Розпуск парламенту обмежений рядом умов

Питання для самоконтролю: 1. Охарактеризуйте зміст концепції народного представництва. Концепція народного представництва заснована на таких принципах: 1. Народне представництво засновується Конституцією. 2. Народ, як носій суверенітету, уповноважує Парламент здійснювати від його імені законодавчу владу. 3. З цією метою народ обирає своїх представників у Парламент. 4. Член Парламенту – це представник усього народу, а не тільки тих осіб, які його обрали. 5. Рішення парламенту (закони) мають визначальний характер. Представницька демократія — спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади або місцевого самоврядування. В Україні — це Верховна Рада України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради. Її сутність полягає в тому, що важливі обов’язкові питання вирішуються не всіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган державної влади – Верховна Рада України. Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, незалежно від порядку їх формування. Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в Україні і є головним структурним елементом демократизму держави, визначена Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український народ і виступати від його імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним, постійно діючим органом законодавчої влади України. 2. Назвіть змістовні ознаки парламенту. · загальнодержавний орган, наділений верховною законодавчою владою, яка уповноважує його монопольним правом на видання актів вищої юридичної сили — законів; · парламент діє в системі колективного прийняття рішень — це обов’язково колегіальний орган, що складається з парламентаріїв (депутатів), чисельність яких має бути достатньою для адекватного забезпечення його представницького характеру; · як представницька установа народу парламент провадить свою діяльність згідно з належними йому правами, визначеними виключною сферою його компетенції; · формується парламент (у повному складі або частково, наприклад, лише нижня палата) на виборних засадах — шляхом загальних прямих виборів населення, що забезпечує його легітимний характер; · парламент — це орган загальної компетенції, до його відання належить широке коло питань державної діяльності, які потребують законодавчого врегулювання; він бере участь у реалізації практично всіх основних функцій держави Парламенти - це виборні, колегіальні представницькі органи держави, які функціонують в умовах демократичного правління і мають головні повноваження у сфері законотворчості. Ознаки Верховної Ради України: 1) загальнодержавність - компетенція Верховної Ради України поширюється на всю територію України; 2) представництво - представляє інтереси українського народу і держави як у межах державного кордону, так і на міжнародному рівні; 3) виборність - Верховна Рада України формується тільки шляхом проведення виборів; 4) єдиний орган законодавчої влади в Україні - лише Верховна Рада України уповноважена приймати закони, жодний інший орган державної влади таких повноважень не має; 5) колегіальність - можна трактувати двояко: а) кількісний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів України; 6) приймає рішення на пленарних засіданнях певною кількістю голосів народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільно народними депутатами України на засіданнях під час сесій парламенту; б) однопалатність - Верховна Рада України не знає внутрішнього структурного поділу, оскільки організаційно працює як єдиний орган. 3. Охарактеризуйте функції парламентів зарубіжних держав. таблички 4. Охарактеризуйте місце парламенту у системі розподілу влади держав із парламентськими формами правління. Основними ознаками парламентської республіки є: · президент є главою держави, але не главою виконавчої влади як у президентській республіці. Виконавча влада належить главі уряду (прем'єр-міністру, канцлеру), який і має всі необхідні державно-владні повноваження для здійснення урядової політики; · президент обирається або парламентом, або колегією, спеціально сформованої для його обрання з обов'язковою участю членів парламенту (ФРН, Індія), тобто його влада похідна від парламенту; · президент призначає главу уряду, але не на власний розсуд, а з числа лідерів партії чи коаліції партій, які мають більшість місць у парламенті або його нижній палаті. В іншому випадку уряд може не отримати вотум довіри в парламенті (це необхідна процедура для парламентської республіки) і не буде сформована. Члени уряду призначаються президентом за рекомендацією голови уряду; · ключова ознака парламентської республіки — політична відповідальність уряду перед парламентом, а не перед президентом. Відповідальність ця найчастіше солідарна: недовіра голові уряду тягне за собою відставку всього уряду. У разі винесення вотуму недовіри або відмови у довірі уряд або іде у відставку, або президент, не приймаючи відставки уряду, може розпустити парламент (нижню палату) і призначити дострокові вибори; · президент не несе відповідальність за діяльність уряду. Вона покладена на главу уряду; · президент не може на власний розсуд відправити у відставку главу уряду, але за рекомендацією голови уряду може відправити у відставку будь-якого члена уряду; · в законодавчій області президент парламентської республіки наділений правом законодавчої ініціативи, погодженої з урядом; · акти, які видаються президентом, потребують контрасігнатури, тобто підпису прем'єр-міністра або міністра, які і несуть за них відповідальність. Без такого підпису акти президента недійсні. У парламентській республіці ключова фігура в державі — голова уряду. 