Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості окремих компаній і фірм.
Інвестиційна привабливість підприємства або його “економічний паспорт” може мати такий вигляд:
1. Загальна характеристика виробництва, наявність сучасного устаткування, екологічна шкідливість виробництва, складське господарство, наявність власного транспорту, географічне розташування;
2. Характеристика технічної бази підприємства: технології, вартість основних фондів, коефіцієнт зношення;
3. Номенклатура продукції що випускається: обсяг виробництва, експорт, імпорт сировини та матеріалів, зв’язки з іншими підприємствами, постачальники і споживачі, оцінка стабільності збуту (попиту);
4. Виробнича потужність, можливість нарощування виробництва;
5. Місце підприємства в галузі, на ринку;
6. характеристика менеджменту, схеми управління, чисельність персоналу, заробітна плата;
7. Статутний фонд. Власники підприємства, номінал і ринкова вартість акції, розподіл пакету акцій;
8. Структура витрат на виробництво, у тому числі за основними видами продукції. Їх рентабельність;
9. Обсяг прибутку та його використання за звітний період;
10. Фінанси підприємства;
11. Загальний висновок.
Оцінка фінансового стану підприємства
Ліквідність активів
- коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- коефіцієнт покриття балансу;
ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ
- співвідношення ліквідних і неліквідних активів;
- коефіцієнт автономії;
- коефіцієнт заборгованості;
ПРИБУТКОВІСТЬ
|
|
|
- рентабельність реалізованої продукції;
- прибутковість активів
- рентабельність капіталу
ОБОРОТНІСТЬ АКТИВІВ
- коефіцієнт оборотності усіх активів;
- коефіцієнт оборотності поточних активів;
тривалість обороту
Принципи розробки інвестиційної стратегії.
Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.
Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії. Відносно неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею по цілях та етапах реалізації. Інвестиційна стратегія в цьому випадку розглядається як головний фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності із обраною нею загальною економічною стратегією.
Визначення періоду формування інвестиційної стратегії
Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності
3. Розробка найефективніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності
4. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності та Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів
|
|
|
5. Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її реалізації
6. Оцінка розробленої інвестиційної стратегії
Оцінка розробленої інвестиційної стратегії відбувається за наступними критеріями:
- узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії;
- внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії – тобто узгодженість між собою окремих стратегічних цілей і напрямків діяльності, а також послідовність їх виконання;
- узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем – відповідність прогнозованим змінам економічного розвитку і інвестиційного клімату країни та кон’юнктурі інвестиційного ринку;
- реалізуємість інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу – можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, кваліфікація персоналу та технічна озброєність підприємства;
- прийнятність рівню ризику, пов’язаного з реалізацією стратегії;
- результативність інвестиційної стратегії
Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності.
Інвестиційна стратегія — система довгострокових цілей інвестиційної діяльності і набір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.м
|
|
|
Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності базується на системі цілей цієї діяльності. В процесі розробки послідовно вирішуються наступні завдання:
- визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду;
- визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;
- визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності.
А. Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду пов’язане з функціональною спрямованістю діяльності компанії. Так, інституціональні інвестори працюють переважно на фондовому ринку. Отже, основною формою їх довгострокової інвестиційної діяльності будуть акції, облігації та інші фондові інструменти. Питома вага реального інвестування у таких компаній може коливатися лише в межах, встановлених законодавством для цих груп інвесторів.
Компанії-виробничники переважно інвестують у реальні проекти (тобто у формі капіталовкладень, купівлі об’єктів приватизації тощо). Саме ця форма інвестування дозволяє компаніям розвиватися найбільшими темпами, освоювати нові види продукції, виходити на нові товарні і регіональні ринки. Фінансові інвестиції таких компаній пов’язані, як правило. Із короткостроковими вкладеннями тимчасово вільних грошових коштів або здійснюються з метою встановлення контролю за діяльністю окремих компаній.
|
|
|
Певний вплив на співвідношення різних форм інвестування мають також розміри компанії. Невеликі і середні фірми інвестують гроші у реальні інвестиції, більші – у фінансові.
Б. Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності є найскладнішим завданням розробки інвестиційної стратегії. Вона вимагає поетапного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув’язці із загальною економічною стратегією компанії.
На першому етапі досліджується доцільність галузевої концентрації або диверсифікації інвестиційної діяльності. Як правило, перші етапи діяльності компанії пов’язуються із концентрацією на одній галузі, найкраще відомої інвесторам. У цей же час, слід відмітити, що концентрація пов’язана з більш високим рівнем інвестиційних ризиків. На наступних стадіях життєвого циклу компанії по мірі задоволення потреби у продукції основного контингенту споживачів на її зміну приходить стратегія галузевої диверсифікації.
На другому етапі досліджується доцільність різних форм галузевої диверсифікації діяльності в межах певної групи галузей. Така галузева диверсифікація дозволяє інвестору більш широко використовувати накопичений досвід у сфері маркетингу, виробничих технологій, а використання диверсифікації навіть у таких обмежених рамках дозволить суттєво знизити інвестиційні ризики.
Така стратегія також має свої недоліки. Головний полягає в тому, що суміжні галузі в межах певної групи мають як правило аналогічний у часі галузевий життєвий цикл, що посилює інвестиційний ризик, особливо у традиційних галузях економіки.
На третьому етапі досліджується доцільність різних форм диверсифікації інвестиційної діяльності в розрізі не пов’язаних між собою галузей. Умовою здійснення такої диверсифікації є формування так званих “стратегічних господарських центрів” -= самостійних структурних одиниць компанії, що включають кілька стратегічних зон господарювання. Він повністю формує свою інвестиційну діяльність, яка є самостійним елементом інвестиційної стратегії компанії. За рахунок вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу суттєво знижується рівень інвестиційного ризику.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!