Організація обліку власності засновників (власного капіталу)
Тема 6. Особливості облікової політики пасивів
Підприємства
1. Визначення пасивів (власності, капіталу) як об’єкта організації
У процесі формування облікової політики важливо визначити об’єкт організації. Для цього потрібне чітке визначення терміна «пасиви».
Не дивлячись на те, що цей термін використовується дуже широко в економічній, юридичній літературі, у нормативних актах (Постановах Верховної Ради, Указах Президента, Постановах Кабінету міністрів України) ні в міжнародних стандартах, ні в національних його тлумачення немає.
Нагадаємо, що термін «пасив» провідні економісти людства Ж. Б. Сей, А. Смітт, Д. Рікардо, К. Маркс та інші використовували в значенні «капіталу», або права власності. В окремих роботах прямо підкреслено, що право власності на майно тотожне поняттю «капітал». І тому, якщо під терміном «пасив» у всьому світі визначають, перш за все, «власний капітал», то термін «зобов’язання» має означати «чужий капітал», тобто позичений, узятий на тимчасове користування.
Вищенаведене означає також, що використання терміна «капітал» на позначення «активів» не доцільне, бо якщо «капітал» означає «право власності», то він же не може позначати речовий елемент.
Вживані К. Марксом терміни «основний капітал» чи «оборотний капітал» позначали варіанти (умови) використання власником найманої робочої сили, тобто форму її використання.
|
|
|
Отже, пасив — це капітал, або власність відповідної фізичної чи юридичної особи на активи — майно й об’єкти (ресурси), — які є на підприємстві, які контролюються підприємством у результаті попередніх (минулих) подій та використання яких, як очікується, приведе до збільшення капіталу.
Оскільки пасиви — це капітал (власність) визначений у вартості (грошах), у будь-якому разі вони вказують на джерело утворення активів — майна підприємства (або громадянина), —засвідчують власника майна підприємства (юридичної особи) або громадянина (фізичної особи), яке воно (або він) має у своєму розпорядженні.
У процесі діяльності господарюючого суб’єкта основним видом капіталу є власний капітал засновників. Це їхні кошти, засоби або інша власність, які передані (внесені) та залишені засновниками на підприємстві.
Разом з тим у процесі діяльності підприємства використовують й інші кошти, частина з яких залучається на добровільних засадах (контрактній основі). До таких коштів належать кредити банків, кошти, призначені для виплати боргових зобов’язань перед контрагентами (постачальниками, кредиторами тощо) за одержані товарно-матеріальні цінності до сплати зазначених зобов’язань, одержані аванси до виконання контракту і т. ін.
|
|
|
Інша частина коштів тимчасово лишається в розпорядженні підприємства. Відбувається це на підставі законодавчо врегульованого розподілу (перерозподілу) національного доходу. Ідеться про кошти, призначені для сплати таких зобов’язань: перед бюджетом щодо податкових внесків, перед страховими компаніями зі страхування працюючих, перед пенсійним та іншими (інноваційним, валютним тощо) фондами.
Вищенаведені кошти використовуються тимчасово — упродовж різного за тривалістю часу. Адже іноді строк виплати за зобов’язаннями настає за кілька днів (наприклад внесення до бюджету податку з доходу громадян), іноді за кілька місяців (короткострокові кредити банку, зобов’язання перед постачальниками, кредиторами), а в окремих випадках (кредити банків, видані на тривалий час, облігації тощо)- за кілька років. Таким чином, пасиви — це вираз права власності на активи (майно) відповідних юридичних або фізичних осіб, які передали це майно у використання.
2. Об’єкти організації пасивів
У процесі організації обліку пасивів важливим питанням постає їхня класифікація.
Як об’єкти управління та організації обліку пасиви (капітал) поділяються на:
|
|
|
а) капітал засновників (капітал власників) підприємства;
б) капітал учасників (капітал юридичних або фізичних осіб), які
¨ передали підприємству свій капітал (майно) у формі грошей, засобів праці, предметів праці тощо в тимчасове користування підприємству або громадянину, яке воно (він) має повернути у встановлений за контрактом строк та за визначеними умовами;
¨ набули права власності на частку майна підприємствавнаслідок розподілу (чи перерозподілу) національного доходу (бюджет, пенсійний фонд, дивіденди, страховий фонд тощо).
А отже, такі кошти є елементом суспільної власності (капіталу) (рис. 1).