5. Охарактеризуйте місце парламенту у системі розподілу влади президентських республік. Парламент є носієм «законодавчої влади», але його діяльність поставлена в залежність від президента, який не тільки відображає найважливіше джерело законодавчої ініціативи, але й визначає долі багатьох законопроектів, використовуючи право вето, для подолання якого потрібно кваліфікована більшість парламенту. У той же час парламент має можливість змінювати і навіть відхиляти законодавчі пропозиції президента і здійснювати контроль над діяльністю виконавчого апарату державної влади. Хоча члени кабінету і глави інших загальнонаціональних виконавчих відомств не є членами парламенту, вони можуть викликатися і піддаватися допиту в різного роду комітетах парламента, наділених значними ревізійними, контрольними і розслідувальними повноваженнями. 6. Охарактеризуйте місце парламенту у системі розподілу влади держав зі змішаними республіканськими формами правління. · додержання конституції, незалежності й територіальної цілісності. На допомогу йому в прийнятті найважливіших державних рішень може створюватися консультативний орган, до складу якого можуть входити представники різних гілок державної влади й органів самоврядування, знані державні діячі, що сприяє прийняттю главою держави більш виважених рішень. · Компетенційна перевага парламенту у формуванні уряду, що зумовлено здебільшого використанням юридичної інвеститури при формуванні вищого органу виконавчої влади. (Інвеститура уряду (від лат. — одягати, оточувати) — процедура, пов'язана з парлам. способом формування уряду. Передбачена конституціями більшості держав з парлам.-монархіч., парлам.-респ. і змішаною республіканською формами правління. Ґрунтується на спільних діях парламенту і глави д-ви, хоча характер та послідовність їхніх дій різняться. У багатьох країнах з відповідними формами правління кандидат на посаду глави уряду після його висунення главою д-ви має у встановлений конституцією строк подати парламентові або нижній палаті двопалат. парламенту склад уряду і часто — урядову програму, щоб отримати довіру, тобто санкцію на саме існування уряду. Відповідне рішення парламенту приймається абсолютною більшістю голосів) · Юридична відповідальність уряду перед парламентом і складання повноважень перед новообраним парламентом У парламентсько-президентській республіці уряд несе колективну й індивідуальну відповідальність перед парламентом, який через прийняття резолюції осуду може висловити недовіру його главі, уряду в цілому або його окремим членам. Стосовно глави уряду використовується як конструктивний, так і неконструктивний вотуми недовіри. Питання про довіру може бути ініційовано й самим урядом, у тому числі й пов'язано з прийняттям парламентом урядового законопроекту. Якщо уряд такої довіри не отримує, він іде у відставку. Наприклад, визначення кандидатури голови уряду й формування персонального складу останнього відбувається за визначальної ролі лідера партії (коаліції), яка має в парламенті більшість, і номінальної участі президента. Сформований уряд у встановлений конституцією строк має подати на затвердження парламенту програму дій (юридична інвеститура). У разі прийняття програми парламентом уряд і його голова призначаються парламентом (при цьому можливе формальне призначення президентом), а в разі відхилення — уряд має піти у відставку. Питання щодо недовіри уряду не може ставитися і розглядатися спонтанно, але може розглядатися парламентом за ініціативою опозиції з використанням визначеної в конституції або у парламентському регламенті досить деталізованої спеціальної процедури. Трапляється, що ця процедура прямо співвідноситься з такою формою парламентського контролю за урядовою діяльністю, як інтерпеляція (звернення депутата парламенту до уряду або його представника з певним питанням, після обговорення якого приймається відповідна ухвала). Процедури винесення недовіри різняться від країни до країни. · Наділення глави держави правом розпуску парламенту за певних конституційно визначених підстав (з урахуванням часових і кількісних обмежень). Ці підстави переважно пов'язані з процесом формування уряду · Наділення президента суттєвими повноваженнями: у внутрішній і зовнішній політиці, функціонально поєднаними зі сферою виконавчої влади, пов'язаними з його можливістю втручатися в нормотворчий процес (право законодавчої ініціативи, відкладального вето й видання актів, які мають силу закону). Наявність інституту «контрасигнатури» 7. Назвіть причини існування монокамерних та бікамерних парламентів. 8. Назвіть способи формування однопалатних парламентів, нижніх та верхніх палат бікамерних парламентів. 9. Назвіть види верхніх палат. 10. У чому полягає відмінність представництва верхньої і нижньої палат парламенту? 11. Подолання розбіжностей між палатами парламенту. 12. У чому полягає зміст інституту фіксованого представництва? - В Данії є фіксоване представництво від Фарерських островів і від Гренландії (по 2 особи), в Китаї – від армії. 13. У чому полягає зміст інституту парламентської ротації? 14. Які внутрішньопарламентські структури утворюються в зарубіжних державах за критерієм партійної приналежності їх членів? Охарактеризуйте їх конституційно-правовий статус. Партійні об’єднання депутатів називаються партійними фракціями (Німеччина), парламентськими групами (Франція, Італія), парламентськими партіями (Великобританія), партійними клубами (Австрія, Польща, Хорватія). Фракції використовують свій вплив при контролі за діяльністю уряду, в парламентських республіках та монархіях вони формують уряд (фракція, що має більшість формує уряд, а інші фракції об’єднуються і формують коаліційний уряд). Крім фактичного лідера фракції (лідера партії) можуть мати місце і процедурні начальники, які в країнах англосаксонської системи права називаються «кнутами» та слідкують за правильністю голосування членів фракції, за порядком голосування, ведуть підрахунок голосів і т.