Особливості організації обліку грошових коштів та валютних операцій
Тема 7. Особливості облікової політики АКТИВІВ
Підприємства
1. Визначення активів як об’єктів організації обліку
Вихідним в організації обліку активів є їхнє визначення та класифікація (групування) за економіко-правовими та фінансовими ознаками.
Активи підприємства — це майнові об’єкти власності, матеріальні або нематеріальні ресурси (засоби, запаси, можливості, джерела чогось тощо), носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити в майбутньому вигоду — дохід підприємству.
Для організації обліку вищенаведене вимагає розуміння такого. По-перше, активи з’явилися в результаті минулих подій. По-друге, підприємство (власник) здійснює контроль над об’єктом, що належить до активів, та управляє ним. І нарешті, підприємство (власник) очікує в майбутньому доходів (грошових коштів або їхніх еквівалентів) від цих активів.
У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (у балансі) актив відображається тільки за умови, якщо:
— оцінка його може бути достовірно визначена;
— очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.
За фізичними ознаками активи можуть бути матеріальними та нематеріальними.
Матеріальні активи як економічний потенціал, категорія (ресурс) може існувати у формі:
1) грошових коштів;
2) еквівалентів грошових коштів;
|
|
|
3) фінансових інвестицій;
4) виробничих засобів, що використовуються в господарський діяльності підприємства (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);
5) незавершеного виробництва;
6) запасів готової продукції;
7) дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.
Кожна форма має свої особливі одиниці об’єкта, що буде розглянуто далі.
За фінансовими характеристиками активи поділяються на оборотні та необоротні, що також має вплив на організацію обліку.
Активи мають відображатись у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (і балансі) у грошовому виразі з використанням таких методів оцінювання:
— історична собівартість;
— поточна собівартість;
— вартість продажу (реалізації);
— теперішня вартість;
— справедлива вартість.
Оцінка за історичною собівартістю означає, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їхніх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання.
Під час оцінки за поточною собівартістю активи відображаються за сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент.
|
|
|
За продажною вартістю (вартістю реалізації) актив відображається за сумою грошових коштів (або їхніх еквівалентів), яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу за звичайної умови.
Під час оцінки за теперішньою вартістю активи відображаються за нинішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових активів.
Оцінка за справедливою вартістю — це оцінка ринкової вартості активів, яку здійснюють професійні оцінювачі.
Для складання фінансових звітів підприємства користуються, в основному, оцінкою за історичною собівартістю. Разом з тим запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю; довгострокові зобов’язання дебіторів — за їхньою теперішньою вартістю.
Надходженню економічних вигод на підприємство активи сприяють по-різному:
· придбані за гроші для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому надходження додаткових коштів на підприємство;
· фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо;
|
|
|
· дебіторська заборгованість — це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції;
· непряме надходження грошових коштів може відбутися способом отримання активів, погашення зобов’язань, здійснення негрошових, наприклад бартерних операцій, сплати дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо.
Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію як елемент фінансової звітності про діяльність і ліквідність підприємства. Для сприйняття та розуміння даних активу балансу в складі фінансової звітності інформація структурується таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов’язань у разі його ліквідації.
Тому активи поділяються на оборотні (поточні) та необоротні (непоточні). У міжнародній практиці кожне підприємство, ураховуючи характер діяльності та особливості технології й організації господарських операцій самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим.
|
|
|
П(С)БО 2 «Баланс» визначає, що оборотні активи — це грошові кошти та їхні еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу.
Усі активи, що не є оборотними, належать до необоротних.
Таке визначення активів вимагає, перш за все, тлумачення поняття «операційний цикл діяльності».
Операційний цикл діяльності, який визначає поділ активів, — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення відповідної діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або наданих послуг.
У виробництві операційним циклом діяльності називають середній проміжок часу між придбанням матеріальних запасів для виробництва та отриманням грошових коштів за продану (реалізовану) продукцію.
Наведене означає, що для виробничих підприємств операційний цикл — це середній проміжок часу, необхідний для перетворення грошових коштів у продукт підприємства і далі — продукцію в гроші, тобто час, потрібний для здійснення загально відомої формули:
Г—З—В—ГП—Г¢,
де Г — грошові кошти;
З — запаси;
В — виробництво;
ГП — готова продукція;
Г¢ — грошові кошти з прибутком.
Особливості організації обліку грошових коштів та валютних операцій
Загальні питання організації
Гроші як економічна категорія є специфічним товаром, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента, тобто виражають вартість будь-якого товару й обмінюються на будь-який
з них.
Об’єктом обліку грошей є номінал (назва) та місце зберігання.
Одиницею обліку грошей виступають:
· металеві та/або паперові знаки, що є мірою вартості (дійсні гроші);
· кредитні гроші;
· паперові гроші;
· електронні гроші;
Гроші можуть зберігатися:
¨ в касі;
¨ на рахунку в банку;
¨ у фізичної особи;
¨ в юридичної особи.
Організацію обліку грошових коштів і грошових потоків як елемента системи господарського механізму потрібно здійснювати за такими напрямами:
— видами (національна та іноземна);
— місцями зберігання.
Методика організації облікового процесу для національної та іноземної валюти однакова. Розбіжності стосуються окремих питань номенклатури.
На рис. 1 наведено загальну класифікацію грошових коштів та на рис. 2 схему руху грошових потоків, які є вихідними для організації обліку.
Об’єктом організації обліку є грошові кошти підприємства, які перебувають у касі (або в касах, якщо їх кілька), в національній та іноземній валюті. Одиницею організації є окрема каса.
Для організації первинного обліку грошових коштів (грошей) у касі доцільно поділити процес на три складові частини: надходження, видача, наявність.
Рис. 1. Загальна класифікація грошових коштів для організації обліку
Рис. 2. Схема грошових потоків підприємства
відповідно до П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!