Рис. 1. Структурний поділ пасивів як об’єкта організації
При організації пасивів в бухгалтерському обліку має бути чітко відображено право власності кожного суб’єкта на підставі відповідних доказів (документів) згідно з чинним законодавством, тому в процесі відбору номенклатур цей елемент є обов’язковим. Об’єктом організації обліку пасивів є відповідна грошова сума (у вартості), яка є власністю фізичної або юридичної особи, що він (вона) передала підприємству в користування, а також юридичні (правові) дані фізичної або юридичної особи й умови передачі вартості (капіталу). Одиницею обліку пасивів є законодавчо визначена назва об’єкта обліку та фізична або юридична особа.
|
|
|
Організація обліку власності засновників (власного капіталу)
Власний капітал як об’єкт обліку — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками — фізичними або юридичними особами чи залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.
Одиницею обліку власного капіталу є сума грошей, внесена (вкладена, залишена) засновником (фізичною або юридичною особою) за законодавчо визначеним компонентом.
Відповідно до законодавчого визначення, власний капітал формується з таких компонентів:
¨ статутного (реєстрованого) капіталу;
¨ пайового капіталу,
¨ різних видів нереєстрованого капіталу;
¨ додаткового сплаченого капіталу;
¨ додаткового несплаченого капіталу;
¨ резервного (страхового) капіталу;
¨ нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;
¨ неоплаченого капіталу;
¨ вилученого капіталу.
Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.
Показник «власний капітал» — один з найістотніших і найважливіших для підприємства, оскільки відбиває такі характеристики:
— забезпеченість коштами для функціонування підприємства;
— кредитоспроможність підприємства;
— його платоспроможність.
Наведене вимагає особливої уваги під час організації обліку і, перш за все, відбору номенклатур.
У процесі організації обліку, передусім, потрібно врахувати, що при формуванні власності (капіталу) засновників підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття:
· вклади засновників;
· додаткові внески засновників.
Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того, щоб зрозуміти ці функції, слід спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.
Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:
1) реєстрований; 2) нереєстрований.
Перший — це статутний або пайовий капітал. Другий — додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Усі складові є власністю засновників (учасників). Але вклади виконують набагато більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.
Вклад — це частка засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:
а) інвестування діяльності підприємства (це першочергове джерело формування його майна);
б) регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо в разі виходу учасника (засновника) з підприємства чи коли йдеться про правонаступництво тощо;
в) управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до неї).
Додатковий внесок — це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства — резервному, страховому чи іншому вигляді — та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або до резервного (страхового) капіталу, або до нерозподіленого прибутку (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад (внесок) виконує лише першу функцію — інвестування.
Додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.
Важливим об’єктом організації облікового процесу є процес формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників — обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарчих одиниць. Зміни збільшення чи зменшення також обов’язково мають реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу в балансі підприємства не може бути відмінною від тієї, що зафікосована в державному реєстрі. Тому невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу окремо.
Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають.
Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад у разі банкрутства. Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому додаткові внески учасників до інших видів власності до уваги не беруться.
Згідно з законодавством внесення вкладу обов’язкове для засновника (учасника). Воно неодмінно спричинює зміну статутного (пайового) капіталу, його перереєстрацію. А ось додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається більшістю голосів засновників (учасників).
При цьому важливо, що робиться — вклади до статутного (пайового) капіталу чи додаткові внески просто до власності (капіталу). Для побудови бухгалтерського обліку власності це має першорядне значення.
Вилучені з ринку акції зменшують участь акціонерного товариства на ринку і відповідно відбиваються в пасиві балансу.
Найбільш характерною особливістю організації власного капіталу є форма організації, а саме: приватна, колективна, корпоративна.
Об’єктами організації облікового процесу є етапи — первинний, поточний і узагальнюючий і об’єкти кожного етапу — номенклатури, носії номенклатур, їхній рух та забезпечення.
Первинний облік власного капіталу характеризує моменти процесу вкладання (внески, набуття права тощо) або вилучення, вихід з учасників, покриття збитків тощо.
Результати відбору номенклатур первинного обліку власного капіталу вміщуються за формою, що унаочнює табл. 1.
Номенклатура має бути пов’язана зі структурою власного капіталу: статутний, резервний тощо.
Таблиця 1. Облікові номенклатури первинного обліку
| № п/п | Дані для обліку | Використання облікових | У вираженні | В яких носіях | Примітки | |
| кількісному | якісному | |||||
| 1 | Внески засновниками | Для обліку вкладень | ||||
| — Прізвище, ім’я, по батькові | – | + | ||||
| — Вид внеску: | + | – | ||||
| гроші | – | + | Касовий прибутковий ордер | |||
| матеріальні запаси | + | + | Акт приймання | |||
| засоби праці | + | – | Акт приймання | |||
Значна частина носіїв номенклатур первинного обліку визначена централізовано в альбомах первинних документів, наприклад касовий прибутковий, касовий видатковий ордери тощо. Якщо не має такого носія, його потрібно розробити, склавши відповідну форму індивідуально. При цьому вона має бути затверджена в установленому порядку.
