Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів Державної пенітенціарної Служби України.
Консультація ТДП
Тема № 21 Юридична відповідальність.
- Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- Принципи і функції юридичної відповідальності
- Види юридичної відповідальності
- Підстави і стадії юридичної відповідальності
- Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів та установ ДПтС України.
1 навчальне питання:Поняття й ознаки юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності.
Юридична відповідальність — передбачені законом вид і міра державного примусу, який полягає в позбавленні особистих, організаційних і майнових благ, які особа повинна перетерпіти за скоєне правопорушення.
Ознаки юридичної відповідальності:
1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.
Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, що завжди реалізується через діяльність спеціальних державних органів (суд, міліцію), а цивільне законодавство передбачає можливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).
2. Виражається в обов'язку особи перетерплювати визначені позбавлення — утрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади й ін.), організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою провину, тобто нести кару.
3. Настає тільки за вчинені правопорушення при встановленні складу правопорушення.
|
|
|
4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом (міліцією, судом).
5. Здійснюється в ході правозастосовчої діяльності при дотриманні визначеного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом (цивільно-процесуальним і кримінально-процесуальним, законом про адміністративні правопорушення).
2 навчальне питання:Принципи і функції юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:
1) законності — полягає в тому, що юридична відповідальність:
• настає за ті діяння, що прямо заборонені нормами права і лише в межах санкції відповідної норми; застосовується в строгій відповідності з визначеним законом порядком;
• настає тільки перед передбаченими законом компетентними органами;
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);
2) обґрунтованості тобто виражається в установленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння на підставі доказів.
3) невідворотності тобто складається в неминучості настання відповідальності правопорушника;
5) своєчасності тобто означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом терміну давності. Для адміністративних і дисциплінарних провин встановлений термін давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від року до 10-15 років (у залежності від тяжкості злочину).
|
|
|
6) справедливості — всім повинно бути зрозуміло, що чим більш тяжке правопорушення тим суворіше покарання.
| Функції юридичної відповідальності | |
| правоохоронна: | виховна: |
| — спрямована на охорону прав і свобод громадян і покарання правопорушників. | — спрямована на виховання громадян у дусі поваги до закону; |
3 навчальне питання:Види юридичної відповідальності.
У залежності від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційна, матеріальна, дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, кримінальна.
Види юридичної відповідальності:
1.Конституційна (юридична підстава — Конституція) — настає за порушення норм Конституції України..
2. Матеріальна на підставі КЗоТ настає за здійснене майнове правопорушення, збиток, заподіяний підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків.
|
|
|
3. Дисциплінарна накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій внаслідок здійснення дисциплінарних провин: 1) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) у порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень.:.
4. Адміністративна (юридична підстава — КоАП) — накладається за адміністративні правопорушення органами державного управління (міліцією, митними, пожежними органами) до осіб, які не підлеглі їм по службі. Міри адміністративної відповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (напр., прав водія), виправні роботи і т.д.
5. Цивільна (юридична підстава — ЦПК) — настає з моменту правопорушення — невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений термін чи виконання неналежним чином. Міри цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня й інші міри.
- Кримінальна - настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в Кримінальному кодексі, реалізується винятково в судовому порядку. Міри кримінальної відповідальності — позбавлення свободи, виправні, громадські роботи, штраф, Всіх 12 видів покарань. Правозастосовчий акт — вирок суду.
|
|
|
4 навчальне питання:Підстави і стадії юридичної відповідальності.
Підставами настання юридичної відповідальності є наступні обставини:
1. Факт здійснення соціально небезпечної поведінки (правопорушення) — фактична підстава;
2. Наявність норми права, що забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції — нормативна підстава.
3. Відсутність підстав для звільнення від відповідальності. (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд батьків, стан крайньої необхідності, необхідної оборони;
4. Наявність — рішення компетентного органа, яким накладається юридична відповідальність, визначаються її вид і міра (наказ адміністрації, вирок суду тощо.), — процесуальна підстава.
