Процес і техніка написання курсової (магістерської, дипломної) роботи
Nbsp; доц. Асіїв Л.В. Методичні рекомендації до написання курсової, магістерської, дипломної роботи Наукова робота (курсова, дипломна, магістерська) може бути реферативною, експериментальною, теоретичною. Для її написання студентові потрібні не тільки ґрунтовні знання з обраної галузі науки, але й обізнаність з вимогами до написання та оформлення роботи. Праця над науковою роботою проходить такі етапи: 1) вибір теми; 2) консультації з керівником; 3) ознайомлення з науковою літературою, складання бібліографії; 4) вибір методики дослідження, складання плану, визначення структури роботи; 5) опрацювання художніх текстів, збирання фактичного матеріалу, складання картотеки; 6) написання тексту наукової роботи; 7) його оформлення; 8) публічний захист.
Вибір теми
Наукове дослідження розпочинається з вибору теми. Найчастіше її пропонує науковий керівник, хоча студент може обрати її самостійно (якщо він має власні уподобання в науці і добре орієнтується в перспективних напрямках наукових досліджень). Основними вимогами до тематики наукових студентських робіт є актуальність і новизна, перспектива застосування сучасних методів і прийомів мовознавчого аналізу.
Назва роботи повинна бути короткою і лаконічною, точно вказувати на основну проблематику, відзначатися чіткістю формулювання.
Розрізняють такі типи наукових робіт з української мови:
|
|
|
- історико-порівняльне, теоретичне мовознавче дослідження;
- мовно-стилістичний аналіз художнього тексту;
- історія мовознавства;
- словник мови письменника;
- огляд поглядів мовознавців на певну проблему;
- системний опис говірки;
- структурно-порівняльний аналіз мовних явищ тощо.
Консультації з науковим керівником
Це систематичний творчий процес, напружена співпраця досвідченого науковця імолодого початківця. На одній із перших консультацій складається попередній план наукової роботи, окреслюються окремі її розділи, визначається графік написання вступу, основної частини, висновків та термін закінчення чорнового варіанту роботи.
Студентові, який ще не має досвіду наукової роботи, найважче дається основний етап написання тексту роботи. Його необхідно привчити систематично думати, писати, шукати варіанти, переробляти написане.
Наукову роботу найкраще подавати керівникові за етапами:
– картотека;
– список літератури;
– вступ;
– основна частина;
– висновки;
– уся робота.
Ознайомлення з науковою літературою,
Складання бібліографії
Ознайомитися з науковою літературою, що стосується обраної теми, допоможуть систематичний та алфавітний каталоги, різні бібліографічні покажчики, які є у бібліотеках. Літературу доцільно записувати на окремі картки, зазначаючи прізвище та ініціали автора, назву монографії, збірника статей чи окремої статті, місце і рік видання, назву видавництва чи журналу та кількість сторінок. Наприклад:
|
|
|
1. Демченко І. А. Особливості поетики Ольги Кобилянської: Монографія. – К.: Твім інтер, 2001. – 206 с.
2. Денисюк І. Деякі “білі плями” франкіани // СіЧ. – 1990. – №11. – С.13-22.
3. Франко І. Із секретів поетичної творчості // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1976-1986. – Т.31. – С.45-119.
Після вивчення бібліографії необхідно скласти її картотеку: впорядкувати літературу в алфавітному порядку, а також систематизувати її відповідно до основної проблематики роботи. Наприклад:
1. Панько Т. Від терміна до системи. – Львів: Світ, 1979. – 147 с.
2. Русанівський В. М. Мова в системі культурних цінностей // Мовознавство. – 1987. – №5. – С.3-7.
3. Склад і структура термінологічної лексики української мови. – К.: Наукова думка, 1984. – 126 с.
Опрацьовуючи теоретичні джерела, варто звернути також увагу на посилання і список уже використаної літератури. Це суттєво доповнить бібліографію власного дослідження.
|
|
|
Збирання фактичного матеріалу
Збирання матеріалу здійснюється за такими напрямками:
1) виявлення так званого джерельного матеріалу;
2) пошуки методологічної, теоретичної літератури.
Опрацювання літератури для наукової роботи має свої особливості і відрізняється від конспектування такої літератури з навчальною метою. Конспектування критичних матеріалів складається з дослівних виписок, узятих у лапки або у квадратні дужки. Для поєднання авторських думок чи подачі контексту, в якому вони були вжиті, необхідно своїми словами робити потрібні “містки” між ними. Виписки слід робити досить широкі. Не можна виривати окремі фрази з контексту, перекручувати чужі висловлювання, переінакшувати їх відповідно до своєї концепції. Наукова сумлінність, точність – це риси, які повинні виховувати в собі молоді дослідники.
