
коштів. Це — регулююча форма.
3.Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.
4.Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення.
З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської
продукції).
За певних історичних умов бюджетні асигнування відіграють дуже важливу роль у формуванні національної економіки на основі кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатора.
Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 351; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!