д. 15. Які внутрішньопарламентські структури утворюються в зарубіжних державах за галузевим чи функціональним критерієм для попереднього вивчення і підготовки питань для розгляду на засіданнях парламенту? Охарактеризуйте їх конституційно-правовий статус. Парламентські комісії чи комітети – це спеціальні органи, утворені з депутатів, головною ціллю яких є підготовча робота по створенню і оцінці законопроектів, контроль за виконанням законів чи за діяльності виконавчої влади і т.д. Отже, законопроекти завжди попередньо обговорюються на засіданнях комісій, без їх висновку законопроект не може бути поставлений на голосування. Комісії мають право вносити поправки в законопроекти, повертати їх авторам для уточнення, на доопрацювання, призначати експертизи. Комісії парламенту можуть бути: – постійні і тимчасові, – спеціалізовані та універсальні. Постійні комісії діють протягом всього терміну повноважень парламенту. Вони формуються на пропорційній основі від партійних фракцій. Тимчасові ж комісії створюються для виконання певних покладених на них функцій (наприклад, слідчі комісії, редакційні комісії по виробленню тексту того чи іншого законопроекту). Комісії складаються з депутатів, але при необхідності до їх роботи можуть залучатися в якості спеціалістів державні посадові особи, бізнесмени, вчені, які можуть виступати в якості експертів. Цей процес обговорення здійснюється «за закритими дверми». 16. Охарактеризуйте конституційно-правовий статус лобістських груп. Наведіть приклади. Лобі́зм, лобіювання (англ. lobbyism, lobbying) — скоординована практика обстоювання інтересів або чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того або іншого рішення. Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень, з використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім йдеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією і нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча лобізм не обов'язково передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи лобі. 17. У чому полягає зміст необмеженої компетенції парламентів? 18. У чому полягає зміст абсолютно обмеженої та відносно обмеженої компетенції парламентів? 19. Назвіть особливості конституційно-правового регулювання процедури політичної відповідальності уряду. У президентських республіках президент формує уряд, який несе відповідальність тільки перед ним. Парламент не може висловити недовіру уряду. Політична відповідальність уряду перед главою держави виражається у звільненні уряду чи окремого міністра (міністрів) у відставку. Зазвичай звільняється прем'єр-міністр, а отже і весь склад уряду. Це можливо як у президентських, так і в напівпрезидентських республіках, неодноразово відбувалося в окремих постсоціалістичних державах: президент звільняв міністрів за "неправильну політичну лінію". У парламентських республіках уряд перебуває при владі, поки що користується парламентською підтримкою. Воно відповідає не перед главою держави, а перед парламентом. Відповідальність уряду перед парламентом виражається у винесенні вотуму недовіри (резолюції осуду) уряду або окремому міністру, у відмові від довіру уряду (це питання ставитися за ініціативою самого уряду) і як наслідок - у звільненні уряду чи міністра у відставку. Відставка внаслідок недовіри не є безумовною - глава держави може розпустити парламент. Політична відповідальність - це зазвичай відповідальність перед нижньою палатою чи однопалатним парламентом. Перед верхньою палатою уряд несе відповідальність в рідкісних випадках (в Італії уряд несе відповідальність перед обома палатами). Політична відповідальність міністрів перед парламентом може бути солідарною або індивідуальною. При солідарній відповідальності весь уряд йде у відставку, навіть якщо недовіру виражено одному з його членів (Франція, Іспанія), при індивідуальній йде тільки той міністр, якому парламентом висловлено недовіру. У деяких країнах можливий і той і інший вид відповідальності. В даний час спостерігається тенденція ускладнення процедур висловлення недовіри уряду і міністрам (необхідність більшого числа підписів парламентаріїв при внесенні такої пропозиції, запровадження у багатьох країнах конструктивного вотуму недовіри та ін.) З іншого боку, поряд з ускладненням процедур вираження недовіри, сама по собі ця процедура набуває широкого поширення. 20. Вкажіть конституційно-правові засоби парламентського контролю за діяльністю уряду. 21. У чому полягає зміст інституту інтерпеляції? Інтерпеляція використовується лише у парламентських республіках і монархіях, а також в деяких напівпрезидентських республіках. Вона передбачає постановку як4огось важливого питання на засіданні, за яким слідує пояснення міністра (глави уряду), обговорення і прийняття рішення шляхом голосування. Незадовільна оцінка відповіді, висловлення недовіри можуть мати наслідком відставку міністра чи уряду, а також уряд може через главу держави розпустити парламент. Порівняно із запитаннями подача інтерпеляцій значно ускладнена, вимагається велика кількість підписів, встановлені жорсткі строки їх подачі та обговорення 22. У чому полягає зміст судових (квазісудових) повноважень парламенту? Імпічмент по відношенню до вищих посадових осіб. Як правило нижня палата висуваю обвинувачення, а верхня в порядку квазісудового процесу вирішує питання про усунення з посади. В деяких країнах парламент тільки формулює обвинувачення, а справу розглядає спеціальний суд. 23. Вкажіть конституційно-правові обмеження дострокового припинення повноважень парламенту главою держави.