Фактичний матеріал з української мови найчастіше збирається паралельно з опрацюванням наукової літератури. Основними джерелами для дослідника є оригінальні тексти (художні, наукові, публіцистичні тощо), словники, анкетування, опитування інформаторів. Якщо тема стосується опису певної говірки, соціальних діалектів, молодіжного жаргону, дослідження топонімів, то на першому місці щодо важливості стоять аудіозаписи мовлення представників певних територій чи соціальних груп. Нерідко словниковий матеріал доповнюється текстовим і навпаки. Комбіноване використання джерел різних типів посилює достовірність одержаних результатів дослідження.
|
|
|
Попередній план, складений на початку роботи, ще буде уточнюватися. Порушена у розділах проблема повинна бути повністю підтверджена фактами. Якщо ж вони не відповідають висунутим питанням, значить, треба ці питання поставити так, як диктує матеріал. Отже, студент збирає матеріал не “взагалі”, а за окремими розділами своєї роботи. Звідси необхідно з’ясувати з керівником, чи, зокрема, теоретичні питання будуть виділені у самостійний розділ.
Специфіка наукової роботи
Наукова робота з мови має свої особливості. Вона має яскраво виражений дослідницький характер. Збираючи фактичний матеріал, студенти детально вивчають наукову літературу, заглиблюються у текст твору, оформляють картотеку.
Якщо робота пишеться за твором письменника, то спочатку потрібно:
1) уважно прочитати твір, проникнути у його зміст;
2) знайти мовні явища, що будуть досліджуватися, і виписати їх на картки, обов’язково зазначаючи сторінку тексту;
3) за відповідними словниками пояснити ці мовні явища, паспортизувати словникові статті у відповідні картки.
Після цього починається робота з картотекою. На основі опрацьованої наукової літератури студент вибирає спосіб аналізу матеріалу, відповідну класифікацію і за нею систематизує відібраний матеріал.
Якщо праця стосується опису говірки, мікротопонімії, молодіжного мовлення тощо, то спочатку потрібно зробити аудіозаписи мовлення носіїв певного територіального або соціального діалекту. На касеті мають бути зафіксовані дані про інформатора (прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, освіта), запитання до нього і відповіді інформатора. Багатий фактичний матеріал дають розповіді носіїв говірки про народні звичаї, свята, їхні спогади про життя. Швидше і краще зібрати потрібні мовні факти допоможе і заздалегідь складений питальник.
Після того, як аудіозаписи зроблені, треба їх розшифрувати, тобто записати фонетичною транскрипцією. Аналіз цих записів допомагає виявити характерні риси діалектного мовлення. Для того, щоб оптимізувати процес обробки одержаних матеріалів, доцільно використати метод карткування.
Процес і техніка написання курсової (магістерської, дипломної) роботи
Отже, матеріал для науково-дослідницької роботи в основному зібрано. Тепер остаточно погоджено з керівником план наукової розвідки, остаточно визначено кількість розділів, сформульовано їхні назви.
Традиційно структура наукової роботи містить такі компоненти: вступ, основна частина, що складається з окремих розділів і параграфів, висновки, список використаної літератури. Можливі також список умовних скорочень, список використаних джерел, додатки тощо. Зміст доцільно подавати відразу після титульної сторінки роботи із зазначенням сторінок. Він може бути оформлений як простий чи розгорнутий план.
Вступ
Починати написання роботи треба із вступу. Вступ є своєрідним показником роботи студента; він виявляє, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план, чи може стклент досягти певного наукового рівня. У вступі не повинно бути невмотивованої патетики, пишних фраз, голої публіцистики. Спокійний, діловий тон сприймається легко і переконливо, чіткість думки потребує чіткості слова. Крім того, у “Вступі” не слід використовувати багато цитат.
Обов’язковим компонентом вступу є так звана історія питання. Студент повинен зробити короткий огляд наукової літератури з обраної теми, наголосивши на тих проблемах, які вже були вивчені, частково розкриті або ж зовсім не досліджені попередниками. Цей огляд не обов’язково має бути вичерпним, тому автор може зазначити, що розмова про деякі праці продовжиться в основному тексті його роботи.
У вступі обгрунтовується актуальність, новизна, мета, завдання, джерельна бузу, методи та структура дослідження.
Поняття “актуальність” означає корисність, доцільність розробки даної теми для сучасної науки. При обгрунтуванні актуальності необхідно вказати ступінь внеску в розробку конкретної проблеми тих учених, хто займався нею раніше.
Новизна роботи зумовлюється кількома чинниками:
– уточнюються окремі поняття з огляду на нові наукові дані;
– пропонується новий підхід у дослідженні якогось явища;
– ставляться завдання, які не з’ясовували попередники;
– в науковий обіг вводяться нові факти.
Ступінь новизни студентської наукової роботи буває різний.
Мета роботи формулюється лаконічно, але повно.
Формулювати завдання роботи зручно за допомогою таких дієслів: з’ясувати, описати, показати, сформулювати, висвітлити, здійснити та ін. Кожне положення краще виділити абзацом.
На закінчення вступу автор повинен коротко охарактеризувати принципи розміщення матеріалу і напрям висвітлених тем у кожному розділі, аргументувати вибір композиції своєї праці. Орієнтовний обсяг вступу – 5-7 сторінок.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!