Система науки конституційного права
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Академія Державної Пенітенціарної Служби
Кафедра теорії та історії держави і права, конституційного права
Курс: Конституційне право
Реферат
на тему:
«Конституційне право як наука»
Виконала: студенка 2 курсу 127 н.г.
Галюга Анна
Перевірив: Огородник О.Г.
Чернігів – 2017
План
Вступ
1. Поняття і предмет науки конституційного права України…………………5
2. Система науки конституційного права……………………………………….7
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Конституційне право кожної країни можна визначити як складову частину правової системи, її галузь. Ця галузь досліджується на рівні спеціальної юридичної науки.
Наука конституційного права є єдиною юридичною галузевою наукою, проте предмет її подвійний. Предмет цієї науки становить,
по-перше, відповідна галузь національної правової системи;
по-друге, галузі конституційного права зарубіжних країн.
Наука вивчає конкретний зміст галузі (галузей) конституційного права, її окремих інститутів і норм, на підставі чого визначаються закономірності розвитку самої галузі. До кола питань цієї науки входить також реалізація конституційно-правових норм, її предмет охоплює механізм дії таких норм. Іншими словами, предмет науки конституційного права становить не тільки нормативний матеріал, а й державна практика, що існує на його основі і навіть склалася поза сферою юридичної регламентації.
|
|
|
Однак цим не обмежується предмет науки конституційного права. Її проблематика включає розробку теоретичних положень, пов'язаних зі змістом відповідної галузі, її основними категоріями і поняттями тощо. Важливим завданням науки конституційного права є дослідження питань ефективності конституційно-правового регулювання, аналіз зв'язків у сфері взаємодій правових норм і суспільних відносин. Крім того, перед вітчизняною наукою конституційного права стоять завдання виявлення і дослідження тих засобів регулювання, які б відповідали потребам національного державотворення.
Наука конституційного права відрізняється від відповідної галузі своєю системою, яка збігається з системою галузі лише в цілому і в головному. В системі науки є розділи, яких немає і не може бути в системі галузі, наприклад поняття конституційного права, його предмет, суб'єкти тощо. Ці питання не входять до змісту конституційного права як галузі, проте без них практично не існує сама наука конституційного права. Це не виключає тісного зв'язку між галуззю і наукою, який виявляється в тому, що розвиток науки супроводжує еволюцію галузі. Потреби суспільного і державно-політичного життя спонукають до пошуку рішень у сфері конституційно-правового регулювання, стимулюють розвиток науки. Водночас наука не тільки коментує характер і зміст такого регулювання, а й визначає напрями його розвитку. Багато концепцій, ідей спочатку були сформульовані в теорії і лише з часом реалізовані на практиці.
|
|
|
Поняття і предмет науки конституційного права України
Наука конституційного права - це система ідей, концепцій, теорій, тобто вчення про конституційне право як галузь національного права. Як галузева юридична наука конституційне право своїм предметом має насамперед державний лад країни як суверенної демократичної правової держави, головним завданням якої є побудова цивілізованого суспільства.Іншими словами об’єктом наукового дослідження цієї галузі є конституційні (державно-правові) відносини, відповідні правові норми та інститути, державно-політичні, соціально-економічні й інші інституції, зумовлені природою та змістом влади народу України, а також політичні і правові погляди й уявлення. Проникнення в суть і зміст науки конституційного права передбачає усвідомлення насамперед таких її визначальних понять, як предмет, методологія, завдання, функції, система, джерела, взаємозв’язок з іншими науками, її роль у розбудові державності незалежної України.
|
|
|
Завдання науки конституційного права України: головним завданням науки конституційного права України є проникнення в сутність конституційного права України, його принципів та соціального призначення, причому об’єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають обличчя нашого суспільства, найголовніші характеристики нашої державності.
У цьому плані найістотнішим завданням є глибоке і всебічне вивчення головного правового інституту конституційного права України - інституту основ її конституційного ладу. Це - основа самого буття й успішного функціонування Української держави і суспільства, його фактичної та юридичної конституції. Тут принципове значення має усвідомлення того, кому належить влада в країні, який механізм її реалізації. Завдання науки конституційного права полягає насамперед в тому, щоб всебічно проаналізувати таку властивість влади, як суверенітет. Усвідомлення й розв’язання проблем державного, національного та народного суверенітету мають не тільки теоретичне (наукове), а й практичне значення, оскільки ці проблеми зв’язані з такими питаннями, як консолідація народу України, досягнення ним національної злагоди, забезпечення само-ідентифікації різноманітних етносів на території України, зміцнення державності тощо.
