Розділ 2. Характеристика принципів адміністративного права
Поняття і суть принципів адміністративного права
Кожна галузь права у своєму підґрунті має відповідні принципи. Під принципами права, нагадаємо, у літературі розуміються об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов’язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, вони є своєрідною системою координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрям його розвитку[5].
З огляду на викладене, принципи адміністративного права можна визначити як основні ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями й механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Вони виконують велику системоутворюючу роль, оскільки саме на їх підставі формується дух адміністративного права, зумовлюється його суспільна роль та спрямованість. Іншими словами, вони становлять певне поєднання норм, ідей та теорій, які покладені у підґрунтя існування адміністративного права, визначаючи, як наслідок, його нормативні межі. Принципи адміністративного права не є застиглою категорією, вони розвиваються паралельно та одночасно з розвитком адміністративного права, хоча іноді можуть і випереджати його розвиток, формуючи, як наслідок, магістральні напрями розвитку останнього.
|
|
|
Аналіз сучасної наукової літератури, а також нормативних актів дає змогу стверджувати, що нині питання принципів адміністративного права перебуває на першій або початковій стадії свого розвитку, оскільки у минулі часи воно практично не досліджувалося та не вивчалося. Це було пов’язано, зокрема, з тим, що принципи адміністративного права були замінені принципами державного управління (участі громадськості у державному управлінні, демократичного централізму, рівноправності національностей, соціалістичної законності, соціалістичного планування і обліку тощо, які для радянського адміністративного права або, що точніше, права державного управління були більш значимими і важливими. Що ж стосується принципів адміністративного права, то, як писав у 1967 році А. П. Коренєв, їм у підручниках та навчальних посібниках з радянського адміністративного права належна увага не приділялася. З цього приводу вчений зазначав, що наука адміністративного права передусім повинна вивчати принципи останнього як галузі права, юридичне втілення та закріплення принципів державного управління у нормах адміністративного законодавства. Однак його пропозиції не знайшли відгуку, а отже, у радянській науці адміністративного права так і не сформувалася концепція принципів адміністративного права. Відтак щонайменш дивно звучить теза А. Пухтецької про те, начебто вітчизняна адміністративно-правова доктрина потребує комплексного перегляду усталених поглядів щодо визначення системи принципів адміністративного права, оскільки переважна їх більшість сформувалася в радянський період[6]. Правильно було б говорити про те, що вітчизняна адміністративно-правова доктрина чекає на своє наповнення принципами адміністративного права, яких раніше, власне кажучи, взагалі не існувало.
|
|
|
Проте цей процес іде в українській науці адміністративного права і, відповідно, у законодавстві надзвичайно повільно. Нині далеко не в усіх випадках, особливо якщо казати про навчальну літературу з адміністративного права, автори аналізують принципи адміністративного права. Досить часто останні, як і за радянських часів, фактично підміняються принципами державного управління[7]. А це вкрай негативно впливає на адміністративно-правову науку та законодавство, викликає у студентів, науковців, юристів відчуття того, що принципи – це зайва теоретична конструкція, хоча насправді вони відіграють визначальну роль не тільки у теорії адміністративного права, але й у правотворчій та правозастосовній діяльності відповідних суб’єктів,зокрема у сфері судочинства. З приводу останньої тези відзначимо, що досить часто суд лише через аналіз принципів адміністративного права може дійти висновку про законність або незаконність дій та рішень публічної адміністрації.
|
|
|
Отже, виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що перед наукою адміністративного права нині постало надзвичайно важливе завдання, пов’язане, по-перше, з виробленням оновленої системи принципів адміністративного права, які максимально повно узгоджувалися б із завданням сучасного адміністративного права (забезпечення прав і свобод людини і громадянина в ході практичного виконання законів та інших правових актів[8] та, по-друге, об’єднанням їх в окремий інститут адміністративного права з подальшим розміщенням його у межах Загального адміністративного права.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 568; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!