Сутність організації руху носія первинного обліку полягає у визначенні процесу створення його як економіко-правового доказу та формування основи майбутніх записів у системі обліку.
На кожний носій (доказ) складається графік (документограма) його формування або одержання, якщо документ (носій) надходить від зовнішнього виконавця.
Об’єктами організації поточного обліку є: номенклатура, носії номенклатур та їхній рух.
Основу організації поточного обліку визначають аналітичний та синтетичний облік.
На організацію поточного обліку значний вплив має форма організації підприємницької діяльності: приватна, колективна або корпоративна. Зокрема, це стосується номенклатур поточного обліку.
Для розроблення останніх складають таблиці для кожного носія індивідуально.
Основними носіями поточного обліку власного капіталу є реєстри (картки, відомості) аналітичного обліку за об’єктами та синтетичного обліку за рахунками, субрахунками й ознаками, рівнями узагальнення. На кожний носій складається фрагментарний ескіз.
В основу організації синтетичного обліку першого порядку доцільно покласти передбачену планом рахунків систему (рис. 2) з подальшою деталізацією для потреб фінансової звітності та управління конкретного підприємства.
Рис. 2 Організаційна побудова системи синтетичних рахунків бухгалтерського
обліку власного капіталу
Завершальним етапом організації носіїв поточного обліку є формування альбомів за ознаками:
¨ носії аналітичного обліку;
¨ носії синтетичного обліку;
¨ інші носії.
У тих випадках, коли носії первинного обліку багатораторазово використовуються на етапі поточного обліку, з’являється потреба організації їхнього руху на даному етапі. Ця робота виконується так, що до складеної документограми (графіка) руху носія номенклатур первинного обліку додають операції, які потрібно виконати на етапі поточного обліку.
Об’єктами організації узагальнюючого (підсумкового) обліку є, як і на попередніх етапах, номенклатура, носії номенклатур та їхній рух.
Номенклатури підсумкового обліку формуються під впливом узагальнення даних у балансі періоду, показників внутрішньогосподарської, фінансової, статистичної та податкової звітності. При цьому найбільш трудомістка робота — це формування даних для фінансового звіту № 4 «Звіт про власний капітал» та приміток до фінансової звітності.
Першим носієм узагальнюючого обліку є баланс періоду. Він складається за загальноприйнятою формою.
Іншими носіями цього етапу є різні накопичувальні відомості, таблиці, в яких формуються підсумкові дані для потреб управління та складання різних форм звітності.
Формування таких таблиць залежить від форм організації підприємства (приватне, колективне, корпоративне).
З кожного первинного документа, носія первинної інформації, організацією мають бути охоплені всі операції, від першої до останньої — здавання документа до архіву. На кожний документ складається індивідуальний графік руху.
Після складання графіків з кожного такого документа складається зведений графік документопотоку по ділянці.
4. Організація обліку позиченого капіталу на контрактній основі
Власність (капітал) позичальників — це позичені на контрактній основі в різних фізичних та юридичних осіб ресурси (активи), що на основі визначення строку, умов й інших характеристик використовуються підприємством у процесі діяльності.
Об’єктом обліку залученого капіталу на основі контракту є сума вартості грошей, матеріальних запасів тощо, яка одержана в тимчасове користування (тобто сума зобов’язань), дані фізичної або юридичної особи (позичальника) та умови повернення (строк, відсотки тощо).
Одиницею обліку власності позиченого на основі контракту капіталу є сума грошей, дані фізичної або юридичної особи та умови контракту позичання (строк повернення, відсотки тощо).
Основу організації обліку залученого (позиченого) капіталу на основі контракту формує класифікація (групування) за економіко-правовими, фінансовими та внутрішньогосподарськими ознаками.
На рис. 3 наведена економіко-правова та фінансова класифікація позиченого (залученого) капіталу на основі контракту як об’єкта організації.
Рис. 3. Класифікація (групування) залученого (позиченого) капіталу на основі контракту для організації обліку
Особливу увагу під час організації облікового процесу залученого (позиченого) капіталу потрібно приділити формам організації та фінансовим характеристикам.
Основу організації первинного обліку позиченого капіталу формують два види операцій: одержання та повернення.
Відбір номенклатур первинного обліку позиченого капіталу здійснюється складанням таблиці за відповідною формою (табл. 2).
Номенклатуру потрібно пов’язати з характеристиками, які наведені на рис. 1 та іншими потрібними даними для управління конкретним підприємством.
Таблиця 2 Пререлік облікових номенклатур з первинного обліку позиченого капіталу (зобов’язань)
| № п/п | Дані | Використання облікових | У вираженні | В яких | Примітки
 Мы поможем в написании ваших работ! | ||||||||