|
|
|
Система науки конституційного права
Система науки конституційного права складається з таких підрозділів:
— загальні питання науки: про її предмет, методологію, про предмет конституційного права як галузі права, сутність і особливість конституційних норм та інститутів, конституційно-правових відносин; про систему конституційного права як галузі права, методи правового регулювання, джерела та місце галузі в системі національного права України;
— вчення про Конституцію України. Тут принципово важливими є питання конституціоналізму, теорії Конституції України, її сутності, найважливіших структурних та функціональних характеристик, механізму її реалізації й окремих інститутів і конституційних норм. Принципове значення має вивчення проблем, пов’язаних з охороною Конституції;
— загальні засади конституційного ладу України. В цьому розділі досліджуються фундаментальні основи організації й діяльності українського суспільства і держави, причому головними із них є положення про те, що Україна є суверенною, демократичною, правовою і соціальною державою, яка відповідає перед людиною та суспільством за свою діяльність; конституційний лад України ґрунтується на принципі пріоритету прав і свобод людини й громадянина; Україна є парламентсько-президентською республікою, де вся повнота влади належить народові, який є єдиним джерелом державної влади, здійснюваної за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
— конституційно-правовий статус особи. Цей розділ науки — найважливіший. Він стосується сутності правового статусу особи, основою якого є громадянство, конституційні права й свободи громадян України. Завдання науки тут полягає в тому, щоб з теоретичних позицій віднайти найкращі механізми закріплення і реалізації громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та екологічних прав і свобод людини й громадянина в Україні. Причому найголовнішим елементом таких механізмів є гарантії прав і свобод громадян;
— форми безпосередньої демократії. Цей розділ охоплює проблеми виборчого права, референдумів та інших форм безпосереднього народовладдя;
— організація державної влади. Це — найоб’ємніше завдання, воно передбачає дослідження інститутів державної влади — законодавчої, виконавчої та судової влади, інституту президентства, їх організації й діяльності;
— територіальний устрій. Дослідження цього розділу передбачає аналіз принципів територіального поділу, статусу адміністративно-територіальних одиниць, зокрема Автономної Республіки Крим;
— місцеве самоврядування. Дослідження цього напряму стосується проблеми статусу територіальних громад, органів та інших суб’єктів місцевого самоврядування.
Висновок
Формування науки конституційного права має свою історію. Характеристики державної влади та її функціонування можна знайти в творах давньогрецьких мислителів. Щоправда вчені тих часів зосереджувалися на аналізі наявних тоді державних форм, а не на питаннях їх регулювання. До того ж самі державні форми звичайно розглядалися ними лише як підґрунтя для філософських і політичних узагальнень, а не як предмет спеціального дослідження. Перші справжні теоретичні розробки державно-правового характеру з'явилися в XVII—XVIII ст. Як цілісна наука конституційне право сформувалося у другій половині XIX ст. Нині існує багато напрямів і шкіл цієї науки.
Початки вітчизняної науки конституційного права також лежать у минулому. Розвиток ідей національного державотворення сприяв появі конституційних проектів українських мислителів, учених і політиків XVIII—XX.ст. Більшість з них, формуючи теорію державності, досліджувала зарубіжний досвід і нерідко посилалася на нього.
На терені України у складі СРСР питання конституційно-правового розвитку зарубіжних країн вивчали нечисленні вчені в наукових установах і навчальних закладах, їхні розробки склали частину багажу радянської правової науки і були відповідним чином ідеологічно орієнтовані.
Наука конституційного права тісно пов'язана з іншими юридичними науками — загальнотеоретичною, історичною і галузевими. Теорія держави і права формулює найбільш загальні положення, на яких грунтуються конституційно-правові дослідження. Історія держави і права пропонує необхідну інформацію і узагальнення. Зв'язок науки конституційного права з галузевими юридичними науками більш складний. Кожна галузева наука звичайно охоплює дослідження, присвячені характеристиці відповідної галузі за рубежем. Значення науки конституційного права полягає передусім у тому, що вона пропонує не тільки інформацію, а й розроблену методологію.
Співвідношення науки конституційного права і політології (політичної науки) має свої особливості. Предметом політологічних досліджень є всі без винятку елементи політичної системи, предметом науки конституційного права — лише один з них — держава. Політологічні дослідження грунтуються на узагальнених підходах до свого предмета. У цьому вони подібні до теоретико-правових. Більшість розділів науки конституційного права конкретизована за змістом і має не тільки теоретичний, а й практичний характер. Відрізняється політологія від юридичних наук, зокрема від науки конституційного права, також своїм апаратом наукового аналізу і пізнання.
Наука конституційного права, як і кожна юридична наука, має свої специфічні методи дослідження. За умов необхідності вивчення відповідних галузей права майже універсального значення набуває порівняльно-правовий (компаративний) метод. Використання цього методу створює додаткові можливості як для глибокого і всебічного дослідження галузей конституційного права окремих країн, так і для визначення загальних закономірностей розвитку теорії і практики зарубіжного конституціоналізму в цілому. Важливу роль у вивченні конституційного права відіграють системний і структурно-функціональний методи. Конституційно-правові інститути утворюють певну систему, в рамках якої кожний з них займає своє місце, і всі вони взаємодіють. Системний метод допомагає визначити місце і роль кожного з державних інститутів у механізмі здійснення влади. Водночас на основі цього методу можна дослідити державний механізм як ціле, що, в свою чергу, розширює уявлення про його окремі ланки. Структурно-функціональний метод також сприяє глибшому вивченню змісту галузі конституційного права та її конкретних інститутів. Відповідна характеристика державних органів розкриває не лише конституційні повноваження, а й зміст владної діяльності цих органів, їхні реальні функції. Згадані методи становлять методологічну основу науки конституційного права, саме вони характеризують цю науку, хоча вона і не обмежується ними.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 550; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!