Стадії юридичної відповідальності (охоронного характеру):
| 1 | Стадія | - вчинення правопорушення, тобто юридичного факту; |
| 2 | Стадія | — встановлення компетентними органами суб'єкта правопорушення (фізичної чи юридичної особи) і дослідження обставин справи про правопорушення; |
| 3 | Стадія | — ухвалення рішення про застосування (незастосування) санкції, вибір у її межах виду і міри відповідальності; |
| 4 | Стадія | - реалізація конкретних мір юридичної відповідальності: виконання стягнення (напр., в адміністративному праві) чи покарання (у кримінальному праві). |
Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів Державної пенітенціарної Служби України.
Правопорушення, вчинені співробітником ДПтС України можна класифікувати на такі види:
1) вчинені на службі;
2) вчинені поза службою.
Правопорушення, вчинені співробітниками ДПтС України на службі й у зв'язку зі службою, як і всі правопорушення, бувають двох видів:
- проступки (адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, матеріальні);
- злочини (вбивство, отримання хабара, крадіжка і т.д.)
Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробітників ДПтС країни:
- кримінальна — позбавлення волі, конфіскація майна, виправні роботи тощо, — конкретні санкції застосовуються тільки за здійснення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві;
- адміністративна — особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за адміністративні правопорушення по дисциплінарних статутах; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства й охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду — на загальних підставах.
- дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому правилами внутрішнього розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ;
- матеріальна — поширюється на випадки заподіяння збитку державної власності.
- цивільно-правова - настає тоді, коли співробітник (що заподіяв шкоду) не знаходиться в трудових чи службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-як майнову шкоду, заподіяну ним не під час виконання службових обов'язків.
Консультація ТДП
Т. 22 Законність та правопорядок
- Поняття законності та її ознаки.
- Принципи законності
- Вимоги та гарантії законності
- Поняття та основні ознаки правопорядку
- Функції та принципи правопорядку
- Державна дисципліна: поняття та види
1 навчальне питання:Поняття законності та її ознаки.
Законність — комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових началах.
Термін “законність» є похідним від терміна «закон».
Законність характеризується єдністю двох ознак:
- зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;
- внутрішньої (сутнісної) - наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.
Важливо не тільки дотримуватися законів, але і створювати справедливі, тобто правові закони.
При режимі законності встановлюється правова атмосфера, де панують ідеї права, гуманізму, справедливості, свободи і відповідальності; особистість захищена від сваволі влади, суспільство — від анархії, хаосу, безладдя і насильства.
2 навчальне питання:Принципи законності.
Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.
Принципи законності:
1. Верховенство закону стосовно всіх правових актів. Конституція країни володіє вищою юридичною чинністю. Усі закони повинні відповідати конституції, підзаконні нормативні акти — законам.
2. Загальність законності означає, що в суспільстві всі державні органи, громадські організації, комерційні об'єднання, посадові особи, громадяни знаходяться під чинністю закону. Не може бути виключення ні для фізичної, ні для юридичної особи, на яку б вимоги законності не поширювалися.
3. Єдність розуміння і застосування законів на всій території їхньої дії. Закони є єдиними для всієї держави, усіх його регіонів. Вони висувають однакові вимоги до всіх суб'єктів, що знаходяться в сфері їх часової і просторової дії.
4. Невідворотність відповідальності за правопорушення означає своєчасне розкриття будь-якого протиправного діяння.
3 навчальне питання:Вимоги та гарантії законності.
Вимоги законності в правотворчості:
1) забезпечення відповідності змісту закону потребам життя.
2) забезпечення верховенства закону стосовно інших правових актів (напр., укази президента повинні відповідати законам, акти уряду — указам президента);
3) забезпечення своєчасного створення закону і його скасування з дотриманням визначеної процедури;
4) забезпечення стабільності правових актів, більш тривалого терміну дії, за винятком тих, котрі видаються на визначені терміни (напр., закон про бюджет на рік);
5) видання правових актів у тій формі, що передбачена законом, із усіма необхідними реквізитами.
Гарантії законності — умови громадського життя і міри, прийняті державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.
Гарантії законності можна розділити на:
• загально-соціальні;
• спеціально-соціальні — юридичні й організаційні.
Загально-соціальні гарантії законності:
1. Економічні — належний ступінь економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, росту продуктивності праці й обсягу виробництва;
2. Політичні — ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявності розвинутої системи народовладдя, демократичних форм і інститутів його здійснення; дотримання принципу поділу влади.