Розпуск парламенту обмежений рядом умов.

Так, він не може бути розпущеним в умовах воєнного чи надзвичайного стану протягом декількох місяців, (як правило шести, у Білорусії – рік) до закінчення строку його повноважень чи після початку засідання наново обраного парламенту. Також він не може бути розпущений президентом за декілька місяців (як правило шість) до закінчення терміну його повноважень. Обмежується і число розпусків (наприклад не більше одного в рік – в Румунії, не більше як один раз з однієї і тієї ж підстави – протягом терміну повноважень президента в Греції, Австрії, не більше двох разів протягом терміну повноважень президента Угорщини).

В рідких випадках до розпуску парламенту президент повинен провести з цього приводу референдум (Єгипет).

§ В перелічених випадках глава держави вправі, але не зобов’язаний розпустити парламент, може відправити у відставку уряд чи при не затвердженні бюджету ввести в дію бюджет минулого року.

§ В дуалістичних монархіях чи напівпрезидентських республіках глава держави, розпускаючи парламент діє за власною ініціативою, а в парламентських республіках відповідна вказівка може походити і від уряду.

24. Вкажіть можливі конституційно-правові підстави дострокового припинення повноважень парламенту.

Розпуск парламенту може здійснюватися з різних підстав:

- при вираженні недовіри уряду з ініціативи парламенту;

- при відмові у довірі, коли це питання ставиться урядом;

- якщо парламент не може сформувати уряд в певний термін (21 день в Польщі) чи почати пленарні засідання (30 днів в Україні);

- якщо парламент не приймає бюджет протягом певного строку (3 місяці – Польща);

- якщо неодноразово позбавляє довіри уряд протягом певного строку (в Угорщині – 4 рази протягом року);

- якщо парламент не здатний прийняти рішення (Чехія);

- якщо парламент не висловив довіри уряду, який він же і сформував;

- якщо парламент неодноразово відхиляє кандидатуру прем’єр-міністра, запропоновану президентом (двічі – в Білорусії, чотири рази - Швеція).

25. Вкажіть види депутатського мандату у зарубіжних державах. Наведіть приклади.

26. Якими ознаками можна окреслити зміст конституційно-правового інституту депутатського імунітету?

27. Якими ознаками можна окреслити зміст конституційно-правового інституту депутатського індемнітету?

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!