3. Ідеологічні — ступінь розвитку правосвідомості, комплексу моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, неприпустимості здійснення аморальних вчинків, що одночасно є протиправними; ідеологічний плюралізм,
Спеціально-соціальні гарантії законності можна розділити на дві групи:
Юридичні — передбачена законом система спеціальних засобів, за допомогою яких забезпечується створення якісних законів, їхнє дотримання і виконання;
Організаційні — заходи організаційно-юридичного характеру. До них відносяться кадрова робота, організація умов для нормального функціонування правоохоронних та судових органів з метою ефективної протидії випадкам організованої злочинності, боротьбі з корупцією і т.п.
Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади по запобіганню і припиненню правопорушень.
Діяльність законодавчих органів спрямована на видання якісних нормативно-правових актів.
Завдяки діяльності конституційного суду забезпечується неухильне дотримання конституції держави.
Виконавчі органи сприяють зміцненню законності своєю діяльністю по втіленню в життя правових норм основного і поточних законів держави, по охороні захисту прав і свобод громадян.
Судові і правоохоронні органи держави (прокуратура, арбітраж, міліція) виконують безпосередню роботу по профілактиці і припиненню правопорушень.
Державні інспекції (адміністрації) і контрольно-ревізійний апарат здійснюють роботу з попередження, виявлення і припинення порушень законності в різних сферах державного і громадського життя.
4 навчальне питання:Поняття та основні ознаки правопорядку.
Правопорядок — частина системи суспільних відносин, урегульованих нормами права, що знаходяться під захистом закону й охороною держави.
Основні ознаки правопорядку:
1) спирається на принцип верховенства права;
2) створює сприятливі умови для використання суб'єктивних прав і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;
3) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто скоїв правопорушення;
4) встановлює сувору суспільну дисципліну;
5) припускає чітку й ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;
6) забезпечується всіма державними мірами, аж до примусу.
5 навчальне питання:Функції та принципи правопорядку.
Функції правопорядку — основні напрямки формування і підтримки стабільного правового стану системи суспільних відносин:
1. Функція упорядкування і зміцнення зовнішніх і внутрішніх зв'язків і відносин з великими системами суспільства — економічною, політичною й іншими, складовим елементом яких є правопорядок.
2. Функція збереження й удосконалювання правопорядку виражається в його стійкості і протистоянні до зовнішніх впливів руйнуючого характеру (правовий нігілізм, правопорушення, зловживання правом тощо).
Принципи правопорядку — відправні начала, незаперечні вимоги, що формують правопорядок і є основою його існування і функціонування.
До принципів правопорядку можна віднести наступні принципи:
1. Принцип законності — створення якісних законів і суворе їх дотримання. Законність - головна умова встановлення правопорядку;
2. Принцип ієрархічної субординації і підпорядкування — виявляється в суворій підпорядкованості органів держави, посадових осіб; нормативних актів по юридичній чинності;
3. Принцип справедливості і гуманізму — базування на високих моральних підвалинах, повазі прав людини, його гідності і честі;
4. Принцип державного забезпечення, охорони і захисту — виражається в реальних засобах гарантування прав учасників правопорядку.
Правопорядок, законність і демократія взаємозалежні.
6 навчальне питання: Державна дисципліна: поняття та види
Види дисципліни:
• державна — виконання державними службовцями вимог, пропонованих державою;
• трудова – обов'язкове дотримання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку;
• військова — дотримання військовослужбовцями правил, установлених законами, військовими статутами, наказами;
• договірна — дотримання суб'єктами права договірних зобов'язань;
• фінансова — дотримання суб'єктами права бюджетних, податкових і інших фінансових розпоряджень;
• технологічна — дотримання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності й ін.
Державна дисципліна — режим панування закону у взаєминах органів держави, посадових осіб, інших уповноважених суб'єктів, що ґрунтується на вимогах до кожного суб'єкта виконувати свої обов'язки, виявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі.
Для підвищення ефективності дисципліни важливі:
• застосування мір заохочення з метою її розвитку (оголошення подяки, видача премії, нагородження коштовним подарунком, почесною грамотою);
• накладення мір юридичної відповідальності (звільнення, зниження в посаді тощо.).
Дисципліна — невід'ємна риса